У Поліни була подруга Марійка, вони познайомилися десять років тому на роботі. Спочатку просто обідали, потім стали спілкуватися ближче.
Поля з самого дитинства була закритою людиною: багато часу приділяла навчанню, до того ж мама намагалася розвивати її різнобічно. А це означає, що дівчина займалася і музикою, і танцями, і малюванням, і фігурним катанням. Ще й додатково вчила англійську та французьку з репетитором.
На спілкування з однолітками часу майже не залишалося, та й не особливо їй було це потрібно, особливо в підлітковому віці, коли однокласниці стали більше цікавитися протилежною статтю, ніж навчанням.
З усіх цих причин у Поліни ніколи не було близької подруги – звісно, вона спілкувалася і з однокласниками, і з хлопцями з музичної та художньої школи, і з тими, з ким ходила на танці та каталася на ковзанах, але завжди трималася дистанції.
В інституті, зрозуміло, брала участь у загальних тусовках, але, знову ж таки, не особливо виділяла когось із однокурсниць. А ближче до закінчення вишу Поліна познайомилася з Сергієм, майбутнім чоловіком, і намагалася кожну вільну хвилину приділяти спілкуванню з ним.
Загалом, у Поліни завжди було багато справ, а став ще більше. А незабаром вони з Сергієм розписалися і зайнялися «розширенням сімейства». Майже відразу після навчання Поліна пішла в декретну відпустку, а на першу роботу влаштувалася вже після неї.
Оскільки у неї двійнята, то на першому місці служби Поліна опинилася не в 20 років, як багато хто, а в 27. Треба сказати, було важко – досвіду ж ніякого, а всі навколо через її вік ну ніяк не хотіли бачити в ній молодого фахівця.
Але працювала у нас у відділі одна дівчина, яка із задоволенням допомагала Поліні розібратися у всьому. Це і була Марійка. У кар’єрному плані вона зовсім не схожа на Поліну: працювати почала практично одразу після школи, а вчитися пішла на заочний. Тому до моменту знайомства їй ледь виповнився 21 рік, але в неї вже був якийсь ніякий, але досвід роботи.
Загалом, Марійка взяла над Поліною своєрідне шефство – підказувала у службових справах, намагалася допомогти влитися в колектив, завжди кликала з собою на обід.
І на корпоратив умовила Поліну піти – не дуже-то хотіла, до того ж у неї сім’я, діти. Але в підсумку вийшло досить весело, і вона не пошкодувала про похід.
Поступово з Марійкою Поліна подружилася по-справжньому – вона стала приїжджати до неї в гості – і додому, і на дачу. Дівчата з нею записалися в один фітнес-клуб недалеко від місця роботи – іноді ходили куди-небудь удвох у вільний час.
У Марійки поки не було своєї сім’ї, і вона часто зверталася до Поліни за порадою щодо стосунків із чоловіками – якось не особливо в неї складалося спочатку. До того ж через різницю у віці Поліна багато чого їй підказувала і в інших аспектах – ну хіба що щодо кар’єри вона була в їхній «парі» головною.
До речі, років через три після їхнього з Марійкою знайомства фірма, в якій обидві працювали, закрилася, і їхні службові шляхи розійшлися. Однак дружити вони не перестали.
Потім спільних інтересів стало ще більше – Марія вийшла заміж, теж стала мамою. З первістком завжди важко, тож Поліна допомагала – то порадою, то ділом.
Потоваришували і їхні з Марією чоловіки, а це ще більше зблизило нас, адже вони стали спілкуватися сім’ями. Навіть у відпустку почали їздити разом – і весело, і зручно. Наприклад, діти Поліни старші, і вони можуть постежити за Машин сином, поки дорослі займаються своїми справами.
Так тривало до недавнього часу. Але десь пів року тому Марію начебто підмінили – хоча нічого особливого в її житті не сталося, ніяких неприємностей або, навпаки, несподіваного щастя, наприклад багатства.
Але Марія стала віддалятися від Поліни – сама практично не дзвонить, на її дзвінки відповідає не завжди. Раніше вони могли годинами базікати телефоном, а тепер обмежуються хвилинними розмовами.
У гості Марійка з чоловіком тепер майже не приходить – за шість місяців були в Поліни вдома лише двічі. До себе теж не кличуть. А нещодавно дівчина дізналася, що Марійка змінює роботу – вона випадково проговорилася. Поліна дуже здивувалася, що їй про це було невідомо, адже раніше подруга якби і не просила поради, то принаймні дуже бурхливо ділилася своїми емоціями та переживаннями.
Засмутившись, вона сказала Марії про свої почуття, запитала в неї, що відбувається. І наштовхнулася на якусь стіну роздратування: – мовляв, не треба вчити її жити, вона вже виросла і моїх порад не потребує. А якщо щось буде потрібно, вона сама запитає.
Чоловіки ж їхні, навпаки, спілкуються багато – вони знайшли якісь спільні інтереси в роботі, часто зідзвонюються, ходять на футбол і риболовлю. А Поліна з Марійкою з нею, тоді як їхні благовірні десь разом, сидить кожна у своїй нірці.
Поліна мучиться – що їй робити? Як повернути прихильність подруги? І чому вона охолола до неї – але не знаходить відповіді?
