— А цього я зараз не зрозуміла! — вимовила Дарина, вказуючи за спину.
— Що, люба? — абсолютно невинно запитав Максим.
— Що тут твої рідні роблять?
— На відпочинок, напевно, приїхали, — Максим посміхнувся. — Як і ми.
— Нас чекає шикарний відпочинок, — скептично зауважила Дарина. — Якщо вони знову почнуть до мене чіплятися, я мовчати не буду! — в голосі зазвучала сталь. — Ти мене знаєш!
— Я піду до них пізніше, попереджу, — кивнув Максим.
— Вибралися, на відпочинок! — вигукнула Дарина і пішла розбирати речі.
Дарина про цю відпустку мріяла два роки.
Знайшла в інтернеті рекламу бази відпочинку, яку зробили на місці дитячого табору. Вона колись відпочивала там у дитинстві.
Два роки вона мріяла, і два роки вони збирали гроші.
— Який сенс їхати на вихідні? — переконувала вона чоловіка. — Приїдеш, речі розпакуєш, і вже запаковувати треба! А ми поїдемо на три тижні! З дівчатками!
А на цій базі, так само все є! Там навіть контактний зоопарк! Кролики, кози, собаки, павичі, коні!
А ще спортивний майданчик, і майданчик з атракціонами! Катання на квадроциклах! І річка з пляжем! І все це в сосновому лісі!
– Дитячий світ? – скривився Максим.
– Два ресторани, бар, лазня, сауна, джакузі на свіжому повітрі, караоке, – перерахувала Дарина з реклами. – На будь-який смак!
Максим погодився. Але три тижні в такому місці кусалися здорово. Тому і знадобилося два роки.
Дарина їхала з передчуттям прекрасного відпочинку, а побачила ненависну рідню чоловіка. Дівчинка-адміністратор кудись вела маму, сестру і племінницю Максима.
– Зізнайся, ти їм про це місце проговорився? – запитала Дарина, складаючи речі в комод.
– Ні, ну я говорив, що є гарне місце, – відповів Максим.
– У їхньому товаристві воно мені вже не здається таким прекрасним, – пробурчала Дарина.
– А чого ти починаєш? — скривився Максим. — Територія тут велика, чим зайнятися є. Ми чудово тут відпочинемо і навіть не перетнемося жодного разу!
— Дуже на це сподіваюся! — відповіла Дарина.
Що характерно, Максим не намагався врегулювати конфлікт. Це було марне заняття.
– Ми два роки збирали гроші, щоб сюди приїхати! – продовжувала обурюватися Дарина. – Адже ми обоє працюємо! Твоя мати пенсіонерка, її дочка живе з алергією на роботу, тільки за аліменти на дівчинку і існує! А тут, на тобі, зустрілися!
Максим знизав плечима, але нічого не відповів.
На вечері та довгій прогулянці під соснами Дарина не зустріла родичів чоловіка. Настрій трохи покращився.
Щебетання птахів, шелест вітру в траві, ледь вловимий прибій на вигині річки. Майже зникло враження від зустрічі з ненависними людьми. Дарина навіть посміхалася, коли вкладала дочок спати.
— Страшні історії голосно не розповідайте! Ми з татом у сусідній кімнаті, все чуємо! Не дай Бог, тато злякається!
Оля з Катею засміялися і пообіцяли, що дуже страшні історії залишать для від’їзду.
Але страшна історія чекала на Дарину у вітальні.
— Ой, Даринко! — вигукнула свекруха. — Як приємно тебе бачити!
— Не можу відповісти тим самим, — похмуро промовила Дар’я.
— А ти все на нас ображаєшся? — запитала з посмішкою Оксана Федорівна. — Не варто, люба! Сім років взагалі не спілкувалися!
— Нібито був привід припинити спілкування, — зауважила Дарина.
— Ну, я погарячкувала! З ким не буває! — продовжуючи посміхатися, сказала Оксана Федорівна. — Так з тих пір я вже все тобі пробачила!
– Мені? – Дарина кашлянула в кулак. – Сподіваюся, це не означає, що ми станемо подружками?
– Як захочеш! Як сама захочеш, так і буде! – кивнула Оксана Федорівна. – Після такого подарунка, який ви з Максимом нам зробили, я готова тобі все на світі пробачити!
Дар’я подивилася на чоловіка, а той стояв червоний, як варений рак.
— Що за подарунок ми зробили? — запитала вона у Максима.
— Донечко! — Оксана Федорівна зробила крок до Дарини.
Дарина виставила перед собою долоні і зробила крок назад:
— Не ображайте мене так!
— Як, так? — розгубилася свекруха.
— До вас у дочки тільки за рішенням вищого суду! — сказала Дарина свекрусі, а потім чоловікові: — Що за подарунок?
— Даринко, адже цей чудовий відпочинок ви нам подарували! На цілий місяць! А будиночок який гарний! Он там, на гірці!
— На гірці? — вирішила уточнити Дар’я.
А на гірці знаходилися будиночки, якщо можна так сказати, елітні. Там цінник за проживання був утричі вищий, ніж у тому будиночку, де оселилася Дар’я з родиною. І два роки збирали!
А їм, свекрусі, зовиці і Поліночці, вони подарували відпочинок втричі дорожчий! І Дар’я про це дізналася тільки що.
Виникли питання до Максима, але мати його йти не поспішала.
— Та й взагалі, ми вам дуже вдячні за допомогу! — продовжувала Оксана Федорівна. — Щомісяця допомагати нам грошима, хоча ми з тобою, Дарино, в сварці! Це дуже благородно!
— Це моє друге ім’я, — стриманим голосом відповіла Дарина. — А не скажите ви мені, по скільки ми там вам допомагаємо?
— По десять тисяч! — з посмішкою відповіла Оксана Федорівна. — Дуже вони нас виручають! У мене пенсія невелика, а Діаночці зовсім аліменти крихітні приходять! А жити-то якось треба!
Дар’я дивилася на чоловіка таким важким поглядом, що Максим прямо на очах зменшувався за всіма параметрами. Якби міг, він би розчинився в повітрі, але йому в цьому питанні не пощастило.
Дарину охоплювала лють. А підживлювала її усміхнена свекруха.
Хоча Дарину виховувала мама, характер їй дістався від батька. Тато Дарини був військовим. Не чоловік, а скеля. У нього ніколи не було проблем і труднощів. А на будь-яке питання відповідав:
— Зараз вирішимо!
І, як багато сильних чоловіків, ніколи не скаржився на здоров’я. Непомітно приглушав недуги таблетками, а часом просто терпів.
Інфаркт його не пощадив.
Дар’я все дитинство слухала розповіді матері про героїчного батька, тому він став для неї зразком для наслідування.
Дарина завжди могла за себе постояти. Якщо рішення прийняла, перешкоди для неї переставали існувати. А якщо щось обіцяла, то виконувала, навіть якщо це било по ній самій.
Сусіди говорили, що з таким характером їй буде складно вийти заміж.
— Який чоловік з нею уживеться? Треба такого шукати, щоб він був ще міцнішим за неї саму! А де такі водяться? Якщо десь і з’являються, то їх розбирають ще цуценятами!
Але Дарина всіх сусідок “зробила”! Познайомилася з милим молодим чоловіком, а після року стосунків стала йому дружиною.
— Розлучаться! Як є, розлучаться! — злословили в спину — Втече він від неї!
А розлучення не сталося навіть після великого конфлікту між Дариною і матір’ю її чоловіка.
Оксана Федорівна віддавала сина мало не зі скандалом.
— Як це мій синочок буде жити в чужій родині?
— Мамо, ми з Дариною поживемо у її мами, поки не зробимо ремонт у квартирі! Після її бабусі там без ремонту взагалі ніяк!
— Так, жили б у нас! Яка вам різниця?
— Мамо, ми в ту квартиру після роботи їздити будемо. А потім, щоб до тебе дістатися, треба через все місто їхати! А там, два квартали пішки!
Аргумент був залізним. І Оксані Федорівні довелося здатися. Але не це питання її більше засмутило.
Хотіла Оксана Федорівна, і не просто хотіла, а буквально мріяла, щоб син привів невістку до неї в дім!
Можна подумати, що вона хвилювалася, як її синочок житиме. А якщо разом, то вона і підкаже, і допоможе, і направить! Таке могло скластися враження.
Але у Оксани Федорівни був зовсім інший розрахунок.
З появою невістки в її будинку, Оксана Федорівна збиралася всі господарські питання звалити на невістку. І ось так, нічого не роблячи, дожити до пенсії. А потім і на пенсії нічого не робити.
Так мало того, що Оксана Федорівна нічого робити не збиралася, у неї в планах було накласти лапки на сімейний бюджет. Ну, або, як мінімум, брати з молодих за проживання! Такий підробіток до зарплати, а потім і до пенсії.
Тому вона і стояла на своєму, щоб син нікуди не йшов.
Навіщо, питається, їй стільки грошей? Адже працює, зарплату отримує! А на пенсію піде, так пенсія! Не гори золоті, але живуть же люди.
А була у Оксани Федорівни молодша дочка!
Коли Максим одружився, Діані тільки вісімнадцять виповнилося. Вона десь отримувала середню спеціальну освіту, але вчилася погано, а цікавилася більше гулянками і всім іншим по цій лінії.
Сама не працювала і не прагнула, а від мами постійно вимагала гроші на косметику, одяг,кафе! А Оксана Федорівна не могла відмовити своїй улюбленій донечці.
Ось для неї спонсорська допомога і була потрібна.
Раз провалився план номер один, Оксана Федорівна придумала інший.
— Допомога мені потрібна по господарству! — заявила вона молодим, коли вони були в гостях. — Мені вже не двадцять, я не справляюся! А ви молоді, сам Бог велів, старшим допомагати.
Дар’я оцінила ситуацію, зважила «за» і «проти», і натякнула, що Діана тут проживає — вона і є допомога матері!
Оксана Федорівна передбачала такий результат, тому підготувала лайливу промову, поки та не погодиться.
— … пішла зі своїм прибиранням і всім іншим! — відповіла Дарина в тон свекрусі. — Хочеш порядок, сама наведеш! Дочку змусь, а на мене розраховувати нема чого!
Так зародився конфлікт.
Другий план провалився, тоді Оксана Федорівна приступила до третього. Але через півроку тільки, коли трохи забулося.
А планувала вона брати гроші без віддачі.
Тисячу гривень Дар’я їй пробачила. А коли попросила п’ять тисяч, Дарина сказала:
— Не питання, їдемо до нотаріуса і оформляємо! І чітко прописуємо, коли віддасте, а якщо не віддасте, яка пеня!
Черговий виток скандалу прогримів над родиною.
Питається, невже через п’ять тисяч їхати до нотаріуса?
Справа в тому, що зарплати Дарини і Максима не передбачали благодійності. Вона отримувала двадцять, а Максим приносив додому близько тридцяти. Простим робітникам, чомусь, мільйони платити не хочуть.
Але якщо не розкидатися на безповоротні борги, то цілком вистачало.
І вистачало навіть, коли з’явилися на світ дочки.
А Оксана Федорівна не залишала спроб домогтися дармової допомоги або грошей. Пробувала Дарину на злам. Але завжди отримувала гідну відповідь.
Тобто, конфлікт тлів довгі роки.
А потім прийшла новина, що Діана привела на світ дочку. Тато виявився ще тим фруктом, визнав дитину, погодився на аліменти і зник у невідомому напрямку.
І з цього моменту нічого не було чутно ні про свекруху, ні про зовицю, ні про новонароджену племінницю.
Так, Дарина і не сумувала. Просто жила і насолоджувалася сімейним життям. Правда, грошей завжди вистачало впритул. Але на відпочинок за містом вона збирала з цілих два роки.
А тут такі новини!
Дарина загрозливо пішла на чоловіка, але, не дійшовши пари кроків, запитала:
— А де ти, мій дорогий, олігарх доморощений, такі гроші береш?
— Я заробляю, — ледь чутно простогнав Максим. — Я начальник лінії.
— Ось так новина! — Дар’я посміхнулася. — А я все думала, що ти робітник четвертого розряду, як ти мені весь час повторюєш, а не підвищують тебе, бо інтриги!
— Якось до слова не дійшло… — пробурмотів Максим.
— А між робітником і начальником лінії, якщо мені не зраджує пам’ять, три сходинки по кар’єрних сходах? – начебто запитала Дарина, але сама в питанні і відповіла. – Тобто, тобі за ці роки тричі не довелося!
А додому ти приносив зарплату робітника четвертого розряду, щоб виправдати свою забудькуватість?
– Мамі з сестрою допомога була потрібна, – намагаючись відкашлятися, прохрипів Максим.
– Половину зарплати, вважай, ти до своєї сім’ї не доносив, щоб утримувати зневажливу матір і сестру-ледарку? А ми весь цей час жили на те, що залишалося?
Максим опустив голову, не знаючи, що відповісти.
— Знаєш, Максиме, як таких людей називають? Ти ж, по суті, власних дітей обкрадав! І, як я розумію, цілих шість років!
Я в шоці! — Дарина не стала кричати, хоча мала на це повне право. — Значить, так! Зараз ти провалюєш з цього будиночка!
Ми з дівчатками переночуємо, а завтра ж повертаємося в місто. Я відразу ж подаю на розлучення і на аліменти!
Хоч дізнаюся, скільки у тебе насправді зарплата! А ти навіть не з’являйся на порозі моєї квартири!
Іди до своєї мами, з сестрою і племінницею! Раз ти їм так допомагаєш, то вони тебе не проженуть!
Дружину з доньками Максим втратив. А мама з сестрою його не пустили. Самим тісно було в двох кімнатах.
Так Дарина на цьому не заспокоїлася. Вона поїхала до чоловіка на роботу і розповіла, який він прекрасний чоловік.
Його не звільнили, але Максим звільнився сам. Тому що всі, аж до останньої прибиральниці, відмовлялися з ним контактувати. А деякі, особливо вразливі, при зустрічі плювали під ноги.
— Зло має бути і буде покаране! — пояснила Дарина свій вчинок. — Красти у дітей навіть заради допомоги матері — негідно чоловіка!
Спеціально для сайту Stories
