Потенційний кавалер був надзвичайно галантний і навіть подарував мамі презент у вигляді плитки гіркого шоколаду

Моя мама у розлученні з батьком вже 6 років. І хоча за 15 років спільного життя подружнього щастя їм пізнати так і не вдалося, але, принаймні, вони розійшлися тихо-мирно і навіть змогли залишитися близькими друзями. Так склалося, що за всі ці 6 років у матері зовсім не було часу з кимось знайомитись.

“Пошук нових відносин після сорока – надто енерговитратна і невдячна справа”, – тільки й говорила вона.

А нещодавно на татовій роботі з’явився новий співробітник. Хоч і злегка лисуватий, але все ж таки цілком видний чоловік на ім’я Віталік. Оскільки у тата на особистому фронті вже все давно було налагоджено, а за маму ми обоє переживали, вирішили познайомити її з цим самим Віталіком. Батько знав про нього не так багато, але загалом цей персонаж здався йому дуже приємною людиною.

Знайомство вирішили провести у розслабленій обстановці, тому запросили татового колегу до нас із мамою додому. І навіть незважаючи на те, що Віталік спізнився на добрі півгодини, мати привітно зустріла його і запросила до столу. Потенційний кавалер був надзвичайно галантний і навіть подарував мамі презент у вигляді плитки гіркого шоколаду.

І хоча в перші хвилини знайомства все складалося більш-менш вдало, під час вечері стало зрозуміло, що приміряти на себе ролі свах нам з батьком більше не слід. Поки тато був присутній за столом, розмова сяк-так клеїлася, проте, як тільки він поїхав, атмосфера будинку наповнилася важкістю та незручністю. Наодинці з Віталіком мама почувала себе не особливо затишно, та й горе-кавалер почав поводитися по-хамськи, відпускаючи недоречні жарти на її адресу.

Зрештою всім, хто сидів за столом, стало зрозуміло, що мама з Віталіком бачаться не тільки вперше, а й востаннє. Віталік, хоч і не блищав інтелектом, якось спромігся зрозуміти, що йому вже час. А втім, можливо, його бажання прощатися пов’язане з тим, що з їжі на столі залишилися лише залишки десерту, приготовленого мамою, і його шоколадка, яку він, до речі, вирішив забрати назад.

“Думаю, це наша остання зустріч, так що шоколадку я, мабуть, подарую якійсь іншій особі, перспективнішій”, – сказав Віталік і гордо вийшов з нашого будинку, залишивши нас з мамою в стані повного шоку …

You cannot copy content of this page