— Ліза, чому ти сьогодні така мовчазна? Про що думаєш?
Єлизавета нудьгуючи подивилася на чоловіка і знизала плечима. Вона не хотіла в сотий раз обговорювати роботу і колег, та й тема дітей давно не цікавила. Тим більше, що Владик і Рита вже давно виросли і не вимагали так багато уваги, як раніше.
Ліза хотіла чогось більшого, ніж у неї є зараз, якихось нових вражень, але цього не було. А рутина вбив…ла весь гарний настрій, занурюючи в нудьгу і депресію.
— Ти хоч розкажи, як пройшов день, — не заспокоювався Михайло. Він не міг сидіти в тиші, і якщо раніше його навіть дратувала постійна балаканина дружини, то зараз мовчання діяло гнітюче.
— День пройшов як завжди! — різко відповіла Ліза. — На роботі всі дістали, постійно вимагають звіти, які потрібно було зробити ще вчора, а насправді вони нікому не потрібні.
— Лізо, ти посварилася з кимось? Або тебе хтось образив?
Михайло стривожено вдивлявся в обличчя дружини, але та мотнула головою.
— У мене все добре. Просто настрою немає, — буркнула Єлизавета, але потім не втрималася. — Набридло все! Одне й те саме щодня…
Михайло з полегшенням видихнув. Він боявся, що з дружиною щось серйозне, а це просто поганий настрій. Він вирішив, що це можна виправити, і запропонував:
— Ліза, а може, в кіно сходимо? Завтра вихідний, можна трохи відпочити.
— Ні, щось не хочеться, — мляво знизала плечима Єлизавета. — Може, іншим разом…
Вона встала, щоб прибрати зі столу, а Михайло пішов у зал, думаючи, що до Лізи, коли вона в такому настрої, краще зайвий раз не лізти.
На дивані сиділа Рита, щось гортала в телефоні. Побачивши батька, запитала:
— Чого такий похмурий?
— Та нічого, — махнув рукою Михайло, правда, тут же подумав, що дочка може допомогти, і сказав: — У мами вашої настрою немає, каже, що все набридло.
Маргарита хмикнула і кивнула з розумним виглядом:
— Все ясно! Криза середнього віку. Буває таке…
— Ну, у мене немає ніякої кризи, — буркнув Михайло.
— У всіх вона по-різному проявляється. У когось взагалі безсимптомно проходить. Хтось навіть не розуміє, що це таке. А маму з цього витягувати треба.
— І як? — Михайло перейшов на шепіт і наблизився до доньки.
Рита посміхнулася і показала батькові на телефон.
— Ти загугли, як це робити. А мені подружка дзвонить, все, я пішла.
Маргарита пішла до своєї кімнати, базікаючи з подругою. Вона знала, що батько впорається сам, плюс її не дуже хвилювало, що у мами криза. Риті було всього шістнадцять років, і вона думала, що в цьому немає нічого страшного. Батьки якось самі розберуться.
Михайло проводжав дочку здивованим поглядом і перевів погляд на телефон. Йому не особливо хотілося возитися з цим. «Може, все само пройде?» — подумав він. Але тут Ліза пройшла повз нього з таким сумним виглядом, що Михайло сам опустив плечі.
— Лізо, ходімо кіно наше дивитися!
Зазвичай Єлизавета любила пліч-о-пліч, в обіймах, дивитися фільм, який вони вибирали разом. Але зараз їй хотілося залишитися наодинці і подумати про життя.
— Михайле, ти дивись сьогодні сам, я щось втомилася.
Михайло нахмурився, увімкнув телевізор, вдаючи, що дивиться кіно, а сам занурився в перегляд сайтів про кризу середнього віку на телефоні. Майже скрізь писали, що потрібно прийняти себе, знайти нові цілі для життя, кудись поїхати, вести щоденник або з кимось ділитися проблемами. Лікар був крайнім заходом, і Михайло сподівався, що до цього не дійде.
Він потягнувся, виявивши, що засидівся за телефоном. Фільм уже закінчувався, і Михайло вимкнув телевізор. Відразу настала тиша, тільки з кімнати дочки лилося світло, вочевидь, Рита сиділа за ноутбуком або робила уроки. Влад був у друга, так що в його кімнаті було тихо.
Ліза сиділа в ліжку, притулившись до подушки, і гортала новини в телефоні. Михайло присів поруч і запитав:
— Як настрій?
— Так само, просто втомилася…
Ліза відклала телефон і зустрілася з ласкавим поглядом чоловіка.
— Щось не так, Михайле? Чого ти за мною весь вечір ходиш?
— Просто мені не подобається, коли ти сумна. Може, я чимось можу допомогти?
Єлизавета здивовано кліпнула очима, зазвичай Михайло не ставив таких питань. Вона посміхнулася і знизала плечима:
— Та чим ти допоможеш?
— Ну, може, ти щось хочеш? Скажи, я тобі зроблю або принесу все, що хочеш.
— Ні, дякую, краще давай спати ляжемо. Вже пізно.
Михайло розчаровано зітхнув, але все ж послухався і пішов спати.
Вранці він прокинувся досить рано, пішов готувати сніданок, хоча зазвичай цього не робив. Михайло намагався хоч щось зробити для коханої. Він розумів, що краще витягнути її з депресії зараз, поки це все не затягнулося. Навіть встиг збігати за квітами.
— Ой, чим це так смачно пахне! — Ліза прийшла на кухню, коли Михайло якраз все закінчив.
— Я приготував млинці, як ти любиш! А це тобі!
Михайло простягнув дружині невеликий букет, Єлизавета взяла квіти, вдихнула аромат… і раптом злякалася. Вона знала, що чоловік нічого не робить просто так. І виглядає він якось збентежено, може, Михайло щось накоїв і тепер загладжує провину? Невже він зрадив її?!
Ліза напружилася і навіть відступила вбік. Михайло здивовано дивився, як з очей дружини зникає радість, і з’являється роздратування і чомусь страх.
— Що не так? — запитав, злегка запнувшись.
— Дякую за квіти, — якомога спокійніше відповіла Ліза. — Зробиш каву?
— Звичайно!
Михайло очікував більшої вдячності, але вирішив, що в усьому винна криза. Тож не став ображатися, а взявся готувати каву.
У цей час з кімнати вийшла Рита і радісно подивилася на накритий стіл.
— Ух ти! Тату, це ти зробив?
Михайло похмуро кивнув, і з його виразу обличчя Рита зрозуміла, що щось не так. Вона поглянула на двері ванної, де сховалася мама, і тихо запитала:
— Що, мама все ще в поганому настрої?
— Так, навіть не посміхається, — зітхнув Михайло. — Квіти її не порадували, сніданок теж. Я розумію, що це дрібниці, але хотів просто підняти їй настрій.
Рита ненадовго замислилася, потім хитро посміхнулася і кинула:
— Кажуть, що в таких випадках потрібно займатися чимось новим. Мама ж давно хотіла ходити в секцію скелелазіння. Пам’ятаєш, вона говорила про це?
— Так, пам’ятаю, — Михайло знизав плечима і додав: — Але вона ж сама потім сказала, що це зайва трата грошей і часу. А вона нібито і так втомлюється на роботі.
— Мені здається, що мама просто хотіла, щоб її підтримали. Спробуй подзвони в секцію, запишись на пробне заняття. Може, пощастить, і навіть сьогодні сходите. У мами точно настрій зміниться. Тільки нехай це буде сюрприз. Я сама допоможу їй сумку зібрати, там костюм взяти для спорту.
— Ох, донько, що б я без тебе робив? — Михайло вдячно подивився на дочку.
Рита розплилася в посмішці і простягнула руку з лукавою усмішкою.
— Не підкинеш на кишенькові витрати?
Михайло засміявся і кивнув на куртку в передпокої.
— Візьми в кишені трохи.
— Люблю тебе! — Рита поцілувала його в щоку і прошепотіла: — Потім розкажеш, як все пройшло.
— І чого ви тут шепочетеся? — Ліза вийшла з ванної.
— Просто тато такі смачні млинці приготував! — одразу викрутилася Рита. — Спробуй сама.
Вона підморгнула батькові і пішла в передпокій, щоб взяти гроші.
Михайлу дійсно вдалося записатися в секцію на пробне заняття, і після обіду він підійшов до дружини.
— Лізо, поїхали зі мною.
— Куди? — Єлизавета здивовано підняла голову. Їй здавалося дивним, що чоловік так раптово став проявляти до неї увагу. Ні, Михайло і раніше міг приготувати їй сніданок або подарувати квіти. Але це було у свята, а тут звичайний день.
— Це сюрприз! Тобі сподобається, Лізо, давай одягайся!
— Як мені одягнутися? Що за сюрприз?
Михайло знизав плечима, і тут на допомогу йому знову прийшла Рита.
— Мамо, одягни щось спортивне. І слухай тата, сюрприз хороший.
Єлизавета схрестила руки на грудях і суворо подивилася на сім’ю.
— І що ви задумали?
— Дізнаєшся все через півгодини. Поїхали, а то запізнимося!
Ліза замислилася. Їй не дуже хотілося кудись їхати, але цікавість перемогла, і вона пішла одягатися.
— У нас виходить! — прошепотіла Рита. — У мами хоч якийсь інтерес з’явився.
Через півгодини Михайло і Ліза приїхали до спортивного центру. Єлизавета здивовано подивилася на будівлю.
— Що ми тут робимо?
— Ходімо, — Михайло вискочив з машини і відчинив їй двері. Це ще більше здивувало Лізу, і вона суворо подивилася на чоловіка.
— Та що з тобою таке сьогодні?! Поки не скажеш, я не вилізу з машини.
Михайло бачив, що дружина говорить серйозно. Він напружився, але потім подумав, що краще відповісти.
— Просто хотів тобі підняти настрій. Якщо у тебе почалася криза середнього віку, то тобі потрібна допомога. А я, як твій чоловік, хочу, щоб у тебе все було добре! Я ж люблю тебе!
Ліза замислилася, вона просто вважала, що у неї невелика депресія. Але потім вона згадала, що її і справді вже давно нічого не радує.
— Може, ти і правий… А що ми тут робимо?
— Побачиш! — загадково відповів Михайло. — Давай, ходімо!
Ліза більше не чинила опору, а слова чоловіка про кохання несподівано зігріли серце.
— Це що, скеледром?
— Ага, ти ж завжди хотіла!
— Але це ж дорого! Та й часу в мене немає!
— У тебе є час, — пробурмотів Михайло. — Ти так кажеш, бо ввечері поспішаєш додому, щоб готувати вечерю. Але ж це можу робити я або Ритка. Та й можна займатися у вихідні, Лізо, а гроші у нас є.
— А якщо я не зможу? Мені все-таки вже не п’ятнадцять років, щоб по скелях лазити! Я боюся! Не хочу ганьбитися!
— Будемо разом байдикувати внизу! — прийняв несподіване рішення Михайло.
— То ти теж підеш зі мною? — очі Лізи засвітилися.
Михайло зрозумів, що він на правильному шляху, і поцілував дружину.
— Треба ж підтримувати себе у формі. Підемо і спробуємо, що у нас вийде. Принаймні, там багато таких, як ми. Знайдемо нових друзів, та й взагалі, життя цікавішим буде.
Ліза задумливо подивилася на чоловіка і запитала:
— Я вже казала, що кохаю тебе?
— Так, але можеш сказати це ще раз!
Вони засміялися і разом зайшли всередину. Михайло не дуже хотів займатися цим скелелазінням, але заради дружини був готовий на все. А у Лізи горіли очі, коли вона дивилася по сторонах. Вона вже й забула, що життя нудне і нецікаве. Несподівано все заграло різними фарбами.
Спеціально для сайту Stories
