Того дня я поспішала на роботу. Якщо я запізнюся на автобус, і начальник мене оштрафує, але чобіт ніяк не застібався. Давно б уже нове взуття купити, але я економить на всьому, чому тільки можна.
Напередодні Нового року є можливість заробити більше і відправити гроші батькам, їм потрібніше Мої батьки занедужали одночасно, тому я хотіла залишитися з рідними, але розуміла, що їм як ніколи потрібні гроші.
Тож чоботи можна купити наступного року, а зараз треба якось перетерпіти. Від безвиході я заплакала, зрозумівши, що так точно запізнюся, я дістала осінні кросівки і найтепліші шкарпетки. Взувшись, вибігла на зупинку.
Я бігла щосили, а коли в останню хвилину вскочила на автобус, мимоволі посміхнулася. На цій роботі, хоч начальник і штрафував підлеглих, мене все влаштовувало. Тут чайові розподіляються між офіціантами й можна взяти відгул.
До полудня я працювала в гарному настрої, в той день ніщо не могло зачепити мої почуттів. Раптом на порозі з’явилася молода пара. Дівчина на порозі зняла бежеве пальто і передала його своєму супутнику.
Він йшов, підкоряючись їй. Коли пара сіла за столик, я підійшла, щоб роздати меню. Дівчина вимагала меню, де б була розписана калорійність страв. Я чемно кивнула і пішла за меню.
Коли я повернулася, то порадила парі страву дня, але дама у відповідь лише нагрубила. Поки готувалося замовлення, клієнтці принесла лате і пішла приймала замовлення в людей за сусіднім столиком.
Але тут пролунав незадоволений вереск. Кожна офіціантка в кафе нервово озирнулася. Я стримувала свої емоції, адже маю бути чемною. Треба посміхатися за будь-яких обставин.
Коли я запитала, що не так, відвідувачка почала репетувати, що цю каву пити неможливо. Не встигла я відійти від столика, як з’явився начальник. Він спробував залагодити конфлікт і запропонував замінити напій.
А як вибачення я принесла фірмовий десерт. Поки я намагалася поставити крем-суп із вершків і малини на стіл, відвідувачка гидливо відсунула тарілку. У цей момент я стояла, як укопана.
Раптом з посмішкою на обличчі, сама того не усвідомлюючи, я вилила вміст тарілки на відвідувачку і чемно побажала приємного апетиту. У кафе ніхто не зронив жодного слова, і тільки за хвилину відвідувачка почала кричати.
Після цього випадку мені довелося покинути місце роботи. Я ще довго не могла влаштуватися офіціанткою, оскільки того нещасливого дня хтось зняв те, що сталося, на камеру. Через кілька місяців мені зателефонував начальник.
Він несподівано попросив мене повернутися і сказав, що претензій до мене не має. За цей час кафе стало популярним, а багато людей у коментарях під відео написали, що я правильно вчинила.
Оскільки мені потрібна була робота, я прийняла пропозицію. Від цього клієнтів стало ще більше. Деякі просто приходили випити кави і сфотографуватися зі мною.
