Вони винайняли квартиру майже в самому центрі.
— Подобається? – спитав він, ледве встигнувши відчинити перед нею двері.
Квартира була величезна, розкішна.
– Ну ти даєш, – вразилася вона, – це приголомшливо, а дивись, який вид з вікна! Але ж це дуже дорого?
– Ти знаєш, дивно, але не дуже. Мені здав цю квартиру старий. Сказав, що живе за містом на старій дачі.
— Та добре, яка різниця, мені тут дуже подобається, – вона подивилася на нього завзятими теплими карими очима.
Вранці він поїхав рано, вона ж, випивши каву, вирішила зустрітись із подругами. Після його від’їзду їй стало незатишно в чужому, ще не обжитому будинку. Декілька разів навіть виникло неприємне почуття, ніби хтось стоїть за спиною, але вона відігнала ці думки.
Зробивши кілька вдалих селфі на тлі картин та антикваріату, вона одяглася та поїхала на зустріч. Подруги із захопленням розглядали фото, говорячи без зупинки, яка люстра, краса неземна
– Подивися, які картини, ой, а це хто? Дивись, тут хтось стоїть за твоєю спиною.
Вона подивилася на фото. І справді, за її спиною наче вгадувався незрозумілий контур старої.
– Що це? – подруги переглянулись.
— Та перестаньте, це просто тінь так упала під час зйомки, – вона вдавано безтурботно посміхнулася, але на душі її знову стало неспокійно, вона згадала свої ранкові страхи.
Наступний тиждень пролетів майже непомітно. Теплими вечорами вони гуляли центром, набережною, купували морозиво і пішки поверталися… додому. Вона звикала до нового будинку.
Вихідні довелося просидіти вдома. Лив дощ. Нікуди не пішли, замовили піцу та дивилися старі фільми. Чоловік заснув на дивані, та й вона поруч. Розбудив її удар грому.
Потім блискавка висвітлила кімнату і вона побачила, що перед нею стоїть стара жінка. Чоловік спав, а вона, заціпенівши від жаху, не змогла вимовити жодного слова.
– Ну що, молода господиня, як тобі тут живеться? – тихо промовила стара, і, не дочекавшись її відповіді, продовжила: – Чи загадала ти бажання на новому місці?
— Нііі, – заїкаючись, тільки й змогла сказати вона, втиснувшись у диван.
«Яке ще бажання? Чоловік є, заробляють вони досить непогано, ще й свою квартиру-студію здають. З малюком, щоправда, не вийшло,» – усі ці думки промайнули в її голові за мить.
Розкот грому змусив її здригнутися, блиснула блискавка, знову осяявши кімнату, але старої вже не було. Вона не помітила, як заснула. Ранок зустрів їх сяючим сонцем та синім небом. Лише не висохлі краплі дощу на вікнах нагадували про нічну грозу.
– Слухай, я так шикарно виспався на дивані, а ти? – сказав він, збиваючи вершки в кавомашині
– Я теж, – посміхнулася вона.
Вона просто чудово почувалася, що сталося вночі тепер здавалося їй просто сном.
– До речі, як тобі ця квартирка? Я щось прижився тут.
– Не кажи, мені теж дуже комфортно, почуваюся вдома, поки не хочу нічого міняти.
Кілька років тому, психолог порадила їм знімати житло. Для емоційного оновлення. Це була їхня третя орендована квартира. Минуло ще деякий час, наближався Новий рік. 31 грудня чоловік повідомив, що увечері заїде старий за грошима на наступні півроку.
— Оце дивак, здивувалася вона, у Новий рік, увечері.
— Ну старий, дивний, бог із ним, хай заїде.
Дід з’явився ввечері, в руках він тримав тортик, до речі її улюблений. Довелося ставити чайник. За чаєм поговорили, за вікном повалив великий сніг і вона, несподівано для себе запропонувала:
— А лишайтеся з нами зустрічати Новий рік. Куди ж ви зараз підете, у такий снігопад. Та й нам веселіше, а то ми вдвох… тобто майже втрьох, — щасливо посміхнувшись, видужала вона.
Пробило дванадцяту і за вікнами почали запускати феєрверки, які заглядаючи у вікна, квітами відбивалися у дзеркалі. І раптом, у глибині дзеркала, вона знову побачила стару.
Та злегка посміхнулася їй звідти, махнула рукою і розтанула в фонтані салюту, що переливався. Вона лише встигла теж усміхнутися у відповідь і непомітно помахати старій жінці. Більше вона ніколи цю стару не бачила.
