Зовсім недавно Марина дізналася, що вона, виявляється, законному чоловікові доводиться сестрою — принаймні так Артем говорив своїм численним коханкам.
Листування, знайдене в телефоні чоловіка, Марині розплющило очі. Сина в Артема теж не було, проте був племінник.
Марина донедавна вважала, що все в них із чоловіком добре. Бували, звичайно, якісь дрібні розбіжності через невимиті чашки чи розкидані шкарпетки, але жінка не переживала. Адже всі так живуть.
Заміж за Артема вона вийшла одинадцять років тому, а до нього в квартиру Марина переїхала ще до заміжжя.
Разом з майбутнім чоловіком Марина приводила до ладу двокімнатну квартиру в новобудові ,вони самі клеїли шпалери, вибирали меблі та сантехніку.
Марина, яка з шести років захоплювалася шиттям і в’язанням, сама пошила штори в кожну кімнату.
Загалом, приховати сліди її проживання у цій квартирі було неможливо, але Артем таки зміг це зробити.
Чотири місяці тому шлюб зненацька дав тріщину. Марина й сама не розуміла, що сталося. Артем, раніше завжди уважний, дбайливий і лагідний, різко став віддалятися від своєї дружини.
— Може, сходимо кудись удвох? – Пропонувала дружину Марина. — Коли ми з тобою в ресторан вибиралися, то я вже й не пам’ятаю?
— Ніколи. — бурчав Артем. — Це тобі нема чим зайнятися. Ти, мабуть, зовсім на роботі не втомлюєшся — хоч і справді, втомі звідки взятися?
Сидиш до обіду у своєму обміннику, потім додому приходиш і сама собі надана. А я працюю по дев’ять годин на день. Чи є різниця?
– Добре. — покірно погоджувалась Марина. — Давай тоді хоча б удома удвох проведемо час. Я приготую вечерю, сина чи до моєї, чи до твоєї мами відвеземо?
— Тобі що робити нічого, чи що? — сердився Артем. – Не хочу! Я ж тобі сказав, дай спокійно повалятися на дивані і відпочити нарешті!
Чого чіпляєшся зі своїми дурними пропозиціями?
Чоловік на контакт ніяк не йшов, і, спочатку, Марина старанно відганяла від себе думки про можливу зраду:
“Ну, не міг він так з нами вчинити? “— заспокоювала сама себе жінка. Та й ознак появи у нього коханки немає.
Мені Юлька розповідала, що коли її чоловік загуляв, то почав додому з роботи запізнюватися, за собою стежити почав — у зал записався, вдома знову ж таки не ночував.
Артем повертається, як завжди, о сьомій вечора, ночі проводить удома, до друзів, щоправда, тричі на тиждень їде, але повертається звідти завжди .
“Ні, точно не зраджує”.
Промаявшись таким чином кілька місяців, Марина заспокоїлася. Напевно, у них просто криза у відносинах — таки одинадцять років разом прожили, приїлися один одному.
Смикати чоловіка жінка перестала, а Артем, навпаки, став прив’язуватися до неї через всіляки дрібниці:
— Навіщо ти витрачаєш мої гроші? — спитав дружину чоловік, коли Марина купила собі новий відпарювач. — У нас що, праска зламалася? Тепер сорочки обов’язково потрібно прасувати паром? Реклами надивилася, на жертву маркетингу перетворилася?
– Марино. Що це за гидота? Страва нова? Ніколи більше це не готуй — це неможливо. А що ти додала туди? Так, кулінарія — це таки не твоє. Лише продукти перевела.
Марина шукала причину в собі, довго намагалася підлаштуватись під чоловіка, а потім втомилася.
Дочекавшись відпустки, жінка збиралася в гості до дальньої родички. Тітка Марина жила за чотириста кілометрів від неї.
Спочатку Марина хотіла поїхати одна, щоб розвіятися і все добре обміркувати, сина жінка планувала залишити вдома з батьком.
Як тільки про це почув Артем, одразу ж закотив дружині скандал:
– Цікаво виходить! — репетував чоловік. — Ти, значить, їдеш відпочивати, а я, мало того, що горбатитися тут на роботі залишаюся, то ще й дитину в твою відсутність виховувати повинен! То що?
– Що його виховувати? — обурилася Марина. — Наш син давно дорослий і особливо не потребує тата. Хіба ви вдвох без мене не впораєтеся? Невже я не маю права трохи відпочити?
— Про права свої знають усі. – єхидничав Артем. — А ось про обов’язки забуваємо.
Ти мати, тому ти й маєш слідкувати за дитиною, а моє завдання — гроші на ваше забезпечення заробляти.
Відпочивати, будь ласка, їдь, але тільки із сином. Все це моє останнє слово.
Марині довелося чоловікові поступитися. До родички вона поїхала разом із сином. Майже місяць жінка відпочивала від регулярних сварок.
Повернутись додому довелося несподівано, бо тітонька загриміла до лікарні, і Марина вирішила перервати свою відпустку.
Чоловікові додзвонитися намагалася, хотіла попросити, щоб той її із сином зустрів на вокзалі, але в Артема чомусь дві доби поспіль було вимкнено телефон.
Вдома чоловіка не було. Син одразу ж побіг у свою кімнату і звідти крикнув:
— Мамо, а де мої речі?
Марина здивувалася:
– Як це де? У шафі. Там, де їм і належить бути.
— Іди сюди, мамо. Тут нічого нема.
Марина подумала, що її син розігрує, але, увійшовши до дитячої, побачила, що кімната абсолютно порожня — немає ні підручників, ні одягу, ні іграшок дитини.
Марина пішла в свою спальню і таку саму картину виявила і там. Усі її речі зникли, а у ванній не було косметики — її вона знайшла чомусь на антресолі: усі баночки та пляшки були недбало повалені у картонну коробку.
— Я, напевно, божеволію. – пробурмотіла Марина. Разом із сином стала шукати зникле.
Речі, одяг, іграшки та книги виявились на балконі — хтось зібрав усе у великі мішки для сміття і надійно сховав під агрополотном. Його Марина купувала для дачі.
До Артема жінці вдалося додзвонитися лише ввечері, коли Марині на телефон надійшло повідомлення про те, що абонент нарешті доступний.
– Ти де? — забувши привітатись, закричала збентежена жінка. – Що означає – яка різниця?! Три доби я до тебе додзвонитися не можу!
У тебе телефон вимкнено. Приїхала додому, у квартирі діється не зрозуміло що! Я чекаю пояснень, Артем!
Чоловік приїхав швидко. Марина відправила сина до вітальні, щоб той не став свідком гучного скандалу, а сама з чоловіком замкнулася в спальні.
– Це що за витівки? – Запитала вона у законного чоловіка. – Як ти мені взагалі все це поясниш?
— Розумієш, Марино… — Артемові очі забігали. — Поки тебе не було, у нас сталася неприємність.
– Яка? — ледве стримуючись, допитувалась Марина. – Давай вже, швидше до суті переходь!
— У сусідів завелися таргани. Я їх і сам не відразу помітив. Додому ж пізно приходжу, цілий день відсутній, іноді в кухню навіть і не заглядаю, відразу спати лягаю.
Так от, побачив я цих тарганів, купив крейду, накреслив їм по підлозі, плінтуса обвів, але таргани на цю крейду навіть уваги не звернули.
Потім я купив спрей, потім якийсь гель. Цим паразитам — хоч би хни, як бігали, так і бігають. Ну, довелося звертатися до спеціальної служби.
Три дні тому приїхали , все тут опрацювали. За їхньою порадою я зібрав наші речі в мішки, щоби вони хімікатами не просочилися, і прибрав на балкон.
Ось сам три дні у готелі жив, а коли з дому їхав, зарядку для телефону взяти забув. Нову купити якось руки не доходили.
Ось сьогодні доїхав до магазину, трішки телефон підзарядив, а тут, виявляється, ти додому повернулася.
Марину розповідь чоловіка заспокоїла:
— Міг би попередити, перед тим, як викликати службу. А ти, Артеме, хоч трохи уявляєш, що я надумала, коли приїхала додому і не знайшла своїх речей?
Спочатку думала, що квартирою помилилася, потім, що збожеволіла, раз не бачу одягу та речей на своїх місцях. Злякалася, загалом!
— Та що ти, люба, все добре! – Залебезів перед дружиною Артем. — Вибач, що одразу не попередив.
Інцидент Марина вважала вичерпаним, але спокійне життя тривало зовсім недовго.
Артем свій телефон завжди вдома тримав заблокованим — дружині він до нього торкатися не дозволяв.
Якось у черговий раз, повернувшись від друзів , Артем різко заснул.
Марина це помітила і вирішила скористатися ситуацією – їй дуже давно хотілося подивитися, що такого страшного у своєму смартфоні ховає її чоловік.
Програма для знайомств жінка знайшла одразу. Всіляких листуваннь там було багато, але діалог з одним контактом насторожив Марину найбільше.
З листування вона зрозуміла, що з цією жінкою Артем зустрічався кілька разів, поки її не було вдома.
Зважаючи на те, як їй чоловік захоплювався формами дівчини, зрада явно відбулася, ніякої дезінфекції в квартирі не було.
Останні три дні Артем провів на туристичній базі разом із коханкою.
Чоловік у фарбах описував своїй співрозмовниці реакцію ошуканої дружини:
“Ти уявляєш? “— писав Артем. “— Я їй таку ахінею розповідаю, а вона стоїть, очима плескає і всьому вірить.
Господи, я навіть і не уявляв, з якою дурною жінкою одружився, її обдурити нічого не варто.
Не здивуюсь, до речі, що моя дорога дружина і в інопланетян вірить.”
З листування Марина дізналася, що за тиждень коханка її чоловіка знову має приїхати у справах до міста.
Відразу влаштовувати скандал дружина не стала, вирішила спіймати благовірного на гарячому.
Спочатку Марина планувала за Артемом стежити, але ситуація несподівано обернулася в її бік, вона підслухала розмову чоловіка з коханкою:
— Не хвилюйся, я кудись свою сестру на пару днів сплавлю. — казав Артем комусь телефоном. — Ну, ти уявляєш, не вчасно приїхала, навіть не попередила.
Та що ти? Я б, звичайно, якби знав, що ти приїдеш, її не пускав би до себе додому.
Так, сестра в мене така нахабна, ще з племінником з’явилася, тому не дивуйся — у мене вдома тепер і іграшки, і підручники за четвертий клас є.
Слухай, ну, чого в мене робити вдома? Давай кудись з’їздимо? А, може, додамо нашим відносинам пікантності і пару днів проведемо в готелі?
Марина стояла мовчки за спиною. Артем, поговоривши телефоном, розвернувся і зустрівся очима з дружиною:
– Маріно. — почав виправдовуватись чоловік. – Я тобі зараз все поясню. Це взагалі не те, що ти думаєш. Так глупо вийшло, загалом тут така штука …
– Іди! — Марина навіть не впізнала свого голосу. — І ніколи більше не повертайся.
Сестра з племінником, тобто твій син для тебе племінник? Я завтра ж подам на розлучення і зроблю все, щоб племінника свого ти не бачив. Забирайся!
– Ні, почекай! — несподівано розлютився Артем. — Я маю піти зі своєї квартири? А ти, люба, чи не багато чого просиш? Я тут господар – це моя квартира!
— Ну, тоді ми підемо самі! — розвертаючись, сказала Марина і пішла збирати речі.
– А сина я в тебе заберу! — репетував Артем, висунувшись із квартири, коли Марина разом із дитиною спускалася сходами. — Перед усіма тебе зганьблю, знайду, як тебе підставити!
А ти знаєш, ким працює моя дівчина? Вона помічник прокурора! У неї такі зв’язки! Тож тримайся, ми ще зустрінемося в суді!
Розлучення пройшло спокійно, Артем на суді і слова не сказав про те, щоб син жив із ним.
Марина з дитиною живе на орендованій квартирі і потихеньку вчиться не від кого не залежати.
З коханкою у Артема стосунки не склалися, пара швидко розлучилася.
Колишнього чоловіка Марина на поріг не пускає, намагається з ним не бачитися і не розмовляти.
Син розлучення батьків переживає тяжко. Правди йому Марина так і не сказала.
