-Льоша, я тебе не розумію. Ти з глузду з’їхав? Що це означає — «я йду»?
-Саме це й означає. У мене вже давно є коханка! Вона молодша за мене на 16 років! І я вирішив, що з нею мені краще!
-Вона тобі в дочку годиться!
-Нічого подібного! Їй уже 20.
Олексій підійшов до неї.
-І взагалі. У Валерії дуже багатий батько. Я, нарешті, зможу жити так, як давно мріяв! Зрозуміла? А потім вона народить мені дитину, не так, як ти!
Кожне його слово боляче би.о Таню. Вона розуміла, що рано чи пізно це станеться, бо у них не було дітей. Але вона й подумати не могла, що все це відбуватиметься в такій принизливій формі.
Вони прожили з Олексієм майже 15 років. Бувало всяке, як і в усіх. Але Таня завжди вважала, що в родині має бути повага, без цього просто ніяк.
— Тетяно, ти хоч би для пристойності поплакала, а то я якось почуваюся ніяково.
Жінка гордо підвела голову.
— Чому я маю плакати? Я дуже рада за тебе! Дуже! Нехай хоч хтось із нас здійснить свою мрію.
Чоловік скривився.
— Чому ти весь час нагадуєш мені про свої пензлики? Це не просто не робота, а взагалі ніщо!
— Ну так, це хобі. Але ж якби я працювала трохи менше, а ти заробляв трохи більше, то я теж могла б займатися улюбленою справою.
— Ой, я тебе прошу. Чим тобі ще займатися? Дітей мати ти все одно не можеш. Працюй і працюй.
Вона повернулася до Олексія, який намагався застебнути валізу.
— Льошо, а твоя нова… Пасія. Вона ж не працюватиме, як ви будете жити? Ти-то теж не любиш працювати.
— А це вже не твоя справа! Але я сьогодні в гарному настрої, тож розповім. Нам доведеться жити на свої гроші зовсім недовго. А потім Валерія за.агітніє, і батько просто засипле нас грошима! Та й так, нам вистачить, не хвилюйся!
Олексій нарешті закрив валізу й вийшов з квартири, гучно грюкнувши дверима. Таня скривилася — вона дуже не любила гучних звуків.
Знову повернулася до вікна. Майже до під’їзду під’їхала красива червона машина. Звідти вискочила молода дівчина й кинулася Олексію на шию. Звісно, всі бабусі у дворі одразу ж прикували погляд до цієї сцени.
Ось негідник, не міг піти так, щоб не зганьбити її.
Чомусь саме зараз Таня відчула полегшення. Останнім часом Льоша практично перестав ночувати вдома. Вона все розуміла, але сама розірвати цей клубок, який називався сім’єю, ніяк не могла.
Вона взяла телефон.
— Ритка, привіт. Які плани на вечір?
Подруга здивувалася.
— Не зрозуміла, ти що, випливла зі своєї депресії?
— Ой, та годі тобі. Ніякої депресії й не було. Так, просто хандра. Давай ввечері кудись підемо? Вип’ємо, посидимо, тим більше, що є привід.
На секунду у слухавці запала тиша, потім Рита обережно запитала:
— Таню, все гаразд. Скажи, які таблетки ти сьогодні приймала? Може, від головного болю чи від температури? До речі, а температури у тебе немає?
— Рита, ну годі вже!
— Якщо ти серйозно, то я, звичайно, всіма руками за. Набридло дивитися на твою кислу фізіономію! Тільки…
— Що? Ти не можеш?
— Та не в цьому справа. Як же твій Льошенька тебе відпустить? А хто йому їжу на диван носитиме, шмарклі витиратиме?
— Рита, о сьомій, у «Капризі»!
Таня поклала слухавку. Колись вона в.’є свою подругу. І це станеться вже незабаром. Таня посміхнулася сама до себе. Вона хоче вб.ти її з того самого моменту, як вони познайомилися. Правда, це ніяк не впливало на їхню дружбу.
Таня схопила сумочку й вискочила за двері. Вже обід, а їй потрібно встигнути стільки всього.
Рита нетерпляче поглядала на годинник. Таня ніколи не запізнювалася, а тут уже п’ять хвилин. І ось у ресторан увійшла подруга, а Рита просто роззявила рота. Втім, роти роззявили й усі інші.
Таня завжди носила довге волосся. Заплітала його у пучок. Зараз у неї була коротка стрижка «каре» світлих відтінків. Таня практично не користувалася косметикою. Лише туш і крем після ванни. А зараз на обличчі був чудовий, просто ідеальний макіяж.
Таня любила штани, але прийшла у вільній сукні, яка більше підкреслювала фігуру власниці, ніж навіть джинси.
— Таня, ну й диво…
Тетяна тріумфально поставила сумку на стілець і сіла.
— Подобається?
— Ще б пак! Ти помолодшала років на десять. Тільки не кажи, що ти вигнала свого Льошеньку!
— Не скажу! Він сам пішов.
Якийсь час подруги дивилися одна на одну, а потім розреготалися.
Через пів години їм принесли ігристе від чоловіка, що сидів неподалік. Він був трохи старший за них, років на п’ять. Рита хитро поглянула на Таню:
-Ну, ось, вже й шанувальники.
Таня хмикнула й помахала чоловікові рукою, запрошуючи його до їхнього столика. Рита витріщила на неї очі:
-Ти мені сьогодні точно подобаєшся!
Вони засиділися допізна. Чоловіка звали Ігор, і він був веселим, розумним, ненав’язливим і дуже симпатичним. Посадивши Риту в таксі, він запропонував провести Таню.
-Я готовий йти пішки на інший кінець міста! У мене є машина, але я не сідаю за кермо в такому стані.
-А на інший кінець і не треба! Я живу через два перехрестя звідси.
До будинку Тані підійшли вже вранці. Десь гуляли, про щось розмовляли.
— Таня, я так і не запитав, бачив, що ви щось святкували. У тебе, раптом, не день народження? Інакше з мене подарунок!
— Ні… Хоча… Від мене пішов чоловік.
І Таня посміхнулася своєю найчарівнішою посмішкою.
Ігор здивовано подивився на неї.
-Ну, Тетяно… Ви вмієте дивувати.
Через три тижні Таня й Рита сиділи в кафе.
-Тань, як у тебе справи з Ігорем?
Таня посміхнулася.
— Рито, мені здається, що я ніколи не була такою щасливою. Ти знаєш, я взагалі нічого від нього не приховую. Він якось однією рукою справляється з моїми переживаннями.
— Але тебе щось турбує?
— Рито, Льоша ніяк не може заспокоїтися. Я не знаю чому, але він надіслав мені запрошення на весілля.
— Ого… Цікаво, навіщо?
— Напевно, хоче побачити заплакану, розбиту горем колишню дружину. Або новій дружині показати.
— Ось же… Таню, а ти візьми Ігоря. Заїдете, просто привітаєте і підете. Головне, йому носа втреш!
****
Льоша дивився на Валерію.
— Ти така красива…
— Я знаю. Як ти думаєш, тато прийде?
— Ну, як він може не прийти, ти ж його дочка…
— Дочка… Цілий рік ні копійки грошей, весь час намагається привчити мене працювати. Такий собі батько.
Льоша обійняв її.
— Та не переймайся, він нікуди не дінеться, адже донька виходить заміж!
Весілля вони влаштували в кредит. І Льоша, і Валерія були впевнені, що батько пробачить свою непутящу доньку й відкриє закритий кран із грошима.
— Льошо?
— Ну, а твоя прийде?
— Уяви собі, так! Вчора дзвонила.
— Не може бути!
— Так! Думаю, буде просити повернутися.
— Швидше за все. Ох, як я люблю такі сцени!
Коли Таня пояснила Ігорю, чого вона від нього хоче, він здивувався.
— О котрій, ти кажеш, у нього весілля?
— О другій. А що, ти зайнятий?
— А як звати твого колишнього?
— Олексій. А що?
— Ох, Таня, невже таке буває. Звичайно, я поїду з тобою.
Він усе їй розповів лише по дорозі на свято. Таня була в такому шоці, що навіть не спробувала нічого змінити. Вони йшли доріжкою до столу молодят. Таня тримала Ігоря під руку й гордо посміхалася. А ось Олексій, та й Валерія, виглядали якось зовсім не щасливими. Вони підійшли…
Валерія прошепотіла:
— Тато?
А Олексій ледве вичавив із себе:
— Таня?
Він її й не впізнав одразу. Не міг уявити, що його дружина може так виглядати.
Ігор вручив доньці квіти, конверт і сказав:
— Це дуже добре, що ти вийшла заміж і стала самостійною. А то ми з Тетяною збираємося помандрувати світом.
Він повернувся до Олексія:
— Ви ж розумієте, що вашій майбутній тещі теж потрібно відпочити? Тож я передаю свою дочку у ваші надійні руки. Вибачте, нам час.
Вони вийшли з ресторану. Тані хотілося сміятися, але вона не знала, як Ігор сприйме її сміх. А він раптом повернувся до неї.
— Ти ж розумієш, що тобі тепер доведеться вийти за мене?
Таня замислилася. Потім серйозно відповіла:
— Ну, якщо треба, значить треба…
Вони, обійнявшись, попрямували до машини. А Ігор по телефону замовляв квитки куди-небудь, де тепло і є море.
