— Завтра підемо до мене додому — сказав Стас , цілуючи Юлю в щічку.
— Класно. А вони у тебе кудись їдуть? — зраділа дівчина.
— А то вже набридло по кінотеатрах і кафешках ходити. І в гуртожитку не посидиш, вічно хтось підглядає, підслуховує.
Стас обійняв її міцніше і посміхнувся:
— Замерзла? Давай зігрію. Ти мене не так зрозуміла. Ми завтра йдемо до моїх батьків, щоб я тебе з ними познайомив
Юля відскочила від нього:
— Ти що? З глузду з’їхав? Подивися на себе і на мене. Ти весь з себе пристойний хлопчик, а я? Та ти що, вони мене і на поріг не пустять
Стас зареготав:
— Та ти що, злякалася? Моя безстрашна дівчинка і боїться? І кого? Моїх батьків? І чому ти думаєш , що ми з тобою не пара?
Я тебе кохаю, ти мене, сподіваюся, теж. Просто мої батьки хочуть побачити мою обраницю. Через яку я пізно приходжу додому. Ось і все.
Стас вперше побачив Юлю, коли вона сидячи на підвіконні третього поверху, мила вікно. А він йшов в гуртожиток до друга. Раптом в метрі від нього пролунав гуркіт. З висоти впало відро з мильною водою.
— Ой, блін, — пролунало зверху, і він підняв голову. — Я ненавмисно, правда. Вас не зачепило, сподіваюся?
Юля так звисла з підвіконня, що Стас навіть злякався.
— Обережно, а то як відро впадете вниз, — крикнув він.
— Не бійся, не впаду, — крикнула дівчина і раптом у неї з голови злетіла хустка. Стас роззявив рота. Дівчина була зовсім лисою.
— Чого, злякався? Слухай, підніми хустку, будь ласка, і занеси в чотириста третю кімнату. Гаразд? – попросила вона і зникла з поля зору.
Спочатку Стаса бентежила її лиса голова, але він звик якось відразу. Адже Юлька була веселою і смішливою. Виявилося, що вона і постриглася на спір. І як не дивно, їй навіть це личило. Вона виглядала незвично і стильно.
Юля бігала по гуртожитку в паніці.
— Дівчата, допоможіть. Дайте пристойну сукню і у кого є перука? — Все знайшлося, тільки перука була трохи велика і весь час зсувалася вбік. Але в цілому Юля виглядала досить скромно і пристойно.
— Тату, мамо, познайомтеся. Це моя Юля, — представив Стас дівчину батькам.
Юля зі страхом пролепетала:
— Дуже приємно.
Мама Стаса запросила всіх за стіл і всі чемно розсілися. Юля з жахом оглянула стіл. Перед нею лежали прилади. Гаразд би ніж з виделкою, так ще й щипчики якісь.
Страви теж були незнайомими. Вона вирішила, що попросить у Стаса тільки салат . Його точно можна буде тільки виделкою їсти.
Почалася трапеза. Юля ганяла по тарілці лист салату, коли почула голос Анни Романівни.
— Юленька, а що ви нічого не їсте? Вам не подобається? — і їдко так посміхається.
— Я просто не голодна. Ми з дівчатами картоплі наїлися, смаженої ,— випалила Юля і почервоніла.
— Ну-ну, — сказала мама Стаса і про щось заговорила напівголосно з чоловіком.
Коли тортури з вечерею закінчилися і Стас з батьком пішли за пирогом на кухню, Юля підхопилася.
— Давайте, я допоможу вам зі столу прибрати, — сказала вона Ганні Романівні і незграбно зачепилася за край скатертини. Падаючи, вона бачила округлені очі мами Стаса.
Коли Юля вибралася з уламків, виявила, що перука зсунулася набік. Анна Романівна закрила руками обличчя і вибігла з кімнати, голосно схлипуючи.
Юля, не пам’ятаючи себе, вискочила на вулицю. Не застебнута курточка, перука в руці і сльози градом.
— Як пройшли оглядини? — забігали з розпитуваннями дівчата.
— Зганьбилася, — схлипувала Юля.
І всю ніч із соромом згадувала невдалий вечір. Вона навіть телефон вимкнула, боялася почути від Стаса: “— Вибач, але ти мені не підходиш. Ми розлучаємося. ”
Сусідки по кімнаті пішли на заняття. А Юля, вся опухла від сліз, знову і знову переживала свою ганьбу. Хоч додому їдь, думала вона. Стас тепер у її бік і не подивиться, напевно.
У двері постукали, і Юля подумала, що хтось із дівчат повернувся. Відчинила двері і остовпіла. Перед нею стояв Стас з коробкою в руках.
— Чому ти не відповідаєш на дзвінки? І чому вчора втекла? Я вискочив слідом за тобою, до самого гуртожитку біг, але ти як на мітлі полетіла, — діловито запитав він і пройшов у кімнату.
— Що ти тут робиш? І як тебе на вахті пропустили? — запитала Юля.
— Та я тобі шматок пирога приніс. Ти ж його вчора так і не спробувала. Я відмовлявся, правда, але мама наполягла. Каже, дівчинка за весь вечір так і не поїла. Вона і так худенька, їй їсти більше треба, — Стас незворушно розрізав пиріг.
— Ще й смієшся з мене? Який пиріг? Яка мама? Та я ж вам весь посуд розбила. Твоя мама навіть розплакалася. Ти зі мною розлучитися прийшов? Так кажи, бувай, і йди, — у Юлі затремтіли губи.
Стас обійняв її:
— Ти чого? Батькам ти сподобалася і навіть дуже. А мама не плакала, вона реготала. Коли вона до батьків батька вперше прийшла, вона їм кран на кухні виламала.
Так завзято взялася «тарілочки сполоснути». А щодо сервізу, мама сказала, що він їй ніколи не подобався. І тепер буде привід новий купити. Так що, Юлечка, ти запрошена на сімейний обід в суботу.
І до речі, вона ще додала, що без перуки тобі краще. І навіть налякала батька, що теж так хоче.
Юля з Ганною Романівною подружилися. Разом по магазинах ходять, обіди готують. А Стас вже й каблучку прикупив. У Юлі скоро день народження і на ньому він планує їй пропозицію зробити…
Спеціально для сайту Stories
