Женя після закінчення вишу дещо пропрацювала за фахом – економістом. Фірма була не те щоб дуже велика, але й не маленька.
Посада у Жені була не керівна, але відповідальна – їй вона дуже подобалася, і вона обіймала її вже понад три роки. І змінювати нічого особливо не хотіла.
До того ж її влаштовує згуртований, дружний колектив – у відділі, крім Жені, були тільки дві дівчини. Можливо, хтось і вважатиме, що це не дуже добре, але їм навпаки, дуже комфортно працювалося разом.
Ще один плюс Женіної фірми: вчасно давали зарплату і двічі на рік її індексували. За теперішніх часів – просто розкіш! Ще й усе по трудовій – для їхнього нехай і досить великого міста це нечасте явище.
Два місяці тому в їхній компанії – у всіх сенсах слова, бо Женя з колегами часто проводила час разом (і вільний час також), – сталася радісна подія: наша вирушила «розширювати» сім’ю. І ось уже незабаром на світ з’явилася її донька, чудове малятко – вони всією компанією вітали її.
І це щастя потягнуло за собою «паровозом» інші, вже доволі сумнівні, речі. Колектив був упевнений, що на місце начальниці поставлять когось із них, мало не робили ставки – кого саме. Але тут сталося непередбачуване, причому, як з’ясувалося пізніше, насамперед для Жені.
Весь їхній відділ зібрали для того, щоб презентувати нового боса. До того моменту вони вже запідозрили недобре – така постановка питання свідчила хоча б про те, що людина буде точно для нас новою. І в кращому разі шефом стане хтось із їхньої фірми, а в гіршому – зі сторони.
Уявіть тепер сум’яття Жені, коли в кабінет разом із генеральним увійшла її колишня свекруха. На її обличчі дівчина теж прочитала сильне здивування.
Женя з Іваном познайомилися десь на другому курсі інституту. Він на той час щойно повернувся з армії і відновився у виші. Різниця у віці в них зовсім невелика. Спалахнуло велике кохання – і вони вирішили одружитися.
І її батьки, і його мама, Світлана Іванівна, категорично проти. Головні аргументи: по-перше, занадто молоді; по-друге, мовляв, зовсім мало ще зустрічаєтеся.
Ну, звісно, були питання про те – де і на що ми житимемо, як збираємося вчитися – ніхто не хотів хоч на міліметр піти їм назустріч. Але їхній впертості не було меж – вони подали заяву і розписалися.
Весілля було скромним, бо своїх грошей було мало, а батьки геть відмовилися оплачувати свято. Женя і Ваня просто зібралися з друзями на дачі, відзначили, а «предків» поставили перед фактом.
Довелося сідати за стіл переговорів. Було вирішено, що молодята оселяться в Жені – хоча б тому, що в її батьків була велика трикімнатна квартира, а у Вані та Світлани Ігорівни – малогабаритна одиничка.
Дуже скоро їм знову довелося оглушити батьків – Дружина була «при надії». Але це вони вже пережили набагато легше – змирившись з їхнім шлюбом, до всього іншого вони ставилися набагато лояльніше.
На світ з’явилася донька Юля і саме з цього почався розлад у родині. Хоча і її батьки – все-таки ми жили з ними під одним дахом, – і Світлана Ігорівна намагалися якось підтримати їхній шлюб і навіть помирити після сварок.
Обидві бабусі із задоволенням допомагали з вихованням малятка – у принципі, все було чудово. Але Женя з Ванею все одно не впоралися – ніяких особливих скандалів не влаштовували, але досить швидко зрозуміли, що не кохають одне одного. Однак розлучатися спершу не збиралися – в принципі, їм було комфортно разом, а тому вони вирішили зберегти шлюб заради Юлечки.
Але ось чотири роки тому Женя зустріла людину, яку по-справжньому полюбила і подала на розлучення. Навіть тут не було жодного скандалу – Іван спочатку спробував щось сказати, але досить швидко зрозумів, що це безглуздо. Дружина боялася тільки реакції моїх батьків і Світлани Ігорівни. На її здивування, свекруха поставилася до розлучення набагато спокійніше, ніж мама з татом.
Тільки ось Жені тоді здалося, що свекруха радше зраділа розлученню. І ось через два з половиною роки ту призначають її начальницею! Весь цей час – після розлучення з Ванею – Женя особливо не спілкувалася зі Світланою Ігорівною.
Загалом, велике питання – як спілкуватися з колишньою све кров’ю? По-перше, всі знають, хто вона така. За довгі роки роботи Женя з колегами потоваришувала дуже добре, і вони бачили Світлану Ігорівну на фотографіях. По-друге, вони занадто добре знайомі, і Женя боїться, як би не сказати або не зробити чогось зайвого…
