Анна проводила чоловіка на роботу і налила собі кави. Сьогодні вона взяла відгул – у чоловіка завтра день народження, святкувати вирішили на дачі його батьків, і свекруха веліла Анні сьогодні приїхати і допомогти їй із приготуванням столу.
Готувати Анна вміла і любила, але сьогоднішній день вона з більшим задоволенням провела б на роботі, ніж у товаристві Маргарити Сергіївни.
Анна і Сергій одружилися всього півроку тому, жили вони у квартирі Анни, яку батьки купили їй, коли дівчина ще вчилася в університеті. Закінчивши навчання, вона стала жити самостійно.
Сергій у своїй сім’ї був наймолодшим – крім нього, у Маргарити Сергіївни та Анатолія Васильовича було ще двоє старших дітей – син Микола і дочка Юлія.
До весілля майбутня свекруха здавалася Анні цілком приємною жінкою. Вона була ввічлива і з нареченою сина, і з її батьками. Але після того, як молоді, повернувшись із весільної подорожі, стали жити окремо, Маргарита Сергіївна показала своє справжнє обличчя.
Коли свекруха прийшла до них у гості вперше, вона принесла із собою кухонний рушник, який постелила на диван, перш ніж сісти на нього.
А коли Ання запропонувала гості чаю, та пройшла на кухню, передивилася всі чашки, що стояли на полиці, вибрала одну, вимила її і поставила на стіл. Те ж саме вона зробила і з чайною ложкою.
– У мене в квартирі й особливо на кухні все стерильно, – заявила вона Анні. – І тобі, дівчинко, потрібно вчитися акуратності.
Від несподіванки Анна не збагнула, що сказати. Вона подивилася на чоловіка – той спокійно пив чай, вдаючи, що нічого незвичайного не почув.
Коли Маргарита Сергіївна йшла, вона перед тим, як взутися, навмисне довго і ретельно обтрушувала ступні, а потім сказала:
– Підлоги ти, дитинко, напевно, тиждень не мила. Щодня! Ти мене чуєш – щодня треба мити! А в передпокої двічі на день! Інакше ви в бруді загрузните.
Після її відходу Анна подивилася на чоловіка:
– Сергію, що це означає? Для твоєї матері наш диван не надто чистий, щоб вона могла сидіти на ньому? Але на сидіння в автобусі й на лавки в парку вона спокійно сідає. Як я зрозуміла, це був показовий виступ, щоб виставити мене бруднулею і нечупарою? А чому ти мовчав? Ти ж бачив, що я мила підлогу за півгодини до її візиту. Чому ти нічого не сказав?
– Люба! Але це мама. Вона така, і з цим простіше змиритися, ніж потім опинитися в епіцентрі скандалу! Потерпи, вона побачить, що ти не реагуєш, і відчепиться від тебе. Вона Алісу – дружину мого старшого брата – теж спочатку діставала, а потім перестала. Наберися терпіння! Я тебе дуже прошу!
І Анна вирішила чекати, коли свекрусі все це набридне і вона вгамується.
Але Маргарита Сергіївна, видно, вирішила перевірити молодшу невістку на стресостійкість і почала заявлятися з такими перевірками не рідше ніж двічі на тиждень.
Якщо Сергій був у цей час удома, жінка ще більш-менш обирала вирази, але коли Маргарита Сергіївна заставала Анну одну, то вона не соромилася.
– Анно, дивлячись, на те, на що ти перетворила квартиру, можна подумати, що до цього ти жила в хліві! Як твоя мати на все це дивиться? Якби квартира належала мені, я б тебе вигнала звідси вже через тиждень. Я дивуюся, як Сергій досі не підхопив якесь інфекційне захворювання.
Вона на хвилину зупинялася, а потім, увійшовши на кухню, продовжувала:
– До речі, у Сергія того тижня болів живіт. Він отруївся. А ти миєш руки перед тим, як почати готувати?
– Маргарито Сергіївно, він не отруївся, а просто переїв. Ми замовили ввечері дві піци, і Сергій в один присід з’їв півтори.
– То що, ти ще й вечерю не готуєш? Ти хіба не знаєш, що весь цей фаст-фуд шкідливий? – обурилася свекруха.
– Я нормально готую. Просто ми того дня після роботи пішли в кіно, – намагалася пояснити Анна.
Але все було марно. І тепер Маргарита Сергіївна називала невістку не тільки бруднулею, а й ледащою. Попри все те, що в Анни у квартирі завжди було чисто, як в операційній, а готувала вона чудово.
– Кохана, ну не переживай, мама приходить лише на дві години на тиждень. Зате решту часу ми можемо жити в тиші і спокої, – заспокоював дружину Сергій, коли вона вкотре скаржилася на його матір.
Батьки Анни, звісно, помітили, що настрій у доньки не дуже гарний. Одного разу, коли вона прийшла провідати їх, мама запитала:
– Щось ти сумна – не подобається сімейне життя?
– Ні, мамо, у нас із Сергієм усе гаразд. Просто роботи зараз багато, іноді навіть доводиться затримуватися. Зате цього місяця обіцяють хорошу премію. А мій проект із ландшафтного дизайну нового скверу посів перше місце. Так що все добре, не переживай.
– Ну дивись, якщо щось не так, краще вирішити всі питання зараз. Не треба чекати перитоніту.
Мама Анни була хірургом, тому і вдома іноді використовувала подібні слова і вирази.
І ось сьогодні Анні належало цілий день пробути наодинці з Маргаритою Сергіївною – мити, чистити, різати, маринувати під її пильними, нищівними поглядами.
Коли ввечері за Анною приїхав Сергій, вона розплакалася, щойно сіла в машину.
– Сергію, я так більше не можу! Твоя мати просто знущається наді мною! Я сьогодні такого про себе наслухалася – мене ніколи ще так не ображали! Я не поїду завтра до неї на дачу.
– Ну що ти все приймаєш так близько до серця! Я прекрасно знаю, що в моєї матері поганий характер. Вона до пенсії працювала завідувачкою магазину, звикла, що їй усі підкоряються. Мама сама розповідала, що всіх працівників у кулаці тримала.
– Але ж я не зобов’язана їй підкорятися! Я пропонувала відзначити твій день народження удвох. Замовили б столик у ресторані, посиділи, потанцювали. Хіба погано?
– Анно, ну я не міг відмовити мамі. Ось побачиш, завтра все буде добре. Не можна тобі не приїжджати. Сторонніх нікого не запрошували – твої і мої батьки, ми з тобою, Коля з Алісою і їхня донька Даринка. Юлька з чоловіком живуть далеко, вони не приїдуть. Посидимо по-сімейному.
Але посидіти по-сімейному не вдалося.
Спочатку все було нормально: привітали іменинника, вручили подарунки, підняли тост за його здоров’я.
Незабаром з’ясувалося, що на столі немає гірчиці.
– Анно, гірчицю принеси, – скомандувала Маргарита Сергіївна.
Анно слухняно встала і сходила на кухню по гірчицю, поставила її на стіл і сіла на своє місце.
– Господи! Усьому вчити треба! – невдоволено сказала свекруха, – гірчицю треба поруч із холодцем ставити!
Мати Анни- Софія Миколаївна – подивилася на чоловіка.
Невдовзі восьмирічна Дарина, яка крутилася за столом, впустила виделку.
– Анно! – знову пролунало в їдальні, – принеси Дарині чисту виделку, а цю підніми й вимий.
Батьки Анни переглянулися.
Коли стіл почали накривати до десерту, Анна дістала з шухляди кухонного столу чайні ложки. Одна з них зі стуком упала в раковину.
– Мало того, що недолуга, ще й безрука! – з досадою прошипіла Маргарита Сергіївна. – За що нам таке нещастя! Сіла Сергійкові на шию, ноги звісила.
Її слова почула мама Анни, яка проходила повз кухню. Вона зазирнула в їдальню й покликала чоловіка:
– Григорію, йди сюди.
А Софія Миколаївна повернулася до свахи:
– Як ви смієте ображати мою доньку? Хто вам це дозволив? Ми свою дочку не на смітнику знайшли. І не для того ростили і вчили, щоб якась торговка невихована її ображала! Вона не сидить на шиї вашого сина, бо заробляє в півтора раза більше за Сергія. І живуть вони в її квартирі.
– А квартира вся брудом заросла! – вигукнула Маргарита Сергіївна.
– А ти що мовчиш, чоловіче? – запитав батько Анни Сергія, який підійшов на шум. – Чому ти дозволяєш матері ображати твою дружину? Анно, він хоч раз заступився за тебе?
Анна , очі якої були сповнені сліз, похитала головою.
– Значить, так! Дочку ми забираємо додому. Ти, – звернувся Григорій до Сергія, – поки не доріс, щоб бути чоловіком. Як сидів у мамки під спідницею, так і сидиш. Анно, – повернувся він до доньки, – сама вирішуй – тут залишаєшся чи додому їдеш.
– Я з вами, тату, – сказала Анна.
Батьки забрали Анну і поїхали. Цілий місяць вона чекала дзвінка Сергія. А потім відправила його речі з кур’єром за адресою Маргарити Сергіївни і подала на розлучення.
До РАЦСу Сергій прийшов разом із мамою.
Звісно, Анні після розлучення було сумно. Тоді мама запропонувала їй:
– Доню, у тебе начебто відпустка з понеділка? У мене теж є два тижні. Давай махнемо відпочити! Вересень, оксамитовий сезон, тепле море!
З відпустки Анна повернулася спокійна і з задоволенням розпочала роботу над новим проектом.
А нещодавно до них у бюро прийшов новий співробітник – симпатичний молодий чоловік. Він майже відразу почав надавати Анні знаки уваги. Їй це дуже приємно, але до нових стосунків вона поки не готова.Спеціально для сайту Stories
