– Чому ти сьогодні така серйозна? – запитала Дарину її подруга. – Що сталося?
– Сталося життя. Звичайнісіньке. Вчора господиня подзвонила, повідомила, що з наступного місяця піднімає оплату за квартиру. Причому відразу на три тисячі. Уявляєш?
– А чому так різко? Як вона пояснила?
– Сказала, що за той час, поки я у неї орендувала, поруч побудували транспортну розв’язку і пустили два нових автобусних маршрути. А раз з транспортом стало краще, то і квартири в районі подорожчали. І за тією смішною, як вона сказала, ціною вже ніхто не здає, – відповіла Дарина.
– І що будеш робити?
– Не знаю поки. Є ще три тижні. Буду думати. Якщо платити більше, то відкладати на своє житло буде практично нічого.
Якщо з’їжджати, то я за цінами вчора прикинула – є квартири, але від них до роботи годину ,майже, з пересадками добиратися через все місто.
– Послухай, але ти ж не приїжджа. У тебе в місті живуть батьки. Навіщо тобі орендувати? – поцікавилася Валерія.
– Так, батьки тут живуть. Але я від них три роки тому з’їхала і повертатися не хочу.
– А що так? Умов немає?
– Умови є – три кімнати, шістдесят вісім метрів. Батьки живуть удвох: батько отримує пенсію по інвалідності, мама працює. Я їх пару раз на місяць відвідую, але більше години-двох не витримую. Тікаю.
– Виховують?
– Ще й як! І головне – правильні слова кажуть, піклуються про мене, а у мене від цієї турботи зуби зводить. Особливо, коли мама починає сватати мене за маминих синочків своїх подруг.
– Знайома картина, – поспівчувала Валерія. – Коли я додому приїжджаю, мої теж намагаються мене прилаштувати. Причому мама так і каже:
« Ось влаштуємо тебе, тоді і на той світ не страшно буде». Хоча їм з батьком всього по п’ятдесят сім.
– Ну, ось і у мене те ж саме: люблять, піклуються, переживають, дають поради, ображаються, якщо чогось не розповідаю, – додала Дарина.
У вихідні Дар’я приїхала до батьків вдень.
– Ось чудово – прямо до обіду, – зраділа мама.
Коли дочка розповіла, що шукає нову квартиру, батько зауважив:
– Досить тобі дурити – повертайся додому. Всі вже зрозуміли, що ти самостійна. Але витрачати такі гроші, щоб орендувати квартиру, коли у нас стільки вільного місця, – це просто нерозумно.
– Правда, подумай, донько, – підтримала батька мама. – У твоїй кімнаті все так само, як раніше. Приїжджай і живи.
Через два тижні Дарина повернулася в квартиру батьків. Не тому, що піддалася на вмовляння. Просто кілька квартир, які вона переглянула, знаходилися далеко від роботи, а витрачати майже дві години на дорогу туди і назад їй не хотілося.
У перший же день Дарина після роботи зайшла в магазин і принесла додому два пакети продуктів – вона не хотіла бути нахлібницею.
Але мама мала свою думку з цього приводу.
– Дарино, давай домовимося, як ми будемо жити. Ти тепер працюєш, тож будеш вносити свою частину в бюджет, – сказала вона.
– Добре, мамо. Скажи, скільки тобі треба віддавати.
– Давай порахуємо. Спочатку квартплата. Ти ж знаєш, що останнім часом вона росте, як на дріжджах. З тебе половина. І ось я порахувала, по скільки ми з тобою будемо скидатися на продукти. Татову пенсію я не рахую – вона майже вся йде на ліки та всілякі обстеження.
Дарина сперечатися з мамою не стала, хоча сума, яку їй тепер доведеться викладати, мало чим відрізнялася від тієї, що вона платила за орендовану квартиру.
«Ну, добре, мама все-таки буде готувати, так що мені на продукти треба буде витрачати менше», – подумала вона.
Минуло два місяці, і Дарина помітила, що, живучи з батьками, вона так і не відклала ні копійки на накопичувальний рахунок, призначений для покупки своєї квартири. Раніше у неї виходило нехай потроху, але накопичувати.
Вона проаналізувала свої витрати за останній час і зрозуміла, що частина грошей йде на дрібні покупки.
Наприклад, мама часто дзвонить їй в кінці робочого дня і просить по дорозі зайти в магазин і купити молока і сметани, пляшку олії і хліба, що-небудь до чаю або повідомляє, що вдома закінчився шампунь і туалетний папір. Невеликі, здається, гроші, але за місяць складається пристойна сума.
– Не виходить у мене заощадити, – поскаржилася Дарина подрузі.
– Не буду ж я мамі пред’являти чеки з магазину і вимагати повернути мені витрачене. Та й взагалі, я вже звикла жити одна.
А тут після роботи пішла з дівчатами в кафе. Так мама мені телефон обірвала – три рази за вечір подзвонила. А коли я прийшла додому, влаштувала мені справжній допит: де була, з ким.
Вона чомусь вирішила, що я була в кафе з хлопцем, і все намагалася з’ясувати, хто він такий, хто його батьки і скільки він заробляє.
Ледве відбилася. Я довго так не витримаю. Буду шукати квартиру.
– Слухай, а я тобі, здається, можу допомогти. Справа така: якраз вчора розмовляла зі своєю однокурсницею. Її чоловіка відправляють у відрядження до Японії – їхня фірма співпрацює з японцями. Поки що вони їдуть на півроку.
Так ось вона казала, що здавати абикому квартиру вони не хочуть. Сказала, що навіть пустили б порядну людину тільки за оплату комуналки.
Квартира двокімнатна. Плюс у них ще проблема – кіт. З собою взяти не можна, а мати і сестра доглядати за ним відмовляються.
Давай я вас з Риткою познайомлю? Може, домовитеся. За півроку ти зможеш зібрати грошей, щоб потім орендувати таку квартиру, яку захочеш.
– А чому вона не попросить доглянути за квартирою родичів? – поцікавилася Дарина.
– Мати відмовилася, бо їй їздити далеко, а сестрі вона сама залишати не хоче. Сестра живе з чоловіком і дитиною в однокімнатній квартирі і погодилася тільки за умови, що вони на цей час переїдуть до їхньої двокімнатної квартири.
А Рита чомусь не хоче їх пускати до своєї квартири. Тим більше, що доглядати за котом вони не згодні. Я не стала розбиратися в їхніх стосунках. Ну, що – дзвонити?
– Звичайно, дзвони. Це ж для мене золотий варіант! – зраділа Дарина.
Рита і Даша домовилися. Барон, який під час їхньої розмови ліниво розтягнувся на дивані, прийняв Дарину прихильно.
Домовилися, що Дарина переїде в квартиру через два тижні.
Звичайно, батьки були незадоволені.
– Своя квартира є, а ти по чужих кутках поневіряєшся. Що тобі вдома не живеться? – обурювалася мама.
– Мамо, ну, я вже звикла жити окремо від вас. А тут я немов знову в нерозумну дитину перетворююся. Крім того, та квартира всього в двох зупинках від мого офісу. Я можу на цілих півгодини довше спати вранці. А до вас я буду приїжджати, як і раніше.
Дарина прожила в квартирі Рити майже рік – відрядження чоловікові Рити продовжили.
До цього часу у Дарини вже зібралася пристойна сума, щоб зняти квартиру не десь на околиці, а ближче до роботи. Але ці гроші вона витратила зовсім на інше.
За той час, поки Дарина жила в квартирі Рити, вона познайомилася з сусідом – Єгором. Він купив однокімнатну квартиру в цьому під’їзді два роки тому.
Кілька разів вони зустрілися біля ліфта, почали вітатися. А одного разу, коли на вулиці був сильний дощ, Єгор запропонував підвезти Дарину на роботу. Потім вони почали зустрічатися все частіше і частіше.
А до того часу, коли Рита з чоловіком повернулися і треба було звільняти квартиру, Єгор зробив Дарині пропозицію.
Весілля пройшло скромно, але сукня у нареченої була чудова – Дарина вирішила на цьому не економити.
Ось так вийшло: шукала квартиру – знайшла чоловіка.
Спеціально для сайту Stories
