Історія ця про корисний досвід. Моя свекруха більше любить дітей дочки, ніж наших від її сина. Наші діти це відчувають і говорять нам про свої образи. Свекруху не переробити.
Але одне дуже важливе я сказала своїм дітям: «Дорогі мої, ви на собі випробували роль нелюбимого онука. Ви знаєте, як це бути нелюбимчиком, і як це боляче відчувати. Зате коли ви самі станете татами та дідусями, ви собі не дозволите ділити дітей та онуків на коханих та нелюбих. Зате ми вас з татом любимо більше за життя! І інша бабуся (моя мама), як вас любить!». Потрібно шукати плюси і в цій ситуації.
Діти звісно сприйняли цю новину не дуже добре, але я вважаю, що вони вже достатньо дорослі (8 та 11 років), щоб почути правду. Я не розумію позицію свекрухи, але навіть коли ми збираємося всією родиною на свята, вона може тим онукам подарувати подарунки, а нашим дітям нічого.
Чоловік теж ображається на свою мама, але все одно любить її і продовжує спілкуватися. Я не проти навіть збиратися всією родиною, але свекруха, таке відчуття, що навмисно демонструє нашим дітям, що не хочу з ними спілкуватися. Прикро дуже, але ось як є.
