З Володею Світлана була знайома ще зі школи. Вони жили поряд, у сусідніх будинках, навчалися у паралельних класах. Його двоюрідна сестра, Поліна, була однокласницею Світлани. Вони дружили, потім майже не спілкувалися, коли стали старшими. На Вову багато дівчат звертали увагу – високий з красивими тонкими рисами обличчя, він був схожий на кіноактора.
Загалом, до випускного класу Володя перетворився на мрію майже будь-якого дівчиська, але він серйозно займався велоспортом, увесь час тренувався і на романи часу не знаходив. На випускному вечорі, коли їм вручили атестати, на танець Вова несподівано запросив Світлану, чим викликав незадоволення місцевої шкільної королеви Вікторії.
Та скривила обличчя в усмішці, а Світлана гордо пройшла на танцпол з Вовою. З того дня вони почали зустрічатись. Володя проводив Світлану додому, запитав її номер телефону. Став іноді дзвонити. У спорті кар’єра далі за юніорської команди області у нього не пішла. Він закинув велогонки, але вступив до інституту, щоб стати тренером.
У коханні Світлані Володя ніколи не зізнавався, він взагалі завжди був жорстким, трохи холодним, але рішення приймав легко та швидко. А ще був швидкий на сварки та скандали – спалахував, як сухий хмиз, миттєво. Світлана навчилася передбачати його спалахи гніву і гасити їх, але це вдавалося не завжди.
Весілля вони зіграли, коли Володя закінчив інститут. Пропозицію він теж зробив у своєму стилі, одразу її батькам, а ті були не проти. На той час інших наречених на горизонті Світлана не мала, а подружки давно вискочили заміж. Батьки вже навіть перестали чекати, що їх доньку покличуть до РАГСу. Тому батько одразу дав добро на весілля. Свято гуляли всім двором.
Був і викуп нареченої, і шампанське з туфлі, як годиться. Потім досить швидко Світлана стала мамою. Малюка назвали Олександр. Володя до 4 років дитиною особливо не цікавився. Тільки похвалив жінку, що народила сина, а не дочку.
Жили вони в окремій квартирі, що дісталася йому від бабусі, у тому самому районі. Грошей було обмаль. Світлана не працювала, та й освіти ніякої після школи не здобула, а Володя з дитиною зовсім не допомагав. Пропадав у своїй спортшколі цілими днями, а спроби дружини віддати сина бабусям та дідусям хоч на день присікав.
Він постійно кричав, що вона сама має виховувати власного сина. Краще б гуляла з ним більше. Та на спорт уже час віддавати. Чотири роки, вік. А ще вона мала себе до ладу привести, бо зовсім розпустилася. Світлана намагалася пояснити, що вона і так весь вільний час віддає сину і ні на що більше не вистачає ні часу, ні сил, ні бажання.
У відповідь чоловік промовчав. Наступного дня взяв її з сином до себе на роботу. Там він підвів Світлану до красивої фігуристої жінки і сказав, що вона матір чотирьох дітей і виглядає, як з обкладинки журналу. На очах у всіх він присоромив дружину за її зовнішній вигляд. Світлана розплакалася, дивлячись у дзеркало.
Справді, її чоловіка щодня оточували фігуристі красуні, а вона розпливлася, розпустилася. Проте цього запалу надовго не вистачило. І наступного дня Світлана розповідала подружкам, поки діти гуляли і грали в пісочниці, що її чоловіка оточують красуні, а він все одно одружився з нею. За тиждень дізналася, що знову чекає на дитину. Вона розповіла новину чоловікові.
Той, як завжди, поставився спокійно і сказав, що це теє має бути син, бо від дівок лише капризи та істерики. Світлана була посміхнулась, але в цей раз все проходило не так легко і добре, як в перши й раз. Лікарі постійно умовляли лягти і лікарню, але чоловік був проти. Сам він няньчити сина не збирався, і шукати йому няньку теж.
Тому Світлана обходилася лише клятвенними обіцянками лікарям, що більше лежатиме і пила прописані ними ліки. Маленький син, як на зло, майже не злазив з рук. Після чергового такого підйому сина на вулиці Світлана зрозуміла, що з нею щось погане відбувається. У паніці вона зателефонувала чоловікові і сказала, що їй терміново треба до лікаря.
Чоловік намагався від неї відмахнутися, натякаючи, що це точно не терміново, а в нього тренування. Син у неї на руках заплакав, а чоловік порадив випити пігулки, які лікарі прописали, бо ну що ж може статися. Сяк-так Світлана дісталася додому. Їй ставало дедалі гірше. Телефон чоловіка не відповідав. Жінка зателефонувала всім, кому могла.
Але побути з сином погодилася лише двоюрідна сестра Володі, Поліна. Вона забігла і забрала дитину, яку лякали стогін Світлани – їй було дуже боляче. Викликала швидку. Світлану відвезли до лікарні. До півночі чоловік так і не зателефонував, а дитина з’явилася на світ передчасно. Лікарі повідомили їй, що малюка відправили до реанімації. Жінка проридала до ранку.
На світанку зателефонувала Поліні, дізнатися, як син. І почула в трубці, як та кричить на її хлопчика. Світлані навіть здалося, що був ляпас і потім крик дитини. Поліні вона висловила все, що думала з цього приводу. Поліна ж відповіла, що Світлані все почулося, а її син плаче, бо хоче до неї. Поліна з нею попрощалася і поспішила відвести дітей у садок.
Світлана все-таки додзвонилася чоловікові. Щоправда, розмови у них не вийшло. Володя явно був злий на Світлану, а ще на те, що вона поки не збирається повертатися додому. Він навіть порадив залишити дитину в лікарні, щоб вона приїхала додому, бо його сестричка не може дивитися за їх сином, бо він не керований, бо це ж Світлана його розбалувала.
Світлана залишилася в лікарні. Чоловік їй не дзвонив і не писав. Поліна також. Через три дні жінці повідомили, що Бог забрав її малюка. У сльозах, вона зателефонувала чоловікові, щоб повідомити новини. У відповідь вона почула, що така мати та дружина їм не потрібна. Забирати Світлану він відмовився і заявив, що забере сина, а собі вона ще народить.
Світлана поклала слухавку та заридала. Вона дуже сумувала за сином, але до суду його так і не побачила. На засіданні дитина матері цуралася. Зате затишно влаштувався на руках у незнайомої жінки, з якою обіймався її колишній чоловік. Було видно, що їх пов’язують не робочі відносини. Світлана була підійшла до них, щоб обійняти сина.
Малюк радісно заявив, що в нього тепер нова мама, яка його балує. Світлана знову залилася сльозами. Колишній чоловік сказав нової пасії наказав піти погуляти. Жінка забрала Сашка, а Світлана насилу слухала рішення суду. Слів вона майже не розуміла. І лише пізніше дізналася, що їй залишили можливість бачитися з сином кілька разів на місяць у присутності батька.
Спустошена і втомлена, Світлана вийшла з будівлі суду. Не так вона уявляла собі фінал цих відносин, але що робити. Втім, незабаром стало ясно, що бачитися з сином колишній чоловік їй зовсім не дасть – у того постійно були причини скасування побачень із сином. І Світлана змирилася. Просто жила, працювала, зустріла нового чоловіка. І тепер збирається заміж уже за нього…
