Наталка і Микола одружилися вже майже 8 років тому. Наталка – проста дівчина з маленького містечка, яка приїхала вчитися на лікаря в столицю. В інституті вона познайомилася з Колею – хлопцем із великої та дружної родини, яка з перших днів дуже тепло прийняла майбутню невістку. Одразу після весілля молоді переїхали жити у квартиру, яку Колі подарувала бабуся на весілля.
За допомогою батьків Наталі в новому сімейному гнізді швиденько зробили ремонт, завезли нові меблі та всю необхідну техніку. Загалом усі дуже постаралися, щоб молоді жили в комфорті та затишку. Здавалося б, що потрібно ще для щастя?
Однак уже через 4 місяці сімейного життя, Микола став дуже дратівливим, пояснюючи це тим, що він з дитинства жив у приватному будинку і до багатоквартирних мурашників не звик від слова “зовсім”.
У будні дні вони з дружиною вставали рано і йшли на роботу, поверталися вже ввечері, тому сусіди загалом не заважали. А ось у вихідні у мешканців зверху приблизно о 7 ранку прокидалися діти. Взагалі Микола і Наталя бачили двох хлопчаків із мамою на майданчику, але їм здавалося, що насправді у квартирі над ними проживало щонайменше 5 дуже активних і жвавих малюків.
Загалом, виспатися і провести суботу та неділю в тиші, у молодої сім’ї не було жодної можливості. Наталя розуміла чоловіка, вона і сама вже втомилася від цього шуму, тому, недовго думаючи, запропонувала свій план дій:
– Давай продамо квартиру і купимо приватний будинок, Миколо?
– Ти чого, Наташо? По-перше, бабуся образиться, по-друге, грошей стільки в ремонт вбухали, ну а по-третє, навіть при найвдалішому розкладі нам цих коштів однаково на будинок не вистачить, іпотеку доведеться брати, – миттєво зреагував Коля, який уже, найімовірніше, роздумував над цим питанням.
– Ну, давай тоді дачу купимо, будемо вихідні там проводити! Можна навіть подалі від міста, і дешевше буде, і спокійніше! – не здавалася Наталка.
Микола швидко погодився з дружиною, вважаючи це чудовим виходом із ситуації. І виспатися можна, і свіжим повітрям подихати, та й із друзями великою компанією зібратися, нікому не заважаючи із сусідів.
Наташа і Коля швидко знайшли підходящий варіант: невеликий будиночок біля річки за 50 кілометрів від міста. Перед покупкою вони поділилися радістю з батьками:
– Мам, тату, ми з Наталкою вирішили дачу прикупити! – оголосив родині Коля.
– Навіщо вам дача, синку? Картоплю садити надумали? – віджартувався батько.
– Ніякої картоплі! Просто будиночок, у якому будемо вихідні проводити, шашлики смажити, та в річці влітку купатися! – поділилася Наталка своїми планами.
– Навіщо вам гроші витрачати? Та ще й кредитні, найімовірніше, зарплати підняли вам, чи що? – втрутилася мама.
– Дачу хочете? Так забирайте нашу, вона занедбана стоїть, руки до неї все одно не доходять! Потихеньку підремонтуєте, та й володійте на здоров’я! – запропонувала вона.
-А якщо Мішка теж захоче цією дачею займатися? – запитав Коля.
– Здалася вона мені, Колян! У мене свої справи й турботи, а ваші дачні цінності мені взагалі не зрозумілі. Захотіли відпочити – виїхали, зняли гарний будинок, та й провели вихідні. Робити мені нічого, тільки на цій дачі час і спину свою вбивати! – відрізав молодший брат Колі.
Миколі та Наталці ідея батьків припала до душі. Так, дача була занедбана, справ там багато, проте можна потихеньку своїми силами зробити ремонт, десь добудувати, та й буде щастя!
Вони оглянули дачу, намітили план робіт, заручилися схваленням батьків і почали займатися старим будиночком.
Насамперед було вирішено полагодити дах і добре утеплити споруду, щоб жити в ній можна було не тільки влітку, а й взимку. Після зайнялися внутрішнім оздобленням. Усі роботи робили своїми руками, дружно і з любов’ю.
Подружжя навіть жартували, що за допомогою інтернету можуть вивчитися на штукатурів, теслярів і зварювальників, даремно свій час в інституті витратили.
Уже після першого “дачного сезону” будинок став придатним для житла. За зиму докупили ще деякі меблі та дрібниці, і вже до весни в будинок можна було переїжджати хоч на постійне місце проживання.
“Наступний рік стане роком ландшафтного дизайнера” – жартувала Наталя.
Щойно потепліло, подружжя зайнялися ділянкою. Поставили хороший паркан, вивезли тонну сміття і старих меблів, розчистили всі зарості. Біля будиночка було ухвалено рішення залишити тільки плодові дерева, висадити туї і зробити кілька клумб.
На задньому дворі облаштували мангал, невелику альтанку для відпочинку з друзями і красивий ставок з імпровізованим водоспадом.За підсумком двох років щільної роботи на дачі, Колі та Наташі вдалося втілити свою мрію в життя і облаштувати для себе ще одне гніздечко, в якому було дуже тепло і затишно відпочивати після трудових буднів.
Відтоді сусідські діти перестали їх дратувати: нехай носяться, поки є можливість жити безтурботно!
Наступного року на дачі встигли зробити тільки газон, оскільки у велику сім’ю прийшла ще одна радість: молодший брат Миколи вирішив одружитися зі своєю дівчиною Світланою.
Усі сили і час були спрямовані на підготовку до весілля, тому на дачу приїжджали тільки у вихідні, щоб виспатися, і то не щотижня.
Після пишної урочистості, звісно, часу побільшало, але свої “дачні” вихідні Микола і Наталя тепер здебільшого проводили з Михайлом і Світланою, вже дуже їм сподобався відпочинок за містом. Подружжя не противилися, хоча характер у Світлани був не дуже простий і спокійний.
– Нам не потрібно на це реагувати, Михайло обрав її, значить, його все влаштовує! – заспокоював Коля Наталю, яка часом починала заводитися від нахабства Свєти.
– Ти маєш рацію, Микола, але потрібно їм натякнути, що ми і вдвох хочемо час проводити! – погоджувалася Наташа.
Уже до осені сім’я була ощасливлена ще однією новиною: Міша і Світлана чекають на дитину. Саме з цієї причини майбутній матері дуже захотілося проводити більше часу на свіжому повітрі, на дачі, звичайно ж.
Микола з Наталею спочатку розгубилися, потім все-таки погодилися передавати ключі від дачі Михайлу, щоб у вільний час вони приїжджали туди відпочивати.
Вихідні стали проходити не так спокійно, як хотілося б. Дедалі частіше, і частіше вибір Колі та Наталі між метушнею сусідів зверху і примхами Свєти опинявся на користь перших.
– Нічого, Наталю, з’явиться в них дитина і не буде в них часу на відпочинок, заживемо спокійно, як і раніше! – заспокоював Микола дружину.
У Михайла і Свєти з’явилася на світ здоровенька і дуже гарна донька.
Малятко було дуже спокійним, чого не можна сказати про її матір.
Після появи дитини характер Світлани став ще важчим. Тепер, на її думку, абсолютно вся сім’я повинна була жити за їхніми правилами.
– Наталю, на цих вихідних ми з Алісою на дачу поїдемо, не приїжджайте, будь ласка, вона при сторонніх погано спить! – зателефонувала вона якось раз.
– Світлано, взагалі-то ми дачу для себе робили! Якщо хочете провести там вихідні, потрібно говорити “Наталю, можна ми з Алісою і Мішею втрьох відпочинемо на вашій дачі” як мінімум! – спробувала поставити її на місце Наталка.
– Не вигадуйте, дача спільна і користуватися нею можете і ви, і ми! – не розгубилася Світлана.
Батьки Колі тільки знизували плечима Світлана їм теж наполегливо пояснила, що дача належить батькові й матері, а отже, Михайло, і Микола на неї рівні права мають. У відповідь на доводи про вкладення старшого брата і його дружини теж швидко знайшлися аргументи “вклалися і спасибі, ніхто їх не змушував, ми б і самі все в порядок привели!”.
Поставити Світлану на місце в цій родині ніхто не міг. Тим паче, на її захист вставав Михайло, який намагався згладити всі кути, але часто нагадував, що якщо Свєта буде нервувати, у неї пропаде молоко. Та й сам він не дуже хотів скандалити з дружиною, не дай Боже, дитина почує і злякається!
У підсумку все дійшло до того, що сім’я Михайла і Світлани вирішила переїхати на дачу на все літо. Світлані там добре, та й Аліса дихає свіжим повітрям далеко від вихлопних газів і міської метушні.
Сваритися Микола і Наташа не стали, просто стали частіше проводити вихідні в будинку батьків. Там теж було дуже спокійно, затишно і тихо.
– Колян, вибач, ставок доведеться прибрати, Світлана вирішила грядки засіяти! – оголосив Михайло братові по телефону.
– Які грядки, там же газон скрізь лежить! – Микола був у шоці.
– Розумієш, брате, в Аліси алергія, Світлана вирішила, що буде свої овочі вирощувати, щоб дитина тільки свіжим і корисним харчувалася, без усяких хімікатів…
Михайло розумів, що ця розмова може закінчитися скандалом.
– Які овочі, Михайле! Ми на цій ділянці спини свої гнули, щоб усе вирівняти, газоном засіяти, та ставок цей декоративний викопати! – Микола починав підвищувати тон.
– Та розумію я все це, тільки Світлану не зупинити. Уперлася рогом і нічого чути навіть не хоче! – Міша спробував пояснити братові, що нічого з цією ситуацією вдіяти він не в змозі.
Миколі страшно було уявити реакцію Наталі. Він знав, як вона ставилася до цієї дачі, скільки сил і часу вона вклала в неї. Та й Світлана сильно дратувала її, особливо після того прохання вивести речі, щоб їм із Михайлом та Алісою вони не заважали. Він не помилився:
– Нехай збирають свої речі і вимітаються з нашої дачі! – кричала Наталка. – Стільки сил і часу поклали, щоб ця городниця розорала там усе!
– Ну і що мені тепер, рідного брата вигнати звідти з дружиною і дитиною? – відповідав Коля.
– Взагалі-то вона має рацію, вони цією дачею теж розпоряджатися можуть! Це наша помилка, що свою не купили, жили б зараз спокійно!
У глибині душі Наталка була з ним згодна і дуже звинувачувала себе за те, що не подумала про це раніше.
Гаразд, речі свої забрати довелося, але те, що Світлана почала там господарювати на всю, вона витерпіти не могла. Що залишалося робити? Тільки мовчки спостерігати за тим, як дружина брата своїми руками знищувала те, у що було вкладено багато сил і грошей. Раптом у неї молоко пропаде, якщо щось проти почує!
Батьки розуміли, що вчинили їхні молодші діти несправедливо, але лізти в сім’ю Михайла, а тим паче псувати стосунки з сином вони не стали. Просто запропонували Миколі та Наталці допомогти обзавестися своїм будинком.
Поруч із батьками давно вже стояло занедбане будівництво. Той будинок планувався добротним і просторим, та й ділянка там була дуже гарна. Тато Колі знайшов контакти власника і запропонував викупити недобудову, той погодився. На тому й вирішили, що старші діти продають свою квартиру, викуповують будинок і добудовують його потихеньку, а поки житимуть із батьками.
Починати все з самого початку було дуже важко, але допомагали всі. Михайло проводив багато часу на будівництві, тягав цеглу, заливав бетон. Він відчував свою провину перед братом і його дружиною, але піти проти Світлани в тій ситуації не зміг.
За кілька років новий будинок вдалося привести до ладу, потім знову настав той самий “рік ландшафтного дизайнера”.
Ділянка, до речі, вийшла навіть кращою, ніж на дачі. Світлана оцінила. Тільки ось із нею вона нічого вдіяти не могла, максимум приїжджати в гості й то з дозволу господарів.
Микола не став довго тримати образу на брата. Він розумів, що той і так між двох вогнів перебуває, погіршувати його становище дуже не хотілося. Брат зрозуміє його завжди, а ось дружина може довго ще пиляти через те, що він не став на її бік.
Наталя теж довго не злилася. Стосунки в родині для неї були набагато важливішими за цю злощасну дачу. Нехай засаджує Світлана свої грядки, якщо так хочеться їй! Та й зі своїм будинком усе склалося добре.Вийшло все навіть краще, ніж було, адже тепер їм не потрібно було щоп’ятниці стирчати в заторі дорогою на дачу, та й про сусідів зверху більше не згадували.
Зате часто приїжджали в гості до Світлани з Мішею, які остаточно переїхали на дачу, щоб поласувати свіжими, натуральними фруктами й овочами просто з грядки.
