Марина поморщилася, дивлячись на екран телефону. Чергове повідомлення від Лариси, сестри чоловіка.
“Привіт! Можеш позичити 20 тисяч до кінця місяця? Віддам із відсотками!” Як завжди, ні привіт, ні як справи. І Марина знала, що “до кінця місяця” перетвориться на “коли-небудь потім”, а потім і зовсім на “що ти розмінюєшся на дрібниці, у вас же грошей кури не клюють”.
Телефон задзвонив. Чоловік.
– Андрію, привіт, – відповіла Марина, намагаючись, щоб голос звучав бадьоро.
– Привіт, люба. Як справи? – у його голосі чулася втома.
– Нормально. Твоя сестра знову просить грошей.
– Скільки цього разу?
– Двадцять тисяч.
– Марино, може, переведеш? – У його голосі з’явилися прохальні нотки. – Вона каже, що їй на курси потрібно.
– Андрію, ми дали їй на курси три місяці тому. І на ремонт машини місяць тому. І на відпустку влітку.
Марина почула важке зітхання на іншому кінці. Вона розуміла, що Андрій розривається між нею і своєю сім’єю. Але скільки можна?
– Гаразд, я поговорю з нею, – нарешті сказав він. – Буду пізно, нарада затягується.
– Добре. Кохаю тебе.
– І я тебе.
Колись усе було інакше. Марина та Андрій познайомилися 5 років тому. Вона тоді тільки починала свій бізнес. Невелика клінінгова компанія. Працювала сама, наймала помічників на складні замовлення. З Андрієм вона познайомилася випадково. Він працював в офісі, де прибирала компанія Марини. Вони сподобалися одне одному з першого погляду. І вже через рік зіграли скромне весілля.
Сім’я Андрія прийняла Марину холодно. Мати Надія Павлівна – колишня вчителька. А сестра Лариса працювала в банку. Для них Марина була просто прибиральницею, якій пощастило. Вони не вірили в її бізнес. Були впевнені, що вона просто знайшла багатого чоловіка, щоб не працювати.
Але ж за п’ять років Марина перетворила свою маленьку компанію на серйозне підприємство. Тепер у неї було два десятки постійних співробітників і стабільний дохід. Вона налаштувала процеси так, що могла керувати всім із дому. З’являючись в офісі кілька разів на тиждень. Але для родичів чоловіка вона, як і раніше, залишалася прибиральницею.
Телефон знову завібрував. Лариса. “Ти бачила повідомлення? Це терміново, мені потрібні гроші на завтра”.
Марина вирішила зателефонувати сама, а не листуватися.
– Ларисо, привіт. Я бачила твоє повідомлення…
– Нарешті! – перебила її зовиця. – То ти зможеш переказати сьогодні? Мені терміново потрібно.
– Ні, Ларисо. Ми не можемо дати тобі грошей зараз.
– Що? Чому? У вас же повно грошей! Андрій добре заробляє!
– У нас свої плани на ці гроші, – спокійно відповіла Марина. – До того ж, ти досі не повернула минулу позику.
– Та годі тобі! – фиркнула Лариса. – Подумаєш, кілька тисяч! У вас квартира в центрі, машина нова! Що вам варто допомогти рідній сестрі?
Марина стиснула телефон.
– Ларисо, ми не банк. І я не буду давати тобі гроші тільки тому, що ти сестра Андрія.
– А, так ось у чому справа! – голос Лариси став крижаним. – Та хто ти така взагалі? Домробітниця, яка вдало вийшла заміж, – процідила зовиця. – А вдаєш із себе бізнес-леді! Думаєш, ми не знаємо, що твоя компанія – це просто прикриття? Що ти просто сидиш на шиї в брата? Я зателефоную йому сама!
Дзвінок обірвався. Марина залишилася сидіти, дивлячись у порожнечу. Попри всі її досягнення, слова Лариси зачепили за живе.
Може, в глибині душі вона сама іноді сумнівалася? Ні, це неправда. Марина побудувала свій бізнес без допомоги Андрія. Вона заробила кожну копійку сама.
Увечері, коли Андрій повернувся, Марина відразу зрозуміла, що Лариса вже зв’язалася з ним. Обличчя чоловіка було похмурим.
– Я не розумію, Марино, – почав він, навіть не знявши пальто. – Чому ти не могла просто дати їй грошей?
– Тому що це вже вп’яте за півроку, – спокійно відповіла Марина. – І тому що вона досі не повернула жодної копійки. І ми домовилися, що такі витрати відбуваються за спільною згодою. А я втомилася утримувати Ларису!
– Вона моя сестра! – підвищив голос Андрій. – У неї зараз важкий період!
– У неї завжди важкий період, – Марина намагалася говорити рівно. – І твоя мати теж постійно просить грошей. Ми що, маємо утримувати всю твою сім’ю?
– А чим ти незадоволена? – розлютився Андрій. – Я забезпечую нас, я заробляю достатньо!
– Я теж заробляю, Андрію. Моя компанія приносить прибуток.
– Так? І де цей прибуток? – він схрестив руки на грудях. – Ти цілими днями вдома сидиш, на роботу майже не їздиш! Що за бізнес такий?
Марина не могла повірити своїм вухам. Невже Андрій теж думав, що вона просто прикидається бізнесвумен?
– Я автоматизувала процеси, Андрію. Мені не потрібно сидіти в офісі щодня.
– Знаєш що, – він стомлено потер перенісся, – я сьогодні переведу Ларисі гроші зі свого рахунку. А ти роби що хочеш.
Він пішов у спальню, залишивши Марину у вітальні. Усередині наростала образа. П’ять років шлюбу, і він досі не вірить у неї? Не бачить її зусиль, її досягнень?
Тієї ночі вони спали в різних кімнатах. А вранці Марина прийняла рішення. Час довести сім’ї чоловіка, що вона не просто “хатня робітниця, яка вдало вийшла заміж”. І почати доведеться з Андрія.
Ранкова кава остигала в чашці. Андрій уже пішов на роботу, не сказавши ні слова. Марина сиділа за ноутбуком, переглядаючи фінансові звіти своєї компанії. П’ять років наполегливої праці. П’ять років зростання. І жодного разу за весь цей час вона не взяла в чоловіка жодної копійки на розвиток бізнесу.
Вона відкрила банківський додаток і перевірила свій особистий рахунок. Сума вражала – результат грамотних інвестицій і реінвестування прибутку. На відміну від сім’ї Андрія, Марина вміла поводитися з грошима.
Телефон задзвонив. Свекруха.
– Доброго ранку, Надіє Павлівно, – якомога привітніше сказала Марина.
– Що там у вас відбувається? – без передмов почала свекруха. – Лариса вся в сльозах. Каже, ти їй грошей пожаліла! Андрюша у свої заощадження заліз! Він і так тебе утримує! Могла б і сама допомогти Ларисі!
– Я вже кілька разів допомагала Ларисі, і вона досі не повернула колишні позики.
– Ну і що? – у голосі свекрухи звучало щире нерозуміння. – Ви ж сім’я! Андрій завжди допомагав сестрі!
– Андрій допомагав. А тепер ми з ним сім’я і приймаємо рішення разом.
– Ох! – Надія Павлівна явно задихнулася від обурення. – Ось воно що! Ти налаштовуєш сина проти рідної сім’ї!
– Нічого подібного. Я просто хочу…
– Знаєш що! – перебила її свекруха. – Не думай, що ми не бачимо, чим ти займаєшся! Сидиш цілими днями вдома, а Андрій працює як проклятий! І ще маєш нахабство не давати його сестрі гроші!
Марина глибоко зітхнула, стримуючи роздратування.
– У мене своя клінінгова компанія, Надіє Павлівно. Я працюю.
– Ха! Називається, знайшла прибиральниць і командуєш ними по телефону! Великий бізнес! Ми всі знаємо, що без Андрія ти б нічого не досягла.
Це було останньою краплею. Марина раптом відчула дивний спокій.
– Добре, Надіє Павлівно. Думайте як хочете. Але більше не телефонуйте мені з приводу грошей.
– Що?! Та як ти…
Марина скинула дзвінок і заблокувала номер свекрухи. Потім зробила те саме з номером Лариси. Час покласти цьому край.
Вона набрала номер свого бухгалтера.
– Олю, доброго ранку. Підготуй, будь ласка, повний фінансовий звіт по компанії за останні три роки. Із прибутком, із податками, з усіма виплатами. Так, і мені потрібна виписка з усіх моїх особистих рахунків.
Марина знала, що робити далі. Вона не збиралася більше терпіти приниження від сім’ї чоловіка.
Увечері Андрій повернувся додому і здивувався, побачивши святково накритий стіл.
– У нас щось сталося? – обережно запитав він.
– Так, – усміхнулася Марина. – Сьогодні рівно п’ять років з моменту заснування моєї компанії. Я вирішила відзначити.
– А… – Андрій виглядав збентеженим. – Вітаю.
– Дякую. Сідай, поговоримо.
Коли вони влаштувалися за столом, Марина дістала папку з документами.
– Ось, – вона поклала папери перед чоловіком. – Повний фінансовий звіт моєї компанії за три роки. Подивися, будь ласка.
Андрій знехотя взяв документи і почав гортати. Його брови поступово повзли вгору.
– Це все… твоя компанія заробила?
– Так. А ось мої особисті рахунки та інвестиції, – вона посунула до нього ще одну виписку. – І жодного разу за п’ять років я не взяла в тебе жодної копійки на бізнес.
Андрій мовчки вивчав цифри. Поступово його обличчя змінювалося – від недовіри до здивування, потім до сорому.
– Я не знав, – нарешті вимовив він. – Чому ти ніколи не говорила?
– Говорила. Багато разів. Але ти слухав свою маму і сестру, а не мене. Чи ти думав, що ми живемо на одну твою зарплату? Андрюш, ти юрист у невеликій компанії. На твої гроші ми б не змогли дозволити собі відпочивати двічі на рік!
– Марино, я…
– Почекай, – вона підняла руку. – Я ще не закінчила. Я знаю, що твоя сім’я вважає мене домробітницею, яка вдало вийшла заміж. Але правда в тому, що я сама побудувала успішний бізнес. І я більше не терпітиму їхньої зневаги.
Вона зробила паузу, збираючись із думками.
– Учора ти перевів Ларисі двадцять тисяч. Це твої гроші, ти маєш право розпоряджатися ними як хочеш. Але відсьогодні ми повністю розділяємо фінанси. Ти платиш половину за комуналку та їжу. А я ніяк не допомагаю твоїй рідні. Чесно?
– Ти хочеш розлучитися? – у голосі Андрія звучала паніка.
– Ні, – м’яко відповіла Марина. – Я хочу, щоб ти і твоя сім’я нарешті побачили мене справжню, а не ту, ким вони мене вважають.
У цей момент у двері подзвонили. Марина й Андрій переглянулися.
– Ти когось чекаєш? – запитав Андрій.
– Ні.
Андрій пішов відчиняти. На порозі стояли Лариса і Надія Павлівна. Не чекаючи запрошення, вони увійшли до квартири.
– А, ви вдома, – сухо сказала Надія Павлівна, дивлячись на Марину. – Лариса дзвонила Андрію весь день, але він не відповідав.
– У мене був важкий день на роботі, – намагався виправдатися Андрій.
– Нам потрібно поговорити, – Лариса пройшла у вітальню і побачила накритий стіл. – О, у вас свято, а нас не запросили?
– Сімейна вечеря, – спокійно відповіла Марина. – Ми відзначаємо п’ятиріччя моєї компанії.
– Якої ще компанії? – фиркнула Надія Павлівна. – Твоїх прибиральниць, чи що?
Марина побачила, як Андрій напружився.
– Мамо, не починай, – попереджувально сказав він. – Я щойно дізнався, що компанія Марини дуже успішна. Вона заробляє більше, ніж ти думаєш.
– Ой, та годі! – відмахнулася Лариса. – Що вона може заробляти своїми ганчірками? Якби не ти, вона б досі мила підлогу!
Марина встала і підійшла до Лариси.
– Знаєш, що найцікавіше? – тихо сказала вона. – Я справді починала з миття підлоги. І я не соромлюся цього. Я побудувала бізнес із нуля, без будь-чиєї допомоги.
– Ага, розповідай! – Лариса схрестила руки на грудях. – Та хто ти така взагалі? Просто вдало прилаштувалася, – процідила зовиця.
– А ти хто така? – раптом голосно запитав Андрій. – Банківський співробітник, який не може прожити на свою зарплату і постійно клянчить гроші в брата?
Усі застигли в шоці. Ніхто не очікував, що тихий, поступливий Андрій раптом стане на захист дружини.
– Синку, ти що таке кажеш? – ахнула Надія Павлівна.
– Правду, мамо. Я щойно бачив фінансові звіти компанії Марини. Вона заробляє більше за мене. Набагато більше. І всі ці роки ніколи не хвалилася цим.
Лариса і Надія Павлівна виглядали приголомшеними.
– Не може бути, – прошепотіла Лариса.
– Може, – твердо сказав Андрій. – І знаєш що? Більше жодних позик. Ні тобі, ні мамі. Вистачить.
– Але ми ж сім’я! – вигукнула Надія Павлівна.
– Правильно, – кивнув Андрій. – І Марина теж сім’я. Моя дружина. Яку ви всі ці роки принижували й ображали.
Марина дивилася на чоловіка з подивом і вдячністю. Нарешті він став на її бік.
– Я прошу вас піти, – продовжив Андрій. – Нам із Мариною потрібно поговорити. Наодинці.
Лариса і Надія Павлівна в цілковитому мовчанні покинули квартиру. Коли двері за ними зачинилися, Андрій повернувся до дружини.
– Вибач мені, – щиро сказав він. – Я був сліпий і дурний.
– Усе гаразд, – посміхнулася Марина. – Головне, що ти прозрів.
– Я думаю, їм теж знадобиться час, щоб прийняти правду.
– Можливо, – кивнула Марина. – А може, й ні. Але це вже не наші проблеми.
Вони повернулися до столу і підняли келихи.
– За твою компанію, – запропонував тост Андрій. – І за тебе. За розумну, сильну жінку, яку я маю честь називати своєю дружиною.
Марина посміхнулася. Можливо, родичі чоловіка ніколи не змінять своєї думки про неї. Але тепер це не мало значення. Вона довела собі й Андрію, що вона не просто дружина. Вона – бізнесвумен, яка побудувала свою справу з нуля. І ніхто більше не змусить її почуватися нижчою або гіршою за інших.Спеціально для сайту Stories
