Рік тому я завела знайомство з нашим новим сусідом. Ну як завела, спочатку в ліфті ми з ним здрастуйте – здрастуйте. Потім я під’їзну двері йому потримала, коли він кухонний гарнітур частинами з машини в будинок заносив.
Кухня, яку він привіз, була якась дивна, дуже сильно “пошаршана” і, коли він її заносив, з неї сипалася труха, але до цього мені не було жодного діла. Мало який у людини достаток. Сусід сказав, що цю кухню йому друг віддав, вона в гаражі в нього стояла, ще диван звідти перевезе.
Потім він покликав мене на чай, щоб віддячити за допомогу, але я сказала, що моєму чоловікові це не сподобається і більше в гості він не запрошував мене. Зіткнулися ми з ним у ліфті потім неодноразово, він завжди був привітним і намагався пригостити мене то морозивом, то яблуком, але я з вдячністю відмовлялася.
Спокійний такий чоловік, ввічливий, зовні не потворний, загалом звичайна людина. У вікно я бачила, як він, на своїй старенькій машині, приїжджав і їхав у різний час дня, то з’являючись, то зникаючи з виду на тиждень-другий. Мабуть, якийсь особливий графік роботи, думала я.
Розговорилися ми з ним пізніше, на лавці біля будинку. Сусід вийшов покурити, а я чекала на доставку. Слово за слово, він почав розповідати про себе, що в нашому будинку купив собі двокімнатну квартиру, живе один, з останньої роботи пішов сам, зараз заробляє ремонтом квартир, магазинів, офісів і таке інше.
Він розлучений, і як водиться, поскаржився мені на попередню дружину, двох її дітей яких він виростив, вивчив і поставив на ноги, а потім вони його випроводили додому. Своїх дітей він не має. Придбати житло йому допомогла сестра, вона йому дала частину грошей.
Але, у зв’язку з відомими обмеженнями, заробітки у нього стали нестабільними, зароблене віддають йому неохоче і він, після здачі об’єкту, ходить тижнями випрошує свої гроші. Ось і зараз він голодний і холодильник у нього вимкнено.
Треба сказати, я помітила, що сусід за час нашого останнього спілкування помітно схуд. У цей момент, доставка привезла мою покупку і я зайшла додому, попередньо сказавши чоловікові мене дочекатися. Удома я зібрала і склала в пакет продукти.
Там опинилися половина курки, макарони, гречка, чай, томати, пляшечку рослинної олії і щось це винесла і віддала сусідові. Видно було що він радий, на радощах його понесло на відвертість, він став балакучим і я змогла поставити йому питання, що цікавлять мене.
Виявилося, що сестра його фактично утримує. І як він з таким ставленням хоче ще раз одружитися, я не розуміла. Та й тут виявилося не все добре, бо на нього звертають увагу лише «бабки 40-річні». Він хотів жінку, віком до 30 років, здорову, щоб і народжувала і працювати могла на кількох роботах.
Йому бачте треба машину міняти. Тут я спочатку трохи впала в ступор, а потім спитала у нього, а навіщо він потрібен 30-річній, коли така жінка може зустріти ровесника і будувати з ним стосунки на рівних. Відповідь мене вразила – він її виховуватиме, бо такі жінки життя не знають.
На цих його словах я не втрималася і почала сміятися, говорити, що може йому спочатку навчити життя себе, а то в його 53 роки сестра гроші йому шле, а про себе подумала, що ще й сусідка їжею ділиться. Він сказав, що нічого смішного в цьому немає.
Потім гордо підвівся і пішов, не забувши при цьому прихопити мій пакет із продуктами. Тепер, за наших зустрічей, він сухо вітається і, поки ми їдемо в ліфті, мовчить. Образився. Знаю, що він поки що живе один і бачу жіночий інтерес до нього від наших одиноких сусідок.
Бідні, вони ж не знають, що у них немає шансів, адже їм кому вже під 40, а кому і більше років. Бабки старі. А може, це й на краще, що він їх не вибирає. Можливо він і зустріне свою 30-річну. Мрії здійснюються. Але мені її вже шкода….
