Міла сиділа в машині і дивилася на екран навігатора. Все правильно, вона приїхала за потрібною адресою. Залишається тільки зібратися з силами і виконати задумане.
Міла глибоко зітхнула і рішуче вилізла з-за керма. Вона пройшла метрів п’ятдесят і зупинилася біля входу в невелику кав’ярню.
“Кавовий рай” – було написано на вивісці. “Так, назва якась… райська”, – промайнуло у Міли в голові. Вона мала туди увійти, але раптом сила волі її покинула. А може, махнути на все рукою, сісти в машину і поїхати якнайдалі? Ні, Міла так нізащо не зробить. Не для того вона сюди приїхала.
Вона смикнула ручку і, потягнувши двері на себе, увійшла. Зараз вона побачить ЇЇ – коханку свого чоловіка і руйнівницю сімейного вогнища.
Що їй відомо про цю дівчину? Так, власне, не дуже багато. Підступну розлучницю звуть “Кошеням”, але це, звичайно, так ласкаво називає її чоловік, і вона працює в цій кав’ярні офіціанткою.
Міла вибрала місце за столиком біля вікна і стала чекати, коли до неї підійдуть, щоб прийняти замовлення. А ось і офіціантка. Це точно вона!
Міла впізнала дівчину, яку мигцем бачила на фото. І якраз прямує до її столика. Кілька секунд здалися Мілі цілою вічністю. В її голові пробігло стільки різних думок, що, здавалося, вистачило б на товстенну книгу.
– Добрий день, – привіталася офіціантка, а Міла скосила очі на її беджик.
“Катерина”. Ось значить, як її звуть. Так, фантазії у чоловіка не надто багато, називати Катю кошеням. Тим часом Катерина, не підозрюючи про те, які думки рояться в голові у відвідувачки, продовжила:
– Можу я запропонувати вам меню? Коли будете готові зробити замовлення, покличте.
Міла посміхнулася їй своєю найпроменистішою посмішкою, а тим часом чіпким поглядом розглядала суперницю, ніби вивчала її під мікроскопом. Як вийшло так, що вона опинилася з коханкою чоловіка віч-на-віч?
Це довга історія. Але про все по порядку.
Ось уже десять років Міла щаслива в шлюбі з Олексієм. Вірніше, була щаслива або, принаймні, вона так думала.
У них є дитина, донька, їй вісім років. Олексій обожнює Єву, вона його улюблена принцеса, яку той неможливо балує. На докірливі погляди Міли, мовляв, “Навіщо ти купуєш їй двадцяту ляльку?”, він тільки розводить руками.
Євочка теж любить тата, Мілі навіть іноді здається, що набагато сильніше, ніж її. Але вона не ображається. Міла за освітою психолог, працює психотерапевтом, і знає, як для дівчинки важлива любов батька, адже це фундамент для щасливих стосунків з протилежною статтю в майбутньому.
Також Міла завжди намагається проговорювати з чоловіком назріваючі проблеми, тому у них практично немає серйозних сварок і конфліктів. У них абсолютно звичайна, середньостатистична сім’я. Квартира в іпотеці, машина і невеликий дачний будиночок в 50ти кілометрах від міста.
І тут як грім серед ясного неба: коханка!
Міла дізналася про неї випадково. Кілька днів тому Олексій був у душі, коли у нього задзвонив телефон. Він крикнув дружині:
– Це, мабуть, батько, він обіцяв подзвонити ввечері! Підійди ти, я поки що не можу.
Міла ніколи до цього не відповідала за чоловіка на дзвінки, адресовані йому, але раз він сам попросив, чому б не поговорити зі свекром? Вона підійшла до тумбочки, на якій лежав телефон, і вже хотіла взяти його в руки, щоб відповісти, як раптом помітила, що дзвонить хтось інший.
Дзвінок був у вайбері, і крім імені контакту – “Кошеня” було видно ще й фотографію. Коли Міла на неї подивилася, то не повірила своїм очам. На фото контакту була незнайома молода дівчина в обіймах з її чоловіком.
Як це взагалі розуміти? У Міли запаморочилося в голові, вона стояла і не знала, що робити. Відповісти на дзвінок? Поговорити з дівчиною? Поки вона вирішувала, дзвінок перервався.
Міла хотіла відійти від злощасного телефону подалі, і ніколи взагалі його більше не бачити, як раптом почула звук вхідного повідомлення. Вона не втрималася і подивилася на екран. “Любий, я наступного тижня працюю 2/2 з понеділка. Заїжджай в “Кавовий рай” до кінця зміни, я хочу пригостити тебе фірмовою кавою. Кохаю, сумую…”. Далі йшли смайлики.
Міла відсмикнула руку від телефону Олексія, немов це був не смартфон, а гадюка. Вона все ще сумнівалася, хоча тут ніяких подвійних трактувань і бути не могло.
“Кошеня” в обіймах з її чоловіком, дзвінок, повідомлення. Так, як би не було важко дізнаватися правду, але, схоже, у її чоловіка з’явилася коханка. Цікаво, як давно вони зустрічаються? І що взагалі у них за стосунки: легка інтрижка чи все серйозно? Хоча, яка різниця? Для Міли це справжній шок і удар у будь-якому випадку. Їй потрібно добре все обдумати.
Олексій вийшов з ванної і запитав, чи розмовляла вона з батьком. Міла відповіла, що не встигла підійти до телефону і не бачила, хто дзвонив. А потім вона послалася на головний біль і сказала, що їй потрібно сходити в аптеку.
Ні в яку аптеку вона, звичайно ж, не пішла. Міла сіла на лавочку в невеликому сквері біля будинку і стала думати, як бути далі. Вона прокручувала все їхнє сімейне життя з Олексієм, але ніяк не могла знайти той момент, коли шлюб дав тріщину або щось пішло не так. Однак потрібно поглянути правді в очі. Міла не з тих жінок, хто зробить вигляд, що нічого не сталося, і буде далі плисти в сімейному човні, незважаючи на те, що там величезна діра, і він скоро піде на дно.
Але і влаштовувати скандали зі з’ясуванням стосунків теж не в її стилі. Ні, вона вважає за краще спокійно все обговорювати і приймати зважені рішення, якими б важкими вони не здавалися.
Першим бажанням Міли було підійти до Олексія і чесно запитати про “Кошеня”. Але тоді довелося б пояснювати, як вона прочитала повідомлення на його телефоні. Ні, потрібно щось інше…
Тут Міла згадала, що через тиждень у них з Олексієм ювілей – десять років, як вони одружені. Вони планували разом з Євою піти в затишне кафе, а потім на вихідні до них мали приїхати батьки.
Як тепер можна святкувати після такої звістки? Мілі стало дуже прикро, вона навіть розплакалася. Треба прийти додому, зібрати речі чоловіка і виставити за двері. Нехай котиться до свого “Кошеня” або на всі чотири сторони, загалом, як забажає.
Потім вона все ж взяла себе в руки. Міла згадала про дочку. Як Єва переживе їхній розрив? Адже вона справжня татова донька, це її зламає. Як бути з іпотекою? Що сказати батькам? Як взагалі бути з тим, що вона, Міла, кохає Олексія?
Тут у неї насправді розболілася голова. Раптом Міла згадала, що їй відома назва кафе, де працює коханка чоловіка. Відомий графік її роботи. І що найдивніше – вона бачила на фото, як ця коханка виглядає. То, можливо, їй поїхати туди і подивитися на розлучницю своїми очима? Можливо, навіть поговорити з нею?
Наступні кілька днів Міла провела, як у страшному сні, хоча спати-то якраз вона і не могла. Її мучило безсоння, пропав апетит. Вона вдавала, що все в порядку. Але її стан ніяк не міг вислизнути від дочки і, тим більше, чоловіка.
На всі питання вона відповідала, що просто дуже втомлюється на роботі, попався важкий випадок, ймовірно, їй належить пройти супервізію. Єва тільки обіймала маму, не знаючи, як їй допомогти, а Олексій недовірливо дивився на дружину.
Отже, через кілька днів Міла настільки себе виснажила сумнівами і переживаннями, що просто твердо сказала собі: треба!
Треба поїхати в цю кав’ярню і подивитися на “Кошеня”, інакше вона не заспокоїться.
– Я буду лате і який-небудь десерт, – зробила своє замовлення Міла. – Що ви мені порадите?
– У нас непоганий медовик, – порекомендувала Катя.
– Добре, давайте медовик.
Коли “коханка її чоловіка” принесла замовлення, Міла ледь до нього доторкнулася. Кава була так собі, а медовик… ну, звичайнісінький, нічого надприродного.
Народу в кав’ярні мало. Ще б пак, об одинадцятій ранку так практично у всіх кафе. Міла спеціально вибрала час, щоб вона могла перекинутися з офіціанткою парою-трійкою слів. Її розрахунок виправдався. Хвилин через десять до неї підійшла Катерина і делікатно поцікавилася:
– Ви майже не доторкнулися до десерту. Вам не сподобалося? Хочете, я принесу щось інше?
– Ні-ні, не в медовику справа. Просто апетиту немає. Думаю про інше.
– Вибачте, не буду вас відволікати.
– Ні, Катю, ви не відволікаєте. Ось думаю, що мені робити далі. Доїсти десерт чи піти подати на розлучення? Що б ви вибрали? – Міла допитливо подивилася на Катерину.
Та трохи злякалася. Відвідувачка, ймовірно, здавалася їй не зовсім при своєму розумі.
– Мені такого вибору робити не доводилося…
– А якби довелося? Уявіть, якби ви дізналися, що ваш чоловік вам зраджує.
Катя нічого не відповіла, вона мовчки дивилася на Мілу, а та, схоже, вирішила змінити тему.
– А ви давно тут працюєте?
– Близько року, – обережно відповіла офіціантка.
– Ви студентка?
– Так, – Катерина дивилася на відвідувачку з явною недовірою, але все ж відповідала.
– А на кого вчитеся, якщо не секрет?
– В університеті культури, – вона трохи затнулася. – На творчій спеціальності.
– Цікаво. І у вас, мабуть, добре розвинене образне мислення?
– Не розумію, про що ви.
– Ну, наприклад, ви б могли вжитися в роль дружини який брешуть, або, скажімо, коханки? Відчути себе в їхній шкурі?
Катерина мовчала, але було видно, що вона нервує. Міла вирішила перервати цю безглузду розмову. Вона несподівано усвідомила, що все ж не варто було приїжджати сюди.
Ну, побачила вона Катю, і що далі? Може, їй вчепитися підступній розлучниці у волосся або облити ту остиглим і несмачним лате? Чи стане їй від цього легше? Безумовно, ні. Міла мимоволі скривилася і втомлено попросила:
– Принесіть рахунок.
Коли Катерина повернулася до столика, дивної відвідувачки і слід прохолов. На скатертині лише залишилися лежати гроші, причому з хорошими чайовими.
Катя подивилася у вікно і чомусь сумно зітхнула.
У кафе Міла прийняла рішення. Вона відзначить десятиріччя їхнього з Олексієм весілля, як і було заплановано. Не позбавляти ж дитину свята! Вона знала, що Єва готувалася до цього дня, малювала для батьків плакат. Ось пройде цей день, і вже тоді вона про все поговорить з Олексієм.
І ось вони з Олексієм в їхньому улюбленому кафе, разом з Євою, відзначають круглу дату. Десять років спільного життя. Яке це весілля? Олов’яне, дерев’яне? “Швидше вже скляне, мій шлюб ось-ось розіб’ється, а я роблю вигляд, що все добре”, – думала про себе Міла.
Святкова вечеря добігала кінця, як раптом Олексій пустотливо підморгнув Єві і сказав: “Яке ж свято без торта?”. Донька радісно закричала:
– Хочу торт! Чур, мені найбільший шматок.
Олексій подав комусь сигнал, і почали виносити торт. Міла дивилася на все це тільки з бажання не засмучувати доньку, як раптом побачила, хто саме виносить торт. Сказати, що вона здивувалася – це не сказати нічого.
Це була Катерина власною персоною, або “Кошеня”, або коханка її чоловіка. Її можна було назвати як завгодно, але в тому, що це була саме вона, сумніватися не доводилося.
Катерина поставила святковий торт на стіл і залишилася стояти поруч. Олексій ласкаво їй посміхнувся, а потім звернувся до дружини:
– З ювілеєм, люба! Цей торт для тебе.
До столика підійшов аніматор і покликав Єву взяти участь у грі, та пішла.
Міла не могла видавити з себе жодного слова. Тоді Олексій прийшов на допомогу.
– Як я дізнався, ви вже знайомі з Катериною.
Та ввічливо кивнула Мілі.
– Нашому з тобою коханню не страшні жодні випробування. Дякую, що ти в мене є, – він хотів поцілувати Мілу, але вона відсторонилася.
– Як це все розуміти? – нарешті запитала вона.
– Міл, це був розіграш. Так, дурний і можливо несмішний, але вже який вийшов… – Олексій розвів руками.
– Розіграш? – перепитала Міла.
– Так. Бачиш, я звернувся в спеціальне агентство. Вони проводять незвичайні свята. Для кожного випадку пишеться свій сценарій і підбираються актори. Для нас з тобою – моя “зрада”. Але ти така розумниця, в тобі стільки витримки і мудрості, що я просто знімаю капелюха. Як же мені з тобою пощастило! – він хотів обійняти дружину, але та знову відсторонилася.
– Тобто ти хочеш сказати, що у тебе немає коханки?
– Ні, – радісно відповів Олексій.
– І Катерина – професійна актриса?
– Я поки що тільки вчуся, – подала голос “коханка”. – А в кафе підробляю. І в агентстві, зрозуміло, теж. Ви так гідно поводилися, Міло. Не те що деякі дружини! Хтось обливав мене кавою, хтось лаяв на весь заклад. А ви спокійно так поговорили і ще залишили чайові.
– У мене немає слів, – Міла ошелешено дивилася то на чоловіка, то на Катю.
– Олексію, тобі такий розіграш здається смішним? Доречним? Допустимим? – її голос зірвався, і вона майже перейшла на крик. – За що ти так зі мною?
Катерина хотіла було піти, але Міла жестом зупинила її. Олексій вперше в житті бачив, як його дружина кричить. Завжди врівноважена і спокійна, вона дала волю емоціям.
– Ти хоча б розумієш, як я провела всі ці дні?! З чого взагалі тобі прийшла ідея такого розіграшу перед нашим ювілеєм?!
– Розумієш, Міло, – почав пояснювати Олексій.
– Ти завжди така витримана … Немає в тобі … перчинки, чи що, не знаю. Ось я і вирішив сколихнути наші стосунки. Так, це було нерозумно з мого боку. Пробач мені.
Міла від обурення ледь стримувала себе. Катерина все ж знайшла момент і ретирувалася з поля бою.
– Ах, перчинки тобі не вистачає? Ну, так отримуй! – і вона підняла тарілку з тортом і розмазала його по обличчю чоловіка. – Ось тобі і перчинка, і начинка. Все разом!
Олексій намагався руками прибрати крем від торта зі свого обличчя, але у нього погано виходило. Нарешті, йому це вдалося.
– Ти що, зовсім збожеволіла?
– Ні, любий, – ніжним голоском проспівала Міла. – Просто вирішила трохи оживити наші стосунки! – з цими словами вона встала і пішла на вихід.
– Та що з тобою таке? – кричав їй услід Олексій. – Я ж тобі не зрадив, врешті-решт!
Міла зупинилася, обернулася і промовила з почуттям:
– Краще б зрадив!
Потім вона підійшла до Єви, взяла її за руку, і вони вийшли з кафе. На вулиці вона вдихнула освіжаюче вечірнє повітря і раптом розсміялася.
– Мамо, що з тобою? Що тебе розсмішило?
– Нічого, донечко. Просто згадала один анекдот.
– Розкажеш?
– Звичайно, але спершу нам потрібно серйозно поговорити. Розумієш, нам якийсь час доведеться пожити окремо від тата…
– Окремо від тата? Назавжди? – Єва зробила перелякані очі.
– Поки не знаю, – чесно відповіла Міла. – Час покаже. Ти зі мною? – Єва згідно кивнула.
І вони пішли вперед вечірньою вулицею.
