Галя була коханкою. Їй не пощастило з шлюбом. Вона залишалася незаміжньою до тридцяти років, а потім все-таки вирішила знайти собі чоловіка.
Спочатку вона не знала, що Павло одружений, але потім чоловік і сам не став приховувати цей факт, як тільки зрозумів, що жінка прив’язалася до нього і закохалася.
Але жодного докору Галя Павлу не висловила. Навпаки, лаяла лише себе за цей зв’язок і за свою слабкість до нього.
Вона відчувала себе неповноцінною, оскільки не знайшла собі нареченого вчасно, а час спливав. Хоча, якщо подивитися, жінка вона непогана: не красуня, але миловидна, трохи повненька, що, напевно, додавало їй віку.
Стосунки з Павлом нікуди не вели. Галі не хотілося залишатися в ролі коханки, але й кинути Павла вона не могла. Було страшно залишитися самій.
Одного дня до неї навідався двоюрідний брат Сергій. Він був у місті проїздом у відрядженні. Забіг до сестри на кілька годин, адже давно не бачилися. Обідали на кухні, базікали, як у дитинстві, про те, про се, про теперішнє життя.
Галя розповіла братові про своє особисте життя. Розповіла все як є, трохи поплакала.
Тут до Галі заглянула сусідка, покликала до себе ненадовго — оцінити покупки. Галя відлучилася на двадцять хвилин. Якраз у цей час пролунав дзвінок у двері.
Сергій пішов відкривати, думав, що Галя повернулася, ось тільки двері не зачиняли… На порозі стояв Павло.
Брат одразу зрозумів, що це коханець Галі. Павло розгубився, побачивши у Галі здоровенного чоловіка в шортах і майці, який жував бутерброд з ковбасою.
– А Галя вдома? – нічого іншого не зміг запитати Павло.
– Галя у ванній, – одразу здогадався, що відповісти, Сергій.
– Вибачте, а ви хто їй будете? – не міг оговтатися Павло.
– А я її чоловік. Цивільний. Поки що… А ви з якою метою цікавитеся? – Сергій нахилився до Павла і схопив його за груди. – Ти часом не той одружений красунчик, про якого мені Галя розповідала?
Слухай сюди. Якщо ще раз тут побачу, то зі сходів спущу, зрозумів?
Павло, звільнившись від хватки Сергія, поспішив бігом вниз.
Незабаром повернулася Галя. Сергій розповів їй про візит її приятеля.
– Що ти наробив? Хто тебе просив? – заплакала Галя. – Він більше не повернеться.
Вона сіла на диван і закрила обличчя руками.
– Так, він більше не повернеться, і це добре. Досить вже плакати. У мене для тебе є на прикметі чудовий чоловік. Вдівець у нашому селищі. Жінки після відходу дружини йому проходу не дають, а він поки що всіх відшиває.
Начебто ще один хоче побути. Ось що. Після відрядження я знову до тебе заїду, будь готова. У селище разом поїдемо. Познайомлю вас.
– Як це? – здивувалася Галя, – ні, Сергію, я так не можу. Невідомо хто це. І навіщо я раптом приїду… Соромно. Ні.
– Соромно спати з чужим чоловіком, а не знайомитися з вільним. Ніхто тебе до нього в ліжко не тягне. Поїхали, кажу тобі, адже у моєї Люби день народження.
Через кілька днів Галя і Сергій уже були в селищі. Дружина Сергія, Люба, накрила стіл у саду біля лазні. На сімейне свято прийшли сусіди, друзі та товариш Сергія – ввдівець Олексій.
Сусіди вже давно знали Галю, а з Олексієм вона бачилася вперше.
Після душевних посиденьок Галя повернулася до міста. Про себе вона зазначила, що Олексій був дуже тихим, скромним. «Напевно, тужить по дружині. Бідний чоловік. Мало таких щирих», — подумала Галя.
Через тиждень, у вихідний, у двері подзвонили. Галя нікого не чекала. Вона відчинила двері й здивувалася: на порозі стояв Олексій із пакетом у руках.
— Дозвольте, Галино, я тут проїжджав. Приїхав на ринок і по магазинах. Адже ми тепер знайомі, тож, думаю, завітаю до вас, — промовив Олексій, ніяковіючи, заготовлену фразу.
Галіна запросила зайти. Її здивування не минало, але вона запросила гостя на чай, починаючи здогадуватися, що його візит не випадковий.
– Ну, як, все, що потрібно, купили? – запитала Галина.
– Так, покупки в машині. А це ось Вам. – Олексій дістав із пакета невеликий букет тюльпанів і простягнув Галі.
Вона взяла букет, і її очі засяяли. Вони сіли пити чай на кухні, розмовляючи про погоду та ціни на ринку. Нарешті, коли чай було випито, Олексій подякував жінці й зібрався йти.
У передпокої він повільно й розсіяно вдягав свій піджак, взув черевики. Потім, майже на порозі, раптом обернувся до Галі й сказав:
– Якщо я зараз піду і не скажу, то не пробачу собі. Галю, весь тиждень я тільки й думав про Вас. Чесне слово. Ви запали в душу. Ледве дочекався вихідних. Ось відразу й приїхав. Адресу у Сергія взяв…
Галя почервоніла і опустила погляд.
– Ми ж з Вами так мало знаємо один одного… – відповіла вона.
– Це нічого, нічого. Головне, я Вам не огидний? А можна на «ти»? Я розумію, що я не подарунок. До того ж у мене маленька донька, вісім років. Зараз вона у бабусі.
Олексій хвилювався, його руки злегка тремтіли.
– Дочка – це добре. Це щастя, – мрійливо промовила Галя. – Завжди хотіла мати дочку.
Олексій, підбадьорений цими словами, взяв Галю за руки, притягнув її до себе і поцілував.
Після поцілунку Олексій подивився на Галю. В її очах блищали сльози.
– Хіба я тобі не подобаюся?– запитав він, – здається…
– Ні, навпаки. Навіть не очікувала від себе… І солодко, і спокійно. Ні в кого чужого не краду…
З тих пір вони зустрічалися щовихідних. А через два місяці Галя й Олексій розписалися й стали жити в селищі. Галина влаштувалася на роботу в дитячий садок. Через рік народила доньку.
Так і росли дві дівчинки в їхній родині: обидві улюблені й рідні. І уваги, і любові на всіх вистачало порівну. А Олексій і Галя тільки молодшали від щастя, їхня любов з роками ставала все міцнішою, як ввитримане червоне.
Сергій за столом часто підморгував Галині:
– Ну, що, Галю, якого чоловіка я тобі підібрав, га? Я поганого не пораджу – слухайся брата!
Спеціально для сайту Stories
