– Чому ти розлютився? Чим тебе не влаштовує мій підробіток? Живі гроші – ось вони! – Ася показувала баланс в додатку на смартфоні. – Треба ж щось робити.
– Тобі завжди мало! – злився Олексій, – скільки не заробляй, тобі мало! – кривлячись, він відвертався від її телефону – хіба це гроші?
– Ну… знаєш… – злилася Ася, – якщо 3 тисячі для тебе не гроші?! – у неї перехоплювало подих, вона намагалася підібрати пристойні слова, дочка вдома, не хотілося, щоб вона чула матюки.
– Ти і цього не можеш заробити. Трясешся над своєю академічною освітою. Сам би вийшов і без сну покатав всяких там… – махнула вона рукою на двері.
– А я тобі про що? Не зрозумій хто, сідає в нашу машину: чоловіки напідпитку, жінки, всякий набрід! А то я не знаю, хто в суботу вночі тиняється по місту.
– Якщо знаєш, міг би підняти свою дорогоцінну п’яту точку і сам щось зробити.
– Я працюю!
– Три доби.
– У мене така робота, що мені треба виспатися після і перед добами.
– Васька Оленки теж працює , і теж три доби. Знаю, у вас не кожну зміну виклики на НП, не треба мені розповідати про щоденні пожежі, катаклізми, аварії на дорогах, кішечок на деревах і дітей у каналізаційних люках. Чула… – Ася відмахнулася від чоловіка, який хотів щось заперечити.
– Василь після кожної зміни біжить на підробіток, всі три дні працює, основна робота для нього взагалі можливість відпочити.
– Подивимося, що від нього залишиться через три роки, – насміхався Олексій, – якщо не інфаркт, то мозок обов’язково вибухне від перевтоми.
– Не вибухне! Вони можуть собі дозволити відпочивати, у них своя квартира, машина. А у нас?
– «У них», «у тих», «у цих», – лютував Олексій, дістала його дружина, – живу як вмію! Я теж підробляю.
– Я на автобусі їжджу на роботу, щоб бензин в машині не витрачати, живемо на орендованій квартирі, по-твоєму, це нормально?! – Ася схопилася за голову.
– Ти виходиш на підробіток, коли твій батько особисто за тобою заїжджає і йому потрібен помічник на будівництві. Зверни увагу! Він досі працює, ні! Ґарує! І взимку, і влітку, а йому вже за шістдесят.
– Все! – відсторонився від дружини Олексій, – я не хочу про це говорити. Таксі – це не робота для жінки! Нема там чого робити, особливо вночі.
– А коли? Вдень я працюю.
– Теж мені робота, – уїдливо хихикнув Олексій, – контролер на складі. Ха! Оце робота. Та будь-який твій вантажник з нею впорається. Ага, – насміхався він, – треба знання вищої економіки, щоб перевіряти коробки і кричати на збирачів.
– Припини… – ображалася Ася.
Чоловік вважав людей, які працюють у сфері обслуговування, невдахами, особливо якщо чоловік або жінка, що потрапили йому на очі в супермаркеті, на пошті або в пункті видачі замовлень у роках – «не змогли нічого досягти, не відбулися – невдахи», засуджував він їх.
Казав маленькій дочці: ось дивись, будеш погано вчитися – будеш також полиці або підлоги мити в магазині!
Асю це дратувало, у неї немає вищої освіти, так, курси секретаря, потім закрійника. Не могла вона дозволити собі очно вчитися, на заочне грошей не було, потім бажання, про що зараз шкодує.
Але поїзд пішов, як їй здавалося. Тепер сім’я, чоловік, дочка, яке тут навчання? Про власну квартиру мріє, п’ять років живуть по чужих, орендованих.
Олексій теж не з багатої сім’ї, дуже небагатої: батько працює на будівництві все життя, мама – кухар в дитячому садку. Він з дитинства знав, що всього досягне сам!
Навчався на відмінно, вступив до університету на бюджет, з відзнакою закінчив, повернувся додому в рідне місто, влаштувався на роботу і надзвичайно пишався собою, своїми досягненнями.
Він ніби спеціально повернувся, щоб показати або довести комусь: ось, мовляв, дивіться, звичайний хлопець із звичайної родини і стільки досяг!
Але місто маленьке, керівні посади зайняті, заступники теж всі свої, засіли міцно на своїх місцях, тому він з гордо піднятою головою почав з нуля! Ну, або звідти, куди йому вказали – став рятувальником.
Олексій розлютився після чергової сварки з дружиною, пішов в іншу кімнату, Ася, перемелюючи в собі образу і відчай, пішла готувати, потім треба допомогти дочці з поробкою в дитячий садок.
Дочку Олексій теж не балував турботою, забирав із садочка, міг погуляти у вихідні у дворі, поки дружина прибирала квартиру. Якщо треба було посидіти з нею, поки мама на роботі, відвозив до бабусі, там їй веселіше, та й батьки обожнюють онучку.
Він читав, дивився серіали, зрідка виходив з батьком на підробіток. Обов’язково відсипався перед зміною і після зміни.
На житло вистачає, машина своя (батьки подарували), з дитиною їм допомагають, чого ще треба? Мальдіви? Апартаменти в центрі міста з трьома санвузлами і дорогим ремонтом?
Він цього не обіцяв, так і дружина не дворянського походження, могла б і потерпіти. Вічно бухтить! Мало їй. Можна подумати, бігаючи з однієї підробітки на іншу, працюючи у вихідні та у свята за подвійну оплату, можна накопичити на квартиру. Або хоча б на початковий внесок.
Не так це робиться! Не так! Спочатку освіта, потім досвід роботи, решта прийде саме, – так вважав Олексій.
І якщо дружина останнім часом думала про розлучення, він взагалі вважав: Ася, простачка – жінка не його рівня, але через дитину доводиться терпіти. Жити, приймати її перепади настрою і нестерпний характер.
Сім років разом, чого вже бігати, звик.
Ася не кинула підробіток в таксі, навпаки, взявши лікарняний через застуду, трохи оговталася і сіла за кермо.
Вночі навіть більше подобалося працювати: машин на дорозі мало, замовлення дорожчі, клієнти поки що траплялися адекватні.
Олексій не переставав влаштовувати скандали після кожної нічної зміни, вже й дочки не соромилися чоловік і дружина, наполягаючи на своєму.
– Для жінки це не робота! Особливо вночі. Раптом якийсь чоловік почне чіплятися?
– І в будь-якому іншому місці таке теж можливо.
– Ні! Раптом тобі самій хтось сподобається, і ти захочеш…
– Єдине, чого я хочу – це виспатися як слід і накопичити на перший внесок. Набридло платити комусь, хочеться за своє.
– Хочеш в кабалу на 30 років? – знову насміхався над її дрімучістю Олексій. – Теж мені радість.
– А що для тебе радість?! Твоя чудова форма?
– Прекрасна форма, просто так її не дають за красиві очі! Треба спочатку освіту отримати, це тобі не на складі коробки перебирати.
– Чому ти так лютуєш? Таксі – погана робота, – нежіноча. Склад взагалі дно. Якщо людина не закінчила університет, як ти – вона нікчема, – бушувала Ася.
Олексій і зовсім перейшов на крик, намагаючись довести, що нормальна жінка, дружина, мати, не стане працювати в таксі ночами.
– Я зрозуміла, чого ти пінишся, – жартома пригрозила вона йому пальчиком, криво посміхаючись, – ти боїшся, що я більше за тебе зароблятиму.
– Нісенітниця! Гроші не найголовніше, важливо ще залишатися порядною людиною, в будь-якій ситуації.
– Ну раз так, раз тебе це так ламає… Іди сам заробляй. Будь чоловіком, годувальником, главою, а не тільки відповідальним співробітником, найкращим, хоч на дошку пошани тебе, – кривлялася Ася.
– Як же ти не розумієш?
– Та що я не розумію?
– Був у мене один раз випадок…
– Який ще випадок? – глузливо кинула Ася, що може бути у цього «відмінника»? Він тільки й переживає, як буде виглядати на роботі, що про нього будуть говорити колеги, рідні, друзі. Зразок порядності.
– Давно… Ліка тільки з’явилася на світ, я випив багато… Переспав з однією прямо в машині. Вийшло так…
– Як? – від несподіванки Ася повільно присіла на диван, розкривши рот, слухала. У голові не вкладалося…
– Ось така ж таксистка! – подивився він на дружину. – Слово приємне сказав, вона і потекла! На все була готова, форму побачила прямо накинулася… – зневажливим і вибачливим тоном розповідав Олексій.
– Потім взагалі виявилося, що вона заміжня.
У Асі очі округлилися.
– Тобто, те, що ти був одружений, тебе не бентежило.
– Вона сама залізла.
– Бідний, жертвою виявився?! – вона так дивилася на нього, ніби він у багнюці вивалявся, – ти ж сам сказав, Ліка маленька була, значить…
– Нічого це не означає! Я б і не згадав, якби ти не почала тинятися ночами так само.
– Як? Я заробляю.
– Дівки в сауні теж заробляють, але щось не розбагатіли.
– Боже мій, – підвівшись з дивана, Ася металася по кімнаті. Тепер він її з дівками за викликом порівняв, сам гуляв, зрадив, а її підозрює. – Який же ти…
– Вирішуй! Або сім’я, або твої нічні пригоди.
– Та якби я хотіла, і вдень на роботі знайшла б пригоди, та де завгодно вляпалася б у це …, але… Думаєш, я така рада, що доводиться дрімати на роботі вдень, у понеділок.
– Звідки мені знати, може, ти вже з кимось… там, – спокійно відповів Олексій.
– По собі судиш? – голосно зітхнувши, сказала Ася.
– Не перший день на світі живу, студентом був, бачив, знаю!
– Ах так, ти ж у нас університет закінчив – еліта! – розлютилася Ася.
– Так! – високо тримаючи голову, сказав Олексій.
– Але порядності тобі це не додало, – лопнуло терпіння в Асі.
Вона пішла в кімнату дочки, забрала її і поїхала до батьків в село, звідки витягнув її безкорисливий і високоосвічений Олексій.
Насправді вони випадково познайомилися, вона давно жила і працювала в місті.
***
– Дівчино, – кокетливо поглядав пасажир на миловидну жінку за кермом, яка приїхала на виклик о другій годині ночі.
Вона зосереджено переглядала маршрут у смартфоні на панелі. Трохи хитаючись, він намагався триматися прямо, а головне, привабливо.
– Як вас таку гарненьку, чарівну чоловік відпускає таксувати ночами?
Ася мигцем поглянула на обручку на руці – час би і зняти, але вона іноді допомагала уникнути питань і проблем. Посміхнулася.
Годину тому на його місці сиділа дівчина, спочатку випитувала: як же так, чому вона працює, де її чоловік? А потім влаштувала скандал – Ася не дозволила їй палити в салоні. Такі справи.
Бувало всяке, таксистка не ображалася і не приймала близько до серця такі ситуації.
– А у мене немає чоловіка.
– Оце так! – пожвавився пасажир, але градуси всередині нього не дозволили зобразити щирий інтерес, – і не потрібен?
– Ні! Пристебніться, будь ласка, – попросила вона, починаючи виїжджати з двору.
Пасажир ще намагався клеїтися до неї, але десь на п’ятій хвилині, втупився підборіддям собі в шию і заснув. Ася подивилася на нього, знову посміхнулася, її зараз хвилювало тільки одне, як розштовхати його на кінцевій точці.
Розштовхала, ще й чайові пристойні залишив, але ось продовжити знайомство він був не в змозі.
Відпрацювавши нічну зміну по місту, Ася рано вранці повернулася додому, в їх маленьку з дочкою квартирку. Їй на роботу збиратися, доньці в школу. Її мама готувала сніданок на кухні, вона із задоволенням залишалася на ніч
з онукою, коли Ася просила.
– Мені вчора тато дзвонив, – сказала Ліка за сніданком, сяючи від радості.
– Так? І що говорив?
– Сказав, що цими вихідними обов’язково мене забере, – радісно повідомила Ліка.
– Так, забере він, – бурмотіла бабуся біля плити, – хоч би не обіцяв дитині, не травив душу. Інтелігент, – злилася мама Асі.
– Припини, мамо, – повернувшись до неї, прошепотіла Ася, – їй хочеться бачити тата.
– Що припини? – не вгамовувалася мама, складаючи посуд у посудомийку, – обіцяє, обіцяє, а потім не приїжджає. Півроку не з’являвся.
Ася помітила, що дочці неприємно чути таке, та й розуміла вона, що тато не приїде.
– Він обов’язково приїде, просто робота у нього така, відповідальна. Можуть і у вихідні викликати. Біжи одягайся, я вже виходжу, – попросила Ася, а сама звернулася до мами, як тільки дівчинка вийшла з кухні.
– Мамо, навіщо при Ліці?
– Тому що! Нехай знає, що татусь її не такий вже й хороший, а то потім мати погана – день-ніч на роботі, а тато – молодець – справжній «полковник».
– Ну який з нього полковник, – посміхнулася Ася.
– Та ніякий і чоловік так собі! Добре, що розлучилася до покупки квартири і нічого не нажили, а то б потім ділили. Думаю, тут би благородства в ньому поменшало. А то дивись для нього… всі погані, а він «біла кістка». Ось нехай і живе тепер один.
– Він не один, у батьків.
– Так і проживе з ними, до старості, ну або поки не зустріне якусь міщанку, яка буде ґарувати на двох роботах, а йому не можна – у нього університет! – піднявши палець вгору, іронічно посміялася мама.
– Я теж піду, дзвони, якщо треба з онукою посидіти або сама привозь.
– Дякую, мамо, – поцілувала маму в щоку Ася. – Закінчу ремонт, і, обіцяю! Ніяких нічних змін! – посміхнулася вона.
– Мамо, ну ти скоро? – кликала її дочка з передпокою.
Ася втекла. Її мама трохи прибравшись теж поїхала додому.
Через пару років Ася вийшла заміж за колегу по роботі, звичайного водія. На той час вона вже була завідувачкою складу. Ніхто з них не мірявся освітою, дипломами, та й не говорили про це.
Новий чоловік ще на етапі букетно-цукеркового періоду допоміг Асі з ремонтом в її двокімнатній квартирі, зараз підробляє на вантажоперевезеннях у вихідні, щоб оновити машину дружині.
І ніякого таксі! Другий чоловік просто не дозволяє працювати дружині ночами. Вистачає того, що є. Якщо не вистачить, він і після роботи може щось підробити. Він же чоловік, головний в сім’ї, йому і карти в руки.
Спеціально для сайту Stories
