Батьки Насті розлучилися, коли їй було 10 років. Особливою драмою для дівчинки це не стало.
Зате у квартирі запанували тиша і спокій, замість постійних скандалів. А в мами несподівано пішли в гору справи.
Вона створила успішний флористичний бізнес зі своїми подругами. Торгівля квітами в їхньому випадку включала не тільки складання букетів, а й декорування весільних арок, банкетних залів.
Справи йшли непогано, через три роки жінки купили своє тепличне господарство. Налагодили постачання рідкісних сортів і видів рослин з-за кордону. Стали займатися ще й ландшафтним дизайном.
До моменту, коли Настя закінчила школу, вони вже переїхали в заміський будинок, жили якщо не розкішно, то дуже непогано.
Настя вступила на навчання на ветеринарного лікаря – мама не наполягала на тому, щоб дочка продовжувала її справу, хоча й мріяла про це.
Але дівчинка з дитинства возилася з тваринами. У них жили кішки, собаки і навіть скорпіон. Загалом, ламати її мрії мама не стала.
А потім у неї діагностували рак. Квітуча молода жінка згоріла за кілька місяців.
А неповнолітня ще Настя стала спадкоємицею частки в бізнесі, будинку та рахунку в банку.
Щоб не полишати доньку, батько переїхав до неї, в будинок. Та так там і залишився. А Настя змінила напрямок навчання і стала ландшафтним дизайнером.
Тепер вона вела в компанії цей напрямок бізнесу. І продовжувала справу мами в пам’ять про неї.
З батьком вони ладнали. Той теж дуже любив тварин. А ще Насті страшенно не хотілося залишатися самій. Хоча вона давно справила повноліття, і батько міг уже з’їхати з її будинку.
Щоправда, за сім років, які минули з моменту відходу його колишньої дружини, Володимир жодного разу не висловив такого бажання. Йому подобався поточний стан речей.
Свою кімнату в комуналці батько Насті згадував зі здриганням. Її він багато років здавав невибагливим студентам, справно отримуючи додатковий дохід.
Коли батько зібрався в поїздку з друзями юності у своє рідне місто, Настя навіть зраділа. Тато так рідко кудись їздив або ходив без неї.
Здавалося, він узагалі відмовився від звичайного життя, присвятивши весь свій час доньці. А потім батько ще раз її здивував.
З цієї поїздки він повернувся одруженим чоловіком. Виявилося, в останні два роки тато відновив стосунки зі своїм першим коханням.
Та якраз розлучилася, залишившись із двома доньками на руках. Утім, дівчатка були вже великі, 16 і 20 років. Але продовжували жити з матір’ю.
Повернувшись із поїздки тато повідомив про свій новий статус і запитав.
– Ти не будеш проти, якщо Ліна з дітьми переїдуть сюди? Будинок великий, ти навіть не помітиш їхньої присутності. А ще вони люблять тварин. Тож, ти можеш не хвилюватися за своїх улюбленців.
– Тату, я, звичайно, не знаю твою нову дружину, але готова спробувати пожити з нею. А як її насправді звуть? Ліна – це ж скорочення?
– Галина, – відповів батько, – але вона не любить повне ім’я. Краще зови її саме так.
У перші місяці після переїзду Галина та її доньки, старша Стеша і молодша Юля, поводилися, як шовкові. Були з Настею милі й попереджувальні.
Але потім почали потихеньку відчувати себе господинями становища. Спочатку Ліна побажала, щоб Настя переїхала в іншу кімнату.
– З якого дива ти маєш найбільшу спальню, на першому поверсі, та ще й із гардеробною та особистими ванною і туалетом. Переїжджай на другий поверх до дівчаток, а цю кімнату займемо ми з Володею.
– З якого дива? – Поцікавилася в мачухи Настя, – я в цій кімнаті багато років, з моменту, як будинок купили. Вона завжди була моя. Такою і залишиться.
І потім, у мене спеціально зроблені французькі двері в сад, щоб легко було випускати собак. А вам вони навіщо?
– Але мені мало звичайної шафи в нашій кімнаті. А тебе все одно ніколи немає вдома. Чому я маю поступатися. Ти повинна мене поважати. Я – дружина твого батька взагалі-то! – кричала Галина.
Настя з нею сперечатися не стала. Просто поставила на двері своєї спальні замок, викликавши слюсаря. І поговорила з батьком, щоб той урезонив мачуху.
Галина Іванівна була в сказі. Але їй довелося це якось пережити. Відтоді їхні стосунки сильно погіршилися.
Приблизно через місяць Настя прихворіла. Їй довелося працювати з дому. І під час сеансу відеозв’язку з клієнтом сталася нова подія.
Молодша дочка мачухи кудись збиралася і бігала за її спиною в одній білизні. Клієнт спочатку зніяковів, а потім ввічливо повідомив своїй співрозмовниці про це. Вона зніяковіла. Дзвінок довелося перенести.
– Юлю, ти взагалі безмозка, – накричала Настя на дівчину, – бачиш же, я розмовляю. Могла б хоча б одягнутися, а краще взагалі не лізти в цю кімнату.
– А хто ти така, щоб мені наказувати? – обурилася Юля, – взагалі живеш тут на пташиних правах. Я дядькові Володі скажу, що ти скандалиш.
– Так? Як цікаво? Взагалі-то це мій будинок, – повідомила приголомшеній Юлі Настя, – машина теж моя, на якій тато їздить.
– Та ти брешеш, – прокричала у відповідь Юля, – мати казала, що це дядько Володя багатий. А ти просто ціну собі набиваєш. Давай, спробуй нас виселити, я подивлюся, що вийде!
Замість продовження скандалу Настя замислилася про те, наскільки добре вона справді захищена.
Із цим питанням вона приїхала до друга її мами і свого юриста, дядька Бори. Він з моменту заснування вів справи їхньої фірми. І зі спадщиною Насті теж допомагав.
– Дядьку Борю, скажи, я справді єдина мамина спадкоємиця?
– Так, звісно, з твоїм батьком вони давно розлучилися. А більше рідні у вас немає. – відповів той.
– А якщо зі мною щось трапиться? Кому все перейде? – продовжувала розпитувати Настя.
– Ну ти чого, Настусю, гони сумні думки зі своєї голови, – відповів друг її мами.
– Мені важливо знати, правда. Я хочу написати заповіт. Щоб усе успадкував один притулок для тварин, а частку у фірмі тітка Олена і тітка Таня. Вони з мамою починали, я вважаю, це справедливо.
– Насте, все так серйозно? Добре, давай складемо заповіт. – відповів дядько Боря.
Вони дійсно оформили необхідні папери. А ввечері Настя вирішила сповістити про це сімейство.
– Тату, ось у тебе є заповіт про всяк випадок? – запитала вона батька, який сидів із мачухою та її доньками у вітальні.
– Ти що, вирішила батька звести? – заверещала Галина, провокуючи скандал.
– Ні, просто в мене тепер є заповіт. Я подумала, раз мама рано пішла з життя, то і я не застрахована від цього.
– І кому ж усе дістанеться? – поцікавилася Галина.
– Притулку для тварин і маминим подругам, з якими вона починала бізнес, – відповіла Настя. – Тато чоловік, нерозумно було б думати, що він захоче приймати від мене подачки.
Батько ніяк її слова не прокоментував. Але в обличчі змінився. А за кілька днів Настя застала його за тим, як він прибирає мамині портрети і сімейні фото в шафу.
– Ти що робиш, тату? – накинулася на нього Настя, – це ж мамині фото! Постав на місце!
– Це я йому сказала прибрати старі картинки. – увійшла у вітальню Галина, – твоєї матері давно немає. Час жити сьогоднішнім днем.
А далі вибухнув скандал. Мачуха явно не розуміла або не знала, що будинок належить Насті. Поводилася потворно. Батько насилу її заспокоїв, а потім прийшов до дочки в кімнату поговорити.
– Насте, ти ж розумієш, Ліна хороша, просто вона ще не адаптувалася після переїзду.
І взагалі, для кожної жінки природно відчувати себе господинею в домі. Невже тобі так не хочеться знову відчути материнське тепло і турботу?
– Тату, ти що, її захищаєш? – уточнила Настя. – Повірити не можу! Ти без дозволу почав чіпати мамині речі в моєму домі. Як узагалі до такого додуматися можна?
– Але донечко, вони все одно просто стоять і припадають пилом. Навіщо стільки страждати. Ліна права, треба жити далі.
– Твоя Галина може жити далі скільки завгодно. На вашій із нею історичній Батьківщині. У цьому будинку її більше не буде. Я гадаю, ти захочеш поїхати разом із нею? Я даю вам усім два дні на збір речей.
– Ти нас виганяєш? – закричав її батько, – та я 7 років життя на тебе витратив, стільки хорошого зробив. А ти просто готова викинути на смітник наші стосунки?
– Тату, ти ж мої почуття туди викинув. І пам’ять про маму, мабуть, теж. А хорошого? Ти сім років живеш за мій рахунок на всьому готовому.
Харчуєшся на мої гроші, заправляєш бензин, користуєшся маминим авто. Тобі нормально? Ніде нічого не тисне? Чи ти й справді уявив себе власником усього цього?
Так поспішу розчарувати. Тепер навіть після мого відходу в інший світ тобі від цих благ нічого не світить. Скажи за це спасибі своїй дорогій новій родині.
– Ти справді вирішила нас вигнати? – Володимир усе ніяк не міг повірити в це, – але чому? Що за дрібні причіпки? Ліна хотіла як краще. Вона готова тебе прийняти, як дочку.
– Тату, мені 24 роки, давай залишимо ці рожеві соплі для дівчаток молодшого віку. Чому твоя дружина думає, що будинок твій? Ти їй так сказав?
– Я не говорив прямо, – зам’явся Володимир, – вона сама так вирішила, що я бізнесмен. А я просто не переконував.
– Ну так от, тепер пожинай плоди своїх старань. Подивимося, чого коштуватиме ваша любов у твоїй комуналці.
Наступні два дні Настя насилу витримувала натиск родичів. Навіть Галина підійшла до неї з вибаченнями. А нові сестри різко полюбили господиню будинку.
Але Настя була непохитна. І під крики Галини про несправедливість долі, відправила родичів геть із дому.
Дізнавшись, що їм доведеться переїхати в кімнату в комунальній квартирі, мачуха вирішила повернутися в рідне місто. Там вона подала на розлучення.
Батько після цього просив Настю прийняти його назад. Але та вважала за краще жити на самоті, без родичів під боком і сюрпризів.Спеціально для сайту Stories
