-Мамо, тато, я приїхала.
Катя кинула сумку в передпокої і, роздягаючись, побігла на кухню, вона так скучила, цілий місяць не бачила батьків, улюблених батьків.
Катя приїхала сюрпризом, несподівано, так би мовити.
-Батьки, ау… де ви?
Дивно, в квартирі була тиша, що таке?
Катя зайшла на кухню, дивно, відчуття, що тут ніхто не живе, вся кухня була якась стерильна, ніби операційна, в якій Катя побувала недавно, з метою ознайомлення.
Пройшла у велику кімнату, де вони люблять збиратися ввечері перед телевізором, так, ось така у них сімейна традиція, збиратися перед телевізором і дивитися фільми, гризти при цьому горіхи, тато фундук, мама мигдаль, а Катя волоські горіхи…
Але зараз стояла така тиша, на телевізорі шар пилу, він кидається в очі, що за…? Якась містика.
Катя йде до своєї кімнати, всі речі розкладені по місцях, всюди пил, ніби його не витирали… місяць.
Вона швидко йде до кімнати батьків, все те ж саме, але як?
Вчора ввечері Катя розмовляла з мамою, а потім подзвонив тато, щоб побажати доброї ночі, що за справи…
Квіти, дойшло до Каті, немає жодної квітки, мама дуже любить квіти, правда після того, як Катя поїхала в інше місто вчитися, мама чомусь роздала всі свої квіти і залишила три фіалки, та дві герані, пояснюючи тим, що квіти вимагають багато часу і сил, на догляд за ними.
Але і цих квітів теж не було, всі речі лежали акуратно на своїх місцях, ніби ними ніхто не користувався.
Катя сіла на стілець і задумалася, що ж сталося? Може батьки поїхали у відпустку? Але чому не попередили Катю? А може вони захотіли відпочити самі?
На дівчину раптом нахлинули спогади…
Вона так раділа, коли батьки помирилися і усвідомили, що це була звичайна криза, що вони тепер знову сім’я, що це так здорово, люблячі батьки і їхня дитина…
Катя була єдиною дитиною, трохи примхливою, трохи розпещеною, як і всі діти, що виросли в люблячих сім’ях, батьки її дуже любили, а вона любила батьків і тоді той день… той день, який ледь не став для Каті останнім днем життя.
Вона пам’ятає той день, пам’ятає, як прибігла додому щаслива, адже Вітя запросив її в кіно, пам’ятає, як батьки покликали її поговорити, посадили перед собою на стілець, самі сіли на диван, ну такі милі, ну як їх не любити…
Катя, коли виросте, вони одружаться з Вітею і теж будуть, як тато з мамою, кохати все життя одне одного…
Вона пам’ятає, як батьки почали говорити, що вони дуже люблять Катю і ніколи не заподіють їй шкоди, що вона завжди може розраховувати на них.
Багато чого іншого Катя не розуміла, не могла зрозуміти, до чого вони хилять, а коли сказали, що розлучаються і Каті треба вибрати, з ким вона буде жити, з мамою чи татом…
Катя здивовано подивилася на них і…
Катя прокинулася в лікарні.
Поруч сиділа заплакана мама, міряв палату кроками тато…
Потім, батьки ще разів три починали цю розмову і кожен раз Каті ставало погано, кожен раз справа доходила до лікарні…
У підсумку, як і передбачалося, вони помирилися, Катя не могла натішитися на батьків, які кохають одне одного і її, Катю.
Дівчина закінчила школу в рідному місті, поїхала вчитися і кожні вихідні приїжджала додому спочатку, потім рідше, раз на два тижні, потім раз на місяць і ось вирішила приїхати без попередження і що?
Батьки кудись поїхали.
Катя весело розсміялася, ось же партизани які…
Вона взяла телефон і набрала маму.
-Алло, мамо… А ви де?
-Катерино? Ми вдома, сидимо з татом… вечеряємо.
-Так? А що ви їсте?
-Та нічого не хотілося, картоплю відварили і салат. Щось сталося?
-Ні, ні, – Катя лукаво посміхається, – просто хотіла приїхати.
-Так? А коли? – У голосі мами Катя вловила нотки занепокоєння.
-Так, сьогодні думала.
-У сенсі сьогодні, Катюшо, ти що? Вже пізно, давай… наступного тижня.
-Мамо? Ти не хочеш мене бачити?
-Ні, ні, Кошеня, ти що? Звичайно мама хоче тебе бачити, але просто ми… ми з татом… ми не вдома…
-Так? А де ж ви?
-Ну, розумієш, так вийшло, нас запросили друзі і ось ми…
-Ну добре, а я хотіла завтра ввечері приїхати…
– Завтра ввечері? Ну добре, Катя, ми якраз приїдемо…
Потім Каті зателефонував тато, він питав, о котрій вона хоче приїхати, щоб тато зустрів її, Катя сказала, що дістанеться сама, але тато наполягав, Катя теж наполягала, тато сказав, що подзвонить завтра, на тому й домовилися…
Катя сховала свої речі, замовила собі піцу, поїла, подивилася телевізор і лягла спати.
Вранці її розбудили голоси.
Мама з татом голосно розмовляли.
– Міг би і раніше приїхати.
-Олено, ну вихідний же, хотілося поспати, та й Максиму потрібно було пояснити, чому тато не йде з ним гуляти, як обіцяв…
-Слухай, мене абсолютно не цікавить, що ти там говориш своїй дитині… Мене цікавить, щоб наша дочка…
– Щоб ваша дочка що? – запитала Катя, стоячи в дверях і спостерігаючи, як батьки швидко заповнюють кухню звичними речами, витирають пил…
– Катю?
– Донечко? А ти звідки тут…
– Я ще поки тут живу, не забули? Так, я ваша дочка і хочу знати, що взагалі відбувається.
-Розумієш, Катюшо… Ми з твоїм татом… ми…
-Так, все мені це набридло, набрид весь цей багаторічний цирк.
– Катя, ми давно не живемо разом з твоєю мамою, у нас є окремі сім’ї.
– Олег!
– Що Олег, що Олег, я і так пропустив виписку сина з пологового будинку, я пропустив, як він починає ходити, розмовляти, я його так само люблю, як і Катю, він теж моя дитина…
Він теж може впасти і заплакати, мені що тепер? Ризикувати здоров’ям однієї дитини заради іншої?
Катя доросла дівчина, у якої скоро буде своя сім’я, а ми носимося з нею… як з нерозумною…
Катя хотіла заплакати, відкривала і закривала рот, важко дихала, але…
Батькам було все одно, вони були зайняті скандалом один з одним.
Катя тихо одяглася і вийшла на вулицю, вони навіть не помітили, посиділа на лавочці, прогулялася навколо будинку, нарешті – зателефонувала схвильована мама.
-Алло, Катюшо, ти де?
-Тут, я йду додому, мамо… будинок -то у мене є?
-Не кажи дурниць, приходь… нам треба поговорити.
Вони розмовляли, Катя плакала, мама теж, тато, як завжди, міряв кроками кімнату.
-Як так? Ви ж так кохали одне одного?
-Катю… ми прикидалися, заради тебе.
-Але ви ж кохали?
– Кохали, кохали, заспокойся, дівчинко, – мама дивиться докірливо на тата.
Той підходить до Каті, яка плаче, незручно притискає її до себе, Катя сіпається і починає сильніше ридати.
-Катю, ти що? Це ж я, твій тато, ну?
-Агаа, сам говорив про свою другу дитину.
-Це не просто друга дитина, він твій брат, пам’ятаєш, як ти в дитинстві просила братика або сестричку…
-Я просила рідного, ти не розумієш? Від мами, а не від якоїсь чужої тітки, яка забрала тебе з родини, з прекрасної родини. Я її ненавиджу і ця твоя дитина, вона ніколи не буде моїм братом, зрозумів?
-Ніхто мене не забирав, – втомлено сказав тато, – я думав, ти доросла адекватна дівчина, вибач… я піду, Катю, коли будеш готова до діалогу, зателефонуй мені, я буду чекати, – він потягнувся обійняти Катю, але та відсахнулася і викрикнула в обличчя татові, що він зрадник.
-Я не зрадник, – обличчя батька перекосилося від гніву, – Олена, скажи дочці все.
Очі мами забігали…
Батько пішов, обережно прикривши за собою двері, мама довго вагалася, потім розповіла, що… що вони з татом ніколи не кохали одне одного, просто прихильність…
-Але мамо… а як же… я?
-Катю, ти наша дитина, вся наша любов була віддана тобі.
Ми просто жили собі, я вийшла за тата, тому що мене кинув хлопець, він одружився зі мною з тієї ж самої причини, у нас не було кохання.
Я швидко дізналася про тебе …
А коли ти з’явилася, ми зрозуміли… ми ніколи не розлучимося, тому що у нас є ти… наша дівчинка, наша квіточка.
Але, донечко, як казала моя бабуся:”людина мріє, а Господь по своєму діє”, я зустріла Георгія…
Я довго терпіла, а потім зізналася в усьому татові…
Він не став мене утримувати…
А потім сталося це з тобою…
Скільки б ми не намагалися з тобою заговорити, ти знову і знову впадала в якусь прострацію, розумієш.
Вирішили почекати… Мій Георгій, він все зрозумів.
А потім тато зустрів Наталю, вона подарувала йому Максима…
Ти поїхала вчитися і ми вирішили – час… приїжджаємо перед твоїм приїздом, робимо вигляд, що ми сім’я…
-У тебе теж є дитина на стороні?
-Ні, на жаль, ти моя єдина дитина.
-На жаль?
-Звичайно, я б ще раз хотіла випробувати радість материнства, подивитися, як росте малюк, як лізуть його перші зубки, як стає на ніжки, як…
-Мамо, досить! Досить! Тобі не соромно?
-Мені ні. А тобі? Ти думаєш, що я не розумію, що всі інші рази, після того першого, ти симулювала? Я втратила час стати матір’ю ще раз, так що мені не соромно.
Тебе ніхто не кидає, ти наша дівчинка, наша улюблена дочка. Моя тобі порада, помирися з татом, познайомся з братом, він кумедний хлопчик.
Увечері приїде Георгій, вам потрібно познайомитися.
-Ні!
-Добре, почекаємо, коли ти будеш готова.
Катя поїхала назад, проревіла всю дорогу, мало не стало зле.
Ну і нехай, нехай, нікому не потрібна, уууу.
Через три дні познайомилася з хлопцем, такий класний…
Всі образи відійшли в сторону.
Катя зателефонувала мамі, потім татові, вони поговорили, все з’ясували.
Катя їде додому, вона везе іграшку братові.
Розмовляє по телефону з ним, він дуже радий, що є доросла сестра, попросив пістолет, як у якогось супергероя, Катя заморочилася і знайшла такий пістолет…
Все буде добре, вона пробачила батьків, хоча за що їх пробачати?
Ну ось так вийшло…
Катя їх любить, а вони її…
А ще, ще Катя любить когось і цей хтось, теж зізнався Каті в коханні… Якийсь кругообіг кохання прямо…
Спеціально для сайту Stories
