З самого початку нашого шлюбу у мене і чоловіка була домовленість: сімейним бюджетом займаюся я.
І тоді, і зараз чоловік заробляв більше за мене. Воно й зрозуміло: у нього вища освіта, амбіції і, врешті-решт, він чоловік.
Я прекрасно це розуміла. Але разом з тим він зовсім не вмів розпоряджатися грошима. Міг розтратити величезну для нас суму всього за пару днів.
За ті 7 років, які ми були в шлюбі, у нас були різні часи. Хороші і не дуже, втрата бізнесу і нова, високооплачувана робота. Народження дитини.
Весь цей час я вирішувала, що купувати на даний момент, а що не варто. Це включає в себе не тільки якісь великі витрати, але і банальні походи в магазин. Бачте, я добре пам’ятаю, де яка акція буде проходити і яка знижка повинна бути на цьому або наступному тижні на цікавий для мене товар.
Коли ми з чоловіком тільки зустрічалися, я помічала, що його витрати просто непомірні. Так, мені було приємно, що мені роблять знаки уваги, купують мені зовсім не дешеві речі і водять в хороші місця.
Але я бачила, що мій тоді ще молодий чоловік зовсім не стежить за гаманцем. І вирішила, що, коли ми одружимося, так бути не повинно.
Розумієте, ми все життя були самі по собі. У нас ніколи не було багатих родичів або впливових друзів. Ми не вигравали в лотерею, і гроші з неба на нас не падали.
Бізнес-ідеї чоловіка – ось те, що нас годує. Я, звичайно, теж вношу свою лепту, але цього дуже мало, на спільному бюджеті зрозуміло.
Отже, після нашої домовленості чоловік сам приносив мені зарплату. Прошу, не сприймайте це чимось принизливим. Просто звичайні сімейні домовленості.
Так чи інакше, займатися покупками і складати плани на місяць – це теж робота, повірте. І хоча я сама взяла на себе ці обов’язки, іноді хотілося якоїсь допомоги від свого чоловіка. А її ніколи не було. Але я вже звикла.
Так ось, зовсім нещодавно, буквально тиждень тому, був звичайний день зарплати. Ми звикли відзначати цей день: брали сина з собою і йшли по магазинах купувати чогось смачненьке.
Як завжди, приблизний бюджет визначала я, тому знала, що все в нормі і сьогодні можна особливо не економити.
Ми звикли до готівки. Картки, особливо у мене, викликають дикий страх: загубиться, зламається, зажує банкомат, зламають шахраї. На ній же всі наші заощадження! Тому живі гроші мені подобаються більше.
І ось я в звичному очікуванні якоїсь (скільки не скажу) суми грошей, а чоловік мовчить. Ми пройшлися по супермаркетам, купили всякого, але за все платив чоловік. Я мовчала.
Тільки коли ми вже прийшли додому і поклали спати дитину, відбулася наша розмова. Виявилося, що він все пам’ятав про нашу домовленість. Просто більше не хотів дотримуватися її умов.
Річ у тім, що так він перестав відчувати себе чоловіком. Але раніше-то він себе відчував чудово! Я бігала по магазинах, а він приходив на все готовеньке.
Я навіть почала думати, що гроші йому потрібні, тому що він завів собі іншу жінку. Я після пологів набрала вагу і так і не прийшла в форму … А інакше навіщо весь цей цирк ?!
Чоловік каже, справа зовсім в іншому і що я вигадую. Каже, колеги, як дізналися, що він усі гроші несе дружині, стали над ним жартувати, типу він підкаблучник і боїться дружини. Але це ж не так.
Тепер я не знаю, як ми проживемо цей місяць. Я хоч і відкладала якісь гроші, але це, по суті, копійки: все витрачалося на сім’ю. А знаючи чоловіка, я впевнена, що скоро у нас в будинку з’являться нікому не потрібні речі, які йому сподобалися в Інтернеті, а через тиждень ми будемо їсти одну варену картоплю без солі.
Підкажіть, як його вгамувати? Все-таки у нього вже сім’я, потрібно і про інших подумати.
