Андрій йшов своєю вулицею злий, як тигр, у якого шакал викрав здобич. Втім, майже так воно і було: Олена раптом вирішила вийти заміж за Славка, його батьки пообіцяли їм на весілля подарувати магазин модного одягу і салон краси.
Ось і вибрала вона не Андрія, який у своїй автомайстерні своєю ж працею на життя заробляв, а готового бізнесмена і салон, їй обіцяний.
Не те, щоб Андрій дуже сильно кохав Олену, але його самолюбство було так сильно зачеплено, що він йшов додому, не помічаючи нічого навколо, і раптом побачив Ніночку, свою сусідку, дівчину гарненьку, але таку тиху і непомітну, що Андрій ніколи не звертав на неї уваги.
Він підійшов до неї, взяв за руку і різко сказав:
-А ти вийдеш за мене заміж! Прямо зараз підемо і заяву подамо, згодна?
Ніна злякано подивилася на Андрія, на руку, яку він міцно тримав… і кивнула, прошепотівши:
-Згодна.
Весілля Андрія і Ніночки складно було назвати веселим. Ні, гостям було дуже навіть весело, але самі молодята особливо щасливою парою не виглядали.
Андрій був похмурий і мовчазний, а Ніна і зовсім після РАЦСу не промовила ні слова, тільки зрідка поглядала на Андрія, немов перевіряючи — чи не сон це все?
На крики «Гірко!» молоді вставали так неохоче, що гості після третього разу перестали їх турбувати і зайнялися своїми приємними справами: танцями та наповненням чарок.
І тільки батьки Ніночки сумно дивилися на молоду пару…
Минуло півроку.
Живуть вони не сказати, що дружно, просто живуть. Ніна дуже хотіла дитину, але у них нічого не виходило. Вона обстежилася, все було в нормі, лікарі так і не змогли поставити діагноз.
І тільки старенька акушерка сказала їй наостанок: «Може, ви ще не готові мати дитину? Усе ж має свій час»…
-Віра Петрівна, а Нінка у вас, що, напевно, скаржитися побігла?- з єхидним глузуванням запитав по телефону Андрій у тещі.
-Андрій, ви що, посварилися? Ні, Ніночка не прийшла б до нас після сварки з тобою, вона ніколи б не сказала нічого поганого про тебе.
-Чому?
-Тому що ми не хотіли, щоб вона виходила за тебе заміж. Адже у неї були чудові наречені, які її дійсно кохали, а ти вирішив одружитися тільки через те, що твоя Оленка за іншого вийшла.
Але Ніночка нічого і чути не хотіла, адже вона тобою з дитинства марила, все сподівалася, що ти її помітиш. Тому і школу з відзнакою закінчила, і спортом займалася, і готувати вчилася, щоб тобі відповідати.
А тут ти одружитися покликав, так вона і чути нічого не бажала, сказала тільки, що буде такою хорошою, люблячою і вірною дружиною, що ти просто не зможеш не полюбити її.
Андрій був приголомшений, адже він був упевнений, що Ніна не любить його, а вийшла за нього, тому що ніхто більше не покликав.
Він згадав, як вона щоранку проводжала його на роботу – вона не лізла до нього з поцілунками, тільки притискалася на мить до його грудей і так в очі дивилася, немов на весь день удачу посилає.
А на столі завжди стояла така смакота, що, якщо доводилося вечеряти в кафе або ресторані, він завжди порівнював її з домашньою їжею, мовляв, моя дружина готує набагато смачніше.
Він згадав, як одного разу вона сильно вдарилася, коли послизнулася у ванній і впала, він тоді накричав на неї, що така незграбна, а вона навіть не застогнала, тільки в очах застиг такий біль…
А ще Андрій згадав, через що вони посварилися: Ніна іноді писала вірші, досить непогані, але дурна гордість не дозволяла Андрію визнати це.
Ось і сьогодні ввечері вона спробувала прочитати йому свій новий вірш. Він запам’ятав з нього тільки пару рядків:
«Моя любов сніжинкою тендітною
Впала на твоє плече…»
Цього вечора у нього був жахливий настрій, ось і висловив він їй стільки гидоти, що зараз, згадуючи, мурашки по спині побігли.
-Де ж її шукати?- трохи тремтячим голосом запитав Андрій у тещі.
-У парку, в дальньому кутку, біля статуї, є лавка. Одного разу Ніночку дуже образили друзі, вона не прийшла ввечері додому, так ми її всю ніч шукали і знайшли там.
Вона потім зізналася, що завжди туди йде, якщо їй погано. Біжи туди, вона, напевно, там.
Швидко одягнувшись, Андрій сів у свою машину і поїхав до парку.
Коли він під’їхав, побачив на стоянці поліцейську машину, йому стало дуже тривожно і він побіг через весь парк до тієї самої лавки.
У нього мало не підкосилися ноги, коли він побачив там кількох поліцейських з ліхтариками. Він підійшов до одного з них і запитав, що сталося.
Той пояснив, що годину тому тут на дівчину був скоєн напад, але вона чинила такий опір, що двоє бандитів не змогли з нею впоратися, але поранили її н.жем.
Пощастило, що їх почули і вчасно викликали поліцію і швидку. Дівчину відвезли до лікарні, а злочинців тут же затримали.
Андрій запитав, в яку лікарню відвезли Ніну, і помчав туди. Перед очима стояла Ніна, як ніжно вона дивилася на нього, як намагалася вгадати кожне його бажання, уважно слухала, якщо він щось розповідав, завжди підтримувала його і давала дуже слушну пораду, коли він у чомусь сумнівався.
Тільки зараз він раптом зрозумів, яка у нього любляча і розумна дружина. Як йому все-таки пощастило, що він зміг зробити правильний вибір.
Але не цінував, не беріг! Тепер тільки б не втратити.
-Привіт, я скучив. – сказав Андрій Ніночці, коли вона відкрила очі.
Ніна дивилася на нього і не могла повірити тій ніжності, з якою він дивився на неї. Адже це він, її Андрій, і його очі світяться коханням. Як давно вона чекала цього погляду!
-Андрюшо, я тут…
-Я вже все знаю, вибач, більше нікуди тебе не відпущу. Навіть до перукарні з тобою ходитиму. Між іншим, тим двом теж допомога лікарів знадобилася. Ти де так б.тися навчилася?
-Я ж всю школу на боротьбу ходила, як і ти, тільки я в іншій групі була. Але якщо тобі подобається, як я б’.ся, я можу ще когось відлуп.ювати.
-Ні вже, моя амазонка, давай обійдемося без цього. Так, я ж тобі подарунок приніс…- Андрій дістав з кишені коробочку із золотим кулоном у формі сніжинки, що виблискував маленькими блакитними камінчиками…
Минуло ще півроку.
-Ніночка, відгадай, що я принесла?
-Мамо, ну знову повзунки, куди ж стільки?
-На двійнят багато треба, зайві не будуть!- мама Ніни посміхнулася, дивлячись на вже великий живіт дочки, і додала: -А я ж не вірила, що твоя любов переможе.
Яка ж ти у мене сильна, моя маленька тендітна донечка…
Спеціально для сайту Stories
