– Поясни хоч, за що ти зі мною так? – безжиттєвим голосом запитала Оксана.
– Знову ці жіночі заморочки! – вигукнув Гліб. – Нормально я з тобою! Ти навіть цього не заслуговуєш!
– Гліб, якщо у тебе інша з’явилася, ти скажи! Я навіть ображатися не буду. Я просто хочу зрозуміти, чому ти так поводишся зі мною.
– Нікого у мене не з’явилося! – огризнувся Гліб. – А тобі ось тільки настрій мені після роботи зіпсувати! А так у мене проблем немає! Я додому приходжу, спокою чекаю і цього, умиротворення! А тут починається!
– Ну, хоч зізнайся, що ти мене не любиш! – вимовила Оксана абсолютно рівним голосом. – Це хоч щось пояснить.
– Оксано, що ти знову заладила про кохання? – Гліб сплеснув руками. – Кохання, воно взагалі буває різним. І одне в інше переростає!
Був у нас час, коли була пристрасть! Була така любов, коли ми сиділи, взявшись за руки.
А зараз у нас любов, коли ми просто поруч один з одним. І нам, якщо ти не знала, має бути добре разом!
– Але нам – не так, – сказала Оксана.
– Та тому що ти вічно починаєш нити! Бачте, я тобі уваги не приділяю! – Гліб зло поглянув на дружину.
На очах виступили сльози:
– Гліб, за що ти так зі мною?
– Це я з тобою ще нормально! – заявив він. – Ти повинна цінувати, що в такий важкий час, коли всі розлучаються, я з тобою живу!
Тому що у нас сім’я, дитина! А якщо ти перестанеш нити і всякими дурницями займатися, так ще й щастя буде!
– Я вже не вірю в якесь щастя, – приречено промовила Оксана. – Гліб, я ж бачу, що я тобі огидна. Ти тільки страждаєш зі мною. Кричиш весь час на мене.
Не можу я бути такою, щоб ти був щасливий. Може, відпустиш мене? А ти знайдеш ту, з якою будеш щасливий.
– Не дочекаєшся! – крикнув він. – Ти – моя дружина! У нас дитина! Я не збираюся жити з клеймом невдахи, який сім’ю не зберіг!
Оксана підняла на чоловіка зовсім інший погляд. І в цьому погляді було розуміння.
Вона, нарешті, зрозуміла, що ним рухало останні два роки, коли він перетворив її життя на пекло. Але розуміння жодним чином не виправдовувало Гліба.
***
Перспективи сімейного союзу Гліба з Оксаною були більш ніж райдужні. Він був старший за неї на вісім років, а значить, повинен був своїм досвідом і розсудливістю компенсувати поривчастість і легковажність молодої дівчини.
Їхні стосунки будувалися не тільки на коханні, але й на повазі дівчини до свого обранця.
– Мамо, він як щось розповідає, можна заслухатися! – захоплено говорила Оксана матері. – Прямо відчувається, що він розумний!
– Дивись, і тебе, чогось навчить! – посміхалася Ніна Семенівна. – Але ти все одно не забувай, що він всього лише чоловік! І не треба з нього ідола робити!
– Мамо, ти такі дурниці говориш! – розсміялася Оксана. – Який же він ідол? Я його кохаю, а він кохає мене! І у нас буде найчудовіша сім’я на світі!
– Ось про це я і кажу! – вимовила жінка. – Захоплення завжди хороші, коли вони на холодній голові, а не в гарячому серці!
– Взагалі незрозуміло, – заплющила очі Оксана.
– Головою думай, а не серцем!
Оксана подякувала мамі, але замислюватися над її словами не стала. Ніна Семенівна за своє життя була чотири рази заміжня і щоразу проганяла чоловіків.
Та й взагалі була ображена на чоловіків. А Оксана не хотіла тягнути образу матері у свою молоду сім’ю.
Гарне і щасливе життя, яким насолоджувалися Гліб з Оксаною, обірвалося в одну мить. Ні, вони не сварилися, не лаялися, не ділили сфери впливу чи гроші. Просто у них народилася дочка.
– Наталко, його ніби підмінили, – розгублено говорила Оксана сусідці. – Він мене з пологового будинку забрав, а вдома, розумієш, ну, зовсім інша людина.
– Може, поки ти в лікарні була, він заміну знайшов? У чоловіків це буває, коли в одному місці свербіти починає, у них з вірністю проблеми починаються. А тобі ж ще й не можна поки. Може, з цього?
– Не знаю, – знизала плечима Оксана. – Він якось і до, фанатом цієї справи не був…
– Слухай, а його зміна може бути пов’язана з тим, що ти тепер не просто його дружина і кохана жінка, а тому, що ти – мати! Це, знаєш, накладає!
– Що накладає? – перепитала Оксана.
– Ну, образ матері! Мадонна з квіткою! Божественне продовження роду! – Наталя посміхнулася. – А з дитиною він як?
– Ось і тут проблема! – Оксана стиснула губи. – Гліб на мене уваги не звертає, тому що весь час з донькою.
Навіть коли вона спить, він просто сидить поруч! Сидить і дивиться! А мене, коли я в кімнату входжу, жене, мовляв, не заважай!
– Рідкісний чоловік! – схвально промовила Наталя. – Їх зазвичай до дитини не заженеш! Я поки свого не вигнала, так погрозами до дитини гнала!
А йому байдуже! Казав, що з цією личинкою робити? Отримав пару разів для залякування, а тепер тільки аліментами з сином і спілкується! А ти, якщо Гліб у тебе такий, ти тримайся за нього!
– Я тримаюся, – сказала Оксана, – тільки Гліб мене майже не помічає. А якщо дивиться, знаєш, стає холодно на душі.
– Одягни кофтину, якщо тобі холодно! – сказала Наталя, хитаючи головою. – У нього зараз просто змістився центр уваги!
Він став батьком! Він піклується про нащадків! У вас все буде добре, якщо ти не будеш його відштовхувати! У вас буде хороша сім’я!
Добре було Наталі говорити: «Чекай, терпи і не відштовхуй!» Вона ж будь-якому чоловікові була рада, тим більше такому, як Гліб.
Свого вона вигнала не за те, що той до дитини підходити не хотів, а тому що пив і саму Наталю періодично ображав.
Гліб собі такого не дозволяв, тому в очах Наталі і був ідеальним, а всю цю мішуру про батьківство і материнство вона просто з заздрості придумала.
Тільки ставлення Гліба до Оксани ставало все гірше. І чула Оксана на свою адресу виключно докори, вказівки і накази.
Особливо вони були різкими, коли справа стосувалася маленької Риточки.
– Що за мати нам попалася? – говорив Гліб, коли возився з донькою. – Ні ліжечко постелити нормально не може, ні простирадло випрасувати! Ох, вже ця мама! Зайвий раз підгузок поміняти не може! Все манікюр береже!
Дитина нічого не розуміла, а ось Оксана прекрасно розуміла.
– Матуся наша розтовстіла, порядок у домі наводити їй стало важко! – продовжував наговорювати Гліб. – Під ліжечком пил, на віконцях бруд! Яка у нас неповоротка матуся!
Нехай Гліб і сюсюкав з донькою, а докори сипалися, як з рогу достатку. А ще гірше стало, коли Гліб почав все це виговорювати без доньки на руках і зовсім іншим тоном:
– Оксано, я розумію, що ти в декреті і справ у тебе по самі вуха, але можна ж за собою хоч якось стежити?
– Гліб, так часу немає зовсім! – виправдовувалася Оксана. – А на всі салони краси і процедури гроші потрібні!
– Я тобі не про салони кажу, а про банальний догляд за собою! Мені не треба, щоб мене вдома фотомодель зустрічала! Просто мила жінка мене влаштує.
А на тебе без сліз і поглянути не можна! Добре ще, що у тебе чоловік нормальний, інший би вигнав до такої-то матері! Іди і причешися! І халат цей ганебний зніми!
У чомусь претензії Гліба були обґрунтовані. Так, Оксана набрала вагу. Але це абсолютно нормальне явище. Як прийшло, так при бажанні, чудово йде.
А що стосується зовнішнього вигляду, то Оксана перші півтора року після народження дочки мала елементарні бажання: виспатися, поїсти і прийняти ванну.
Але постійні зауваження чоловіка буквально тиснули на Оксану, як на жінку, так і на людину.
І найсумніше було в тому, що Гліб не припиняв тиснути на дружину навіть тоді, коли вони гуляли разом з дитиною на вулиці. Навіть у кафе він міг влаштувати їй рознос за всіма правилами знущання над людиною:
– Куди тобі ще одне тістечко? На тобі скоро цей балахон, що ти сукнею називаєш, трісне! Краще принеси Риточці водички!
Тільки попроси не з холодильника, а теплої! Тобі ж байдуже здоров’я дочки! Якби не я, то дитина б з лікарняних не вилазила!
І не раз було так, що Оксана з кафе виходила в сльозах. Так ще й на виході Гліб їй говорив:
– Іди ззаду! Нам соромно, що у нас мама вся в сльозах!
А потім він став залишати її в кафе:
– Заспокоїшся, тоді додому прийдеш! Я не хочу, щоб Риточка бачила заплакану матір!
І ось в один з таких моментів, після відходу Гліба з донькою, до Оксани підсіла молода жінка.
– Який неприємний чоловік! – вимовила вона, простягаючи серветку.
– Це мій чоловік, – відповіла Оксана охриплим голосом.
– А що, чоловіки не можуть бути неприємними чоловіками? – запитала жінка з посмішкою. – Ваш чудово справляється!
– Ви не розумієте, у нас хороша сім’я, просто зараз такий період, – сказала Оксана, витираючи сльози.
– Я знаю, як називається такий період! – вимовила жінка. – Пригнічення жінки і піднесення чоловіка за її рахунок. Я чула, що вам чоловік говорив, так ось, він не правий!
Я тут з компанією, так молоді люди, що зі мною, хотіли йому обличчя підправити, але перед вашою донькою не хотіли тата ображати.
– Що ви! – злякалася Оксана. – Не треба!
– Я думаю треба, – сказала жінка, – але бруднитися не будемо. Я просто хотіла вам сказати, що ви красива молода жінка, а те, як про вас чоловік говорив – це просто приниження на порожньому місці.
Ми можемо зараз вийти на вулицю і запитати у сотні чоловіків, чи вважають вони вас привабливою! І я впевнена, що переважна більшість почне вам робити компліменти!
– Я заміжня, – сказала Оксана.
– Ні, ви не заміжня, ви його лялька для морального биття, – жінка підвелася. – Вибачте, що я так втрутилася, складно залишатися байдужою.
А ви подумайте, чи потрібна вам така сім’я, де чоловік вас ні в що не ставить. Ні, ви можете мене не слухати, а ще обізвати недоумкуватою, я не ображуся.
А ви просто подумайте!
Оксана просиділа за столиком у кафе до закриття. Багато думок, багато спогадів, багато сліз спадало на думку. Але з усього виходило, що Гліб її давно не кохає. Дочку – так, а саму Оксану – ні.
В принципі, і така сім’я має право на існування, якби Гліб так не тиснув на Оксану. А ось питання:
«За що? Що я такого зробила, що він мене так? Фігура до мене вже повертається. Дочка росте, часу стає більше. Я стежу за собою.
Ось і жінка сказала, що я красива. За що мене так знищує мій власний чоловік?
Може, у нього інша жінка, на тлі якої я – ніщо?
То нехай відпустить мене і йде до неї! Я навіть чинити опір не буду!»
З цими думками вона прийшла на розмову до чоловіка.
***
– Гліб, нам з тобою нема чого зберігати, – сказала Оксана. – У нас з тобою немає ніякої сім’ї! Все, що я від тебе бачу, це докори. А ще те, що ти мене принижуєш!
– Я тебе виховую! – крикнув він.
– Ні, ти мене пригнічуєш, щоб на тлі мене виглядати героєм! Сильним і сміливим батьком сімейства!
Ти злякався клейма, що сім’ю зберегти не зміг, а якщо всі навколо дізнаються, як ти її зберігаєш? Як ти мене до сліз доводиш?
Якими словами ти мене обзиваєш? Ти думаєш, що після цього тебе хоч хтось поважати буде?
Гліб почервонів від люті.
– Давай, на чистоту, – сказала Оксана. – Ти спокійно даєш мені розлучення, а я нікому нічого не буду говорити. А з дочкою ти зможеш бачитися стільки, скільки захочеш.
– Я стільки для тебе зробив, а ти мені зараз в обличчя! Та у тебе совісті немає! – прокричав Гліб.
– Не треба кричати, – все так само спокійно відповіла Оксана. – Ти своїм надутим авторитетом відібрав моє життя. А тепер я просто повертаю його собі назад.
І хочу сказати, що ти майже мене зламав, майже повністю підкорив собі. Майже! А тепер я бачу, що сам ти дрібний, і твої старання фальшиві.
Тобі до людини ще рости і рости! Такі, як ти, тільки і можуть за чужий рахунок показувати свою нікчемну значимість.
Оксана з донькою повернулася до матері.
– Добре, донько, що ти вчасно схаменулася, – сказала Ніна Семенівна. – Я бачила, як ти під його вплив потрапила, але ти мене слухати не стала. А зараз ти і сама розумієш, чого вартий твій Гліб.
– Ну так, – кивнула Оксана, – ти мене з самого початку попереджала, що чоловіки такі.
– А щоб ти життя даремно не прожила, я тобі ще дещо скажу. Не всі чоловіки такі. А твій Гліб тобі уроком став, щоб більше в таке не вляпатися!
Спеціально для сайту Stories
