– Відмовся! Ти мені обіцяла, що звільнишся!
– Кирило, ти з глузду з’їхав? – запитала Діана, приходячи до тями. – Хто від таких посад відмовляється? Ти знаєш, яка там зарплата?
– На гроші повелася, – з огидою кинув Кирило. – Або тобі влада голову закрутила?
Читач не терпить сцен, де героїня ридає над чашкою остиглого чаю. А що поробиш, якщо наша героїня каву не п’є, а сцена, де ми з нею знайомимося, вибачте, зображує глибоку задумливість саме над чашкою нещасливого чаю?
Чай можна замінити морсом, соком або навіть молоком. Але від цього трагізм сумних роздумів не стане легшим.
Сиділа, значить, Діана в зручному м’якому кріслі, але сиділа категорично незручно, бо сиділа на краєчку, схиливши важку голову над чашкою, ще раз вибачте, остиглого чаю. Її думки були важкими, а ситуація безвихідною.
Одне заспокоювало, що син всього цього не бачить. Спортивний табір на цілий місяць забрав дитину у батьків, пообіцявши повернути щасливою і задоволеною.
Хоча і табір вніс деяку лепту в тяжкість роздумів, але лише побічно.
А справжню причину звали Кирилом. І був він чоловіком Діани.
Гарне слово «був». Відразу і не розберешся, чи він є чоловіком в даний момент, чи це визначення минулого. Мовляв, коли він був чоловіком.
До речі, саме цим питанням Діана і обтяжувалася. Ось прямо зараз у неї чоловік є чи його вже немає?
Світло могла б пролити остання фраза Кирила, перед тим, як він грюкнув дверима.
– Все! Бачити тебе не хочу! Ти мені все життя зіпсувала! Я йду!
Ні, начебто, все зрозуміло. Пішов і пішов. Але де конкретика? На час пішов чи назавжди? А якщо на деякий час, то на який? Чекати до ночі чи тільки через пару днів? А якщо назавжди, то чому речі не зібрав?
Ясності уточнюючі питання не принесли, тому що відповідей не було.
А якщо розкрутити скандал до початку, після якого Кирило стартував? Може, тоді стане зрозуміліше?
Так, за великим рахунком, винен був той самий спортивний табір, куди Вітя поїхав. Діана просто взяла і оплатила табір для сина зі своєї премії. І навіть не всю її витратила. А Кирило підняв крик, чому такі великі витрати зроблені без нього.
– Щоб викинути двадцять тисяч з сімейного бюджету, великого розуму не треба! Але треба ж обговорити! Може, у нашої сім’ї є зараз інші, більш важливі, потреби?
На що Діана, знизавши плечима, сказала:
– Гроші-то є! Що потрібно, давай купимо!
А ось наслухалася Діана, поки Кирило за двері не вискочив, багато всього. І дивно було це від чоловіка чути, і прикро. І чотирнадцять років шлюбу тріщали по швах від його слів.
Але найгірше було те, що Діана якраз ні в чому не була винна. На її думку. А, на думку Кирила, вона була найгіршою з дружин!
– І взагалі, якби ти мене кохала, то не лізла б туди, куди не треба! Сиділа б тихо, раділа життю! А тобі ж все вискочити хочеться! Вище за всіх стрибнути!
А про мене ти подумала? Ти ж тільки про себе думаєш! А якби ти про нашу сім’ю думала, то була б зразковою домогосподаркою! Працювала б собі тихенько і будинком займалася!
А Діана не розуміла, що вона зробила не так. Жила, працювала. І про дім не забувала, і сина виховувала, і чоловіка ласкою і любов’ю не обділяла.
Вона і запитала про це прямо. Але у відповідь отримала ще більше криків, звинувачень і претензій.
– Що? Чому? За що? – Діана губилася в питаннях, а чай, вибачте великодушно, продовжував остигати. – А головне, якщо накопичувалося давно, чому тільки зараз? Табір ще тут до чогось причепився…
***
Комерційна нерухомість, що пішла під офіси – це кошмар будь-якого відвідувача. Без карти і компаса там ніколи не знайдеш ту організацію, яку треба.
Зате самим працівникам незліченних організацій добре. Згодом вони вивчають топографію будівлі, і тоді до їхніх послуг все, що тільки може знадобитися.
Діловий мурашник! Ось так можна назвати такі комерційні будівлі.
Ось у цьому мурашнику і познайомилися Діана та Кирило.
Вони були менеджерами з вулиці. Є така категорія, коли приходить людина без освіти, їй видають телефон і холодну базу клієнтів. А робота полягає в тому, щоб днями всім дзвонити і пропонувати послуги або товари.
На момент знайомства вони вже довели, що чогось варті, тому були в штаті. Але через навантаження і постійну нервування, під час обіду вони збігали з офісу.
Ось у сквері вони і познайомилися.
Ах, так! Працювали вони в різних фірмах. І, якби не сквер, можливо, доля б їх так і не звела.
Коли на двох одна біда і одні проблеми, коли один за одним можеш закінчувати фрази обурення, душі тягнуться одна до одної.
А у Діани з Кирилом була ще й симпатія. І їхній шлюб став, хоч і швидкоплинним, але очікуваним явищем.
З дітьми вирішили не поспішати. Хоч у Діани і була своя квартира, яка їй від бабусі залишилася, але хотілося, щоб у квартирі була не тільки любов. А для цього потрібно було працювати.
Дуже важко відкласти життя на потім, коли ось прямо зараз молодість диктує свої закони. І молодій родині хотілося віддатися одне одному і своїм почуттям. Але відкладали, а вечорами ділилися успіхами і прорахунками в роботі.
Коли шлюб налічував три роки стажу, постало питання.
– Мені запропонували підвищення, – сказала Діана. – І я чекаю дитину.
– Ух, ти! Як чудово! – вигукнув Кирило.
– Що саме тебе порадувало? – з посмішкою запитала Діана.
– Дитина, звичайно! – відповів Кирило. – Підвищення від тебе нікуди не дінеться! А ось дитину треба народжувати!
І сенс цього рішення Діана зрозуміла набагато пізніше, коли, знову вибачте, розмірковувала над остиглим чаєм.
Кирилу на той момент ще ніяких підвищень не пропонували. Ось він і вибрав для дружини не підвищення, а дитину.
Поки Діана в декреті, саме на Кирила лягала вся відповідальність за забезпечення сім’ї. Тобто, Кирилу потрібно було добре постаратися на роботі.
Зарплата менеджера – це мінімальний оклад, а все інше – якраз відсоток від угод. Більше угод – більша зарплата. З забезпеченням Кирило, в принципі, впорався, але, як він не старався, підвищення йому не запропонували.
А Діані, коли вона вийшла з декрету, відразу ж запропонували те саме підвищення, яке вона відхилила через дитину.
З тих пір легка нервозність оселилася в їхній родині.
Діана списала це на ревнощі до сина, а Кирило став затримуватися на роботі.
Подвійним святом стало одночасне підвищення подружжя. Але Кирило став старшим менеджером, а Діана вже керувала відділом.
Кирило був скупий на привітання, але щедрий на подяку, коли вітали його. І саме в цей момент він почав просувати ситуацію, коли Діані не завадило б більше приділяти часу дому і сім’ї.
– Скоро і я стану на чолі відділу, – говорив він. – Чого тобі в цих запилених офісах просиджувати? Сама ж розумієш, що тобі краще займатися домом і дитиною! А я вас забезпечуватиму!
– Кирило, але я ж не можу піти, коли мене тільки підвищили, – заперечувала Діана. – У мене повірили! Мені довірили відділ! Не можу ж підвести людей, які на мене розраховують?
– Тобто, для тебе робота важливіша за сім’ю?
Питання було незручним. Для Діани все було важливо. Тим більше, що їй вдавалося справлятися і з домом, і з дитиною, і з роботою.
– Давай так, я виконаю завдання, які вже мені поставили, а потім я згортаю діяльність і звільнюся, – запропонувала Діана альтернативу.
Кирило погодився. Тільки він не знав, що задумало керівництво Діани. А для Діани це було випробування, щоб віддати під неї філію.
Кирило був здивований не менше за Діану, коли вона принесла йому копію наказу.
– Я навіть не просила! Мене навіть не питали! – розгублено говорила Діана. – Просто в кінці дня приїхав генеральний з центрального, вручив наказ, квіти, привітав і все! Я слова сказати не встигла!
– Відмовся! – рішуче сказав Кирило. – У понеділок прийди на роботу і відмовся! Ти мені обіцяла, що звільнишся!
– Кирило, ти з глузду з’їхав? – запитала Діана, приходячи до тями. – Хто від таких посад відмовляється? Ти знаєш, яка там зарплата?
Ми зможемо зробити хороший ремонт, купити машину, відправити Вітю в хорошу школу!
Кирило, ми зможемо поїхати у відпустку! Не збирати на неї три роки, а просто купити путівки і поїхати!
– На гроші повелася, – зневажливо кинув Кирило. – Або тобі влада голову закрутила?
– Я, взагалі-то, в першу чергу про сім’ю думаю! – відповіла Діана. – Я ж цілком встигаю і з роботою справлятися, і вдома все робити. У нас завжди все чисто, приготовано. А для тебе я завжди час знаходжу!
Кирило перестав бурчати, коли Діана купила машину. Купила сама, а ключі віддала йому.
І все повернулося. Тобто, в родині знову панувала “хороша погода”.
Ремонт, як і збиралися, зробили, сина в хорошу школу відправили, у відпустку по два рази на рік їздили.
А тут нова напасть.
– Треба нам другу машину купувати, – сказала Діана. – А мені згадувати, як цю саму машину водити.
– А що, я тобі вже як водій не підходжу?
А вони до цього моменту так і працювали в одній будівлі.
– Мене в головний офіс переводять, – знизавши плечима, відповіла Діана. – А це в самому центрі. Якщо ти мене туди будеш завозити, то до себе на роботу через нескінченні затори сто відсотків запізнишся.
– Угу, – з якоюсь приреченістю зітхнув Кирило. – Ну, раз треба. А точно треба? Я маю на увазі, в головний офіс перебиратися?
– Ми це минулого разу проходили, – зауважила Діана. – І знаєш, що я хочу тобі сказати, поки в тобі керівництво зацікавлене, цим потрібно користуватися і брати все, що тобі дають!
Прийде час, і нас змістять молоді й завзяті. Ось до цього моменту потрібно вже заробити і відкласти, щоб не було боляче за безцільно втрачену вигоду!
– Ну, так, ну, так… – відповів Кирило.
А потім якось не до місця виявився цей спортивний табір. Всього двадцять тисяч. Діана подумала, що Віті там буде не тільки цікаво і з користю для здоров’я. Тому спокійно переказала гроші і все.
Були б це останні, вона б ще зрозуміла, чого Кирило почав обурюватися. А це була навіть не половина премії!
І тільки за чашкою остиглого чаю думки почали складатися в більш-менш стрункі закономірності.
***
– Заздрість! – прозріння стало одкровенням згори. – Це звичайнісінька заздрість! Кирило ж далі старшого менеджера так і не пішов!Для Кирила ці двадцять тисяч – більше половини зарплати, а для Діани, ну, зрозуміло. А якщо не про гроші, то Кирило лише на одну сходинку за п’ятнадцять років піднявся по кар’єрних сходах.
І тут на Діану нахлинули спогади, як він наполягав, щоб Діана звільнилася і стала домогосподаркою. Щоб не піднімалася вище чоловіка.
А коли розрив став практично недосяжним, Кирило зірвався з причини, яка його ще більше виснажила.
З важких думок Діану вирвав звук ключа, що повертався в замковій щілині. Це міг бути тільки Кирило. Діана відкинулася на спинку крісла, щоб її поза стала розслабленою.
– Я повернувся, – сказав Кирило, входячи в кімнату.
– За речами? – запитала Діана.
Він обдарував її зневажливим поглядом і відповів:
– Додому я повернувся! Додому!
– Ні! – Діана посміхнулася. – Ти повернувся за речами! Я не хочу більше з тобою жити!
– Ну, вибач, – кинув він, прямуючи до дивана.
– Ні! Не пробачаю! – відповіла Діана більш жорстко. – Я не збираюся тебе пробачати! І повертатися не слід було! Ти мені вже все сказав!
Я рішення прийняла! Мені такий чоловік не потрібен! А я не винна, що ти не зміг нічого досягти, я не винна, що заробляю більше грошей!
Я взагалі не винна в усьому тому, в чому ти мене звинувачував! Я після роботи і домашніми справами встигала займатися, і дитину виховувати, і тобі увагу приділяти!
А ти ж після роботи вдома – тільки відпочивав! Ти і до роботи, напевно, так само ставився! Загалом, вже не важливо! Збирай речі і йди!
– Що, головною себе відчула? Так? – вигукнув Кирило. – Та всі знають, як ти свої підвищення заробляла! Теж мені! Начальниця!
Шкода, що чай давно охолов. Ефект був би, та й збиток, значно більший. А так, Кирило просто витер обличчя.
Над наступною чашкою чаю, яка ще не охолола, Діана прийшла до думки, що Кирилом ще на момент зародження їхніх стосунків опанував дух суперництва.
І він жив ним, намагаючись перевершити свою дружину. І чим більшим був розрив, тим більше це руйнувало його кохання. А ось чи було воно, про це Діана подумає над іншою чашкою.
Хоча, може, не варто чекати, поки чай охолоне? Його прийнято, все-таки, пити гарячим!
Спеціально для сайту Stories
