– Ігор, забирай свою дочку, я більше не маю сил з нею боротися! – кричала в трубку Марія.
-Маріє, що у вас сталося? Ти можеш спокійно все пояснити?
– Що сталося? Вона знову влаштувала істерику і пішла з дому, звинувативши мене в тому, що я найжахливіша мати на світі!
– Ти вважаєш, що це привід для того, щоб вигнати дитину з дому?
– Я вважаю, що вже втомилася від щоденних скандалів, пора б і тобі розділити зі мною цю долю!
Стосунки Анни зі своєю матір’ю і справді за останні пару років сильно погіршилися. У дівчинки з дитинства був складний характер, а в підлітковому віці вона стала ще впертішою і вимогливішою. І якщо раніше батьки могли з нею впоратися, то зараз, після їхнього розлучення, у Марії це виходило важко.
– Маріє, вона не кошеня… хоча навіть кошеня не можна викинути на вулицю за якусь провину…
– Ігор, ти мене виховувати вирішив? Краще займися дочкою!
Сперечатися з Марією було абсолютно марно, тим більше, якби вони вміли домовлятися, до розлучення справа б точно не дійшла.
– Наталю, Марія дзвонила, у них з Анною знову конфлікт… Загалом, вона сказала, щоб я забирав її до себе. Нам потрібно підготувати кімнату…
– Кімнату? Взагалі-то ти не з Марією живеш, щоб вирішувати з нею такі питання! – Наталя була явно незадоволена цією новиною.
– Та які питання! Вона просто подзвонила і заявила, мовляв, я намучилася, тепер твоя черга і все тут! І що, мені тепер дитину на вулиці залишати?
– Ні, звичайно, просто поясни своїй колишній дружині, що під її дудку тут танцювати ніхто не буде!
– Наталю, ти знущаєшся? Мова йде про мою дитину, взагалі-то!
Ігор знову опинився між двох вогнів. Точніше, між трьох. З одного боку Анна – бідна дівчинка, яка самостійно не може впоратися зі своїми емоціями. З іншого – Марія, яка не знайшла кращого способу, як переселити дочку до батька. З третього – Наталя, яка начебто ставиться до дочки Ігоря лояльно, але жити з нею в одному будинку не має наміру.
– Анна буде жити з нами і крапка! – заявив Ігор після недовгих роздумів.
– Чудово! – з образою в голосі відповіла Наталя.
***
Уже на наступні вихідні все було готове до переїзду Анни в будинок батька. Наталя не дуже хотіла переробляти вітальню під повноцінну спальню, але Сергій наполіг: у його дочки повинна бути своя затишна кімната. Сама Анна, до речі, теж була не дуже задоволена тим фактом, що жити їй доведеться з новою дружиною її тата.
За 3 роки вона так і не знайшла з нею спільної мови. Точніше, вона її просто не шукала, як і Наталя. Тільки батькові вона цього не показала. У спілкуванні з ним вона вибрала абсолютно іншу тактику.
– Тату, твоя Наталя мене недолюблює! – жалісливо заявляла вона.
– Анно, ти даремно переживаєш, вона насправді дуже добре до тебе ставиться! – заспокоював її батько.
Ніжна, ласкава і дуже турботлива Анна переживала через кожну дрібницю. До чого потрібно було довести дитину, щоб вона так агресивно реагувала на свою матір?
– Анно, я прекрасно тебе розумію, тобі важко дається переїзд і те, що ти тепер живеш в нашому будинку… – спробувала заговорити з дівчинкою Наталя, але навіть не встигла закінчити фразу.
– У вашому домі??? Це мій дім, взагалі-то! І, подобається тобі це чи ні, я буду робити тут все, що захочу! – відповіла вона.
Анна була не така проста, як здавалося її батькові. Вона прекрасно вміла оцінювати ситуацію і знала, як і з ким себе поводити. Наталю вона сприймала лише як тимчасове явище. Якщо її батько розлучився з матір’ю, то і з цією жінкою розлучиться. Варто тільки трохи почекати. І, можливо, йому допомогти.
– Тату, твоя Наталя до мене постійно чіпляється! – скаржилася вона батькові.
– Послухай, я взагалі їй ні слова не казала! – відпиралася Наталя.
Після переїзду Анни обстановка в родині Ігоря почала загострюватися з кожним днем все більше і більше. Їхнє нерозуміння з Наталею перетворилося на сніжний ком, який ставав все більшим і більшим. Рано чи пізно він міг рознести все навколо. Ігор розумів це і старанно намагався налагодити стосунки між жінками в своїй родині. Тільки ось робити це з кожним днем ставало все складніше.
– Коханий, у мене зникли парфуми, які ти подарував мені на Новий рік… – одного прекрасного вечора вдома на нього чекала засмучена Наталя.
– Як це, зникли? Може, ти просто поклала їх в інше місце?
– Ігор, я скрізь подивилася, їх немає. Тим більше, я ніколи не виносила їх з дому і завжди ставила на місце, якщо використовувала…
– Послухай, ти думаєш, що це Анна?
– Я не знаю. За руку я її не ловила, але і крім неї більше нікому…
– Я не дозволю тобі звинувачувати мою дочку! – почав закипати Ігор .- Я знаю, що тобі не подобається, що вона тут живе, але це не означає, що ти можеш виганяти її звідси будь-якими способами!
– Ти серйозно? Так, я не в захваті від її переїзду, але звинувачувати її в крадіжці просто так ніколи б не стала!
– Вона ніколи б не взяла чужі речі без дозволу. Тобі варто бути уважнішою. Наша розмова закінчена!
– Татку, вона бреше! – кинулася йому на шию Анна, яка весь цей час перебувала за дверима.
– Ти ж не брала Наталині парфуми, зайчику? – Ігор ласкаво гладив дочку по голові.
– Ні, звичайно! Татку, вона дуже хоче вигнати мене з цього будинку, вона сама мені про це говорила! – схлипуючи продовжувала Анна.
– Наталю, це правда?
– Ні, звичайно! Тобі слід бути уважнішим, щоб зрозуміти, що до чого насправді! – з образою в голосі переадресувала пораду чоловіка вона.
Ох, ці жінки! Іноді з однією важко впоратися, а з двома це виявилося взагалі неможливо! Ігорю було прикро, що дві дорослі жінки не можуть розгледіти в дитині її доброту і наївність. Ну добре Наталя, але Марія чому цього не помічає?
Наступні кілька місяців Ігор жив немов у пеклі. Ситуація в родині безпосередньо вплинула на успішність Анни в школі. Через постійні конфлікти дівчинка взагалі закинула навчання і почала прогулювати тренування.
– Отже, так! Тепер Наталя буде перевіряти твою домашню роботу і відвозити на заняття з акробатики! – заявив він, зібравши всю родину за одним столом.
– Що? – випалила Наталя, якій ця новина не сподобалася ще більше, ніж Анні.
– Те! Я думаю, що це згуртує вас і допоможе налагодити стосунки…
– А я думаю, що це допоможе тобі не відволікатися на свою дитину! – саркастично зауважила Наталя.
Вона була просто в шоці від того, що Ігор навіть не запитав, чи хоче вона цим займатися.
– Послухай, я працюю до 8 вечора і фізично не встигаю… А ти на вільному графіку, на роботу їздиш максимум пару разів на тиждень…
– І що з того? Я не буду возити твою дочку по школах і гуртках і, тим більше, перевіряти її домашню роботу! Тобі слід було спочатку запитати мене про це, а потім вже оголошувати рішення! – не витримала Наталя.
– Татку, я ж казала, що вона мене ненавидить! Вона не хоче проводити зі мною час… – заголосила Анна. На її очах заблищали сльози.
– Що поганого тобі зробила ця дитина? – запитав Ігор у своєї дружини.
– Ти просто не знайомий зі своєю дочкою, якщо ставиш мені це питання! – лише похитала у відповідь головою Наталя.
Ігор був ображений на дружину за її категоричність. Невже вона не розуміє, що Анна важлива для нього?
– Татку, вона знову мені погрожувала! – знову кинулася йому на шию Анна, як тільки він увійшов до будинку.
Після того конфлікту Наталя з ним не розмовляла. Зате Анна тепер щовечора буквально ридала у нього на плечі, скаржачись на несправедливе ставлення до себе. Вперше в житті він, дорослий чоловік, відчував себе абсолютно безпорадним.
Віддавати бідну дівчинку на розтерзання матері він не хотів. Та й вона не збиралася приймати назад свою дочку. Принаймні, поки вона не змінить свою поведінку. Наталя теж не поспішала налагоджувати стосунки зі своєю падчеркою. Судячи з розповідей дівчинки, з кожним днем вона ставала лише дратівливішою і грубішою.
– Наталю, так більше продовжуватися не може! Анна – моя дочка і вона буде жити з нами, тобі потрібно це прийняти…
– Ти справді не розумієш, навіщо вона налаштовує тебе проти мене? – не слухаючи чоловіка, запитала вона.
– Вона маленька дівчинка, а ти поводишся з нею…
– Досить! Я все зрозуміла! Не переживай, я більше не буду так поводитися…
На цьому їхня розмова була закінчена. Змучені постійними сварками і з’ясуванням стосунків, вони більше не могли довго розмовляти.
***
Повернувшись додому наступного вечора, Ігор побачив сяючу від щастя Анну.
– Татку, я тут яєчню посмажила, підемо вечеряти?
– Підемо, Наталю теж запрошуй до столу…
– А її немає вдома!
– Як це? – від несподіванки Ігор присів на стілець.
Зазвичай Наталя в цей час завжди була вдома. А якщо вона їхала до мами або подруг, то завжди попереджала. Сьогодні ж її телефон був вимкнений. Як з’ясувалося пізніше, її речей в їхньому з чоловіком будинку теж не залишилося.
– Наталю, ти можеш мені пояснити, що відбувається? – Ігор зміг додзвонитися до дружини тільки через кілька днів.
– Я пішла… – спокійно відповіла вона.
– Навіщо? Хіба простіше зруйнувати сім’ю, ніж знайти спільну мову з маленькою дівчинкою? – дивувався Ігор.
– Твоя маленька дівчинка вже давно виросла. Принаймні, вона прекрасно знає, як розвалити твою сім’ю!
– Не кажи дурниць. Можливо, вона ревнує, але це абсолютно нормально в її віці…
– Правда? А красти мої речі і гроші з гаманця, на твою думку, теж нормально?
– Ти знову безпідставно…
– Ні, мій дорогий, цього разу у мене є докази! Після того випадку з парфумами я купила міні-камеру і залишала її в нашій кімнаті, поки тебе не було вдома. Ігор, я бачила все, що вона робить під час нашої відсутності, і чула все, що вона говорить, це просто кошмар!
– Я не повірю, поки не побачу все на власні очі!
– Я скину тобі посилання…
Переглянувши нарізки, Ігор розлютився. Виявилося, що мила, наївна і світла дівчинка Анна буквально знущалася з його дружини протягом декількох місяців. І, так, вона брала без дозволу речі Наталії і гроші з її гаманця.
– Татку, вона все спеціально підлаштувала! – завивала Анна у нього на плечі.
Її сльозам він більше не вірив, але і вигнати з дому, як вчинила її мати, він не міг. Анна залишилася жити з ним, пообіцявши, що більше ніколи не повторить своїх помилок.
А ось Наталя додому не повернулася. Вона навіть вибачень його слухати не стала. Мабуть, своєю недовірою він сильно її образив. А якби він повірив їй на самому початку, все могло бути інакше. Шкода, що тепер вже нічого не змінити.
Спеціально для сайту Stories
