“Оленко, я завжди буду тебе любити”.
Наталя втупилася на це повідомлення, відчуваючи себе так, ніби серце стискає величезна крижана рука. Після двадцяти п’яти років шлюбу і появи доньки вона була впевнена, що їхнє кохання з чоловіком живе, і тут – це повідомлення.
Вона майже пошкодувала, що взяла його телефон до рук. Ніколи не перевіряла повідомлення, але помітила в повідомленні підозріле фото і відкрила його.
Побачене її знищило, невідома дамочка демонструвала себе в мереживному вбранні. Вона була ненабагато молодша за п’ятдесятирічну Наталю, але фігуру зберегла дивовижну.
Наталя не втрималася і перемотала листування трохи вище, так і натрапила на освідчення чоловіка в коханні Оленці. Навіть не воно поранило, а смайлики в кінці – червоне сердечко.
Віктор завжди казав, що емодзі ставлять сентиментальні та дурні люди.Чоловік, побачивши відкрите повідомлення, почервонів, зблід, а потім вилаявся:
– Як ти смієш читати мої листування! Це особиста справа!
– Але пояснювати повинен ти, адже це ти йдеш наліво.
– Якщо вже ставитися до ситуації серйозно, то я зраджую не тобі, а Оленці, це вона повинна пред’являти мені претензії, – відповів Віктор.
Наталя так здивувалася такому нахабству, що навіть біль від зради влігся, залишилася тільки злість.
– Нумо, поясни! – зажадала вона.
– Я зустрічався з Оленкою три роки, ми повинні були одружитися, але вона не сподобалася моїй мамі, та нас розлучила. Я одружився з тобою тільки тому, що мама наполягла.
Наталя пригадала, що майбутня свекруха майже благала вийти за її сина. Поки свекрухи подружок гнобили своїх наречених, мама Віктора подарувала ювелірний гарнітур, оплатила весілля, допомогла купити квартиру на іншому кінці міста. Причому не засмутилася, що син з дружиною переїдуть далеко від неї, а навіть зраділа.
“Хотіла відправити Вітю подалі від колишньої пасії”, – зрозуміла Наталя.
Їй стало вдвічі гірше. Виходить, для чоловіка вона всі ці роки була некоханою жінкою, а для свекрухи – живим щитом.
– Тепер ти розумієш, що я зраджував Оленці з тобою, – закінчив Віктор. – Повинен був зберігати вірність коханій жінці, але не втримався. І тепер завжди буду за це розплачуватися.
– Я так розумію, це кінець, розлучення? – посміхнулася Наталя, хоча губи не слухалися.
– Я поки не готовий до розлучення, адже я чесна людина і не можу кинути тебе просто так, – відповів Віктор. – До того ж Оленка проти, вона каже, що нам потрібен час заново пізнати один одного, і вона не буде вставати між нами. Бачиш, яка вона хороша і чесна жінка?
– Чесності хоч відбавляй, – іронічно відгукнулася Наталя, хоча їй було не до сміху.
Хоча Віктор відмовився це визнати, Наталя зрозуміла – це кінець стосунків. Того ж вечора вона перебралася спати у вітальню, подумавши: “Добре хоч дочка працює в іншому місті і не бачить, як батькові біс в ребро вдарив”.
У телефонних розмовах з Катериною вона обходила цю тему стороною і чоловікові заборонила розповідати про дорогоцінну Оленку:
– Не втягуй дитину в наші справи.
– Я ж не дурень, щоб доньці таке розповідати, – образився Віктор.
Зате дружина від нього наслухалася вдосталь. Віктор ніби зрадів, що все розкрилося, і обрушив на Наталю потоки інформації, як Оленка знайшла його через двадцять п’ять років, як вони почали спілкуватися, як він не піддавався на її компліменти і ніжності з почуття обов’язку.
Про останнє Віктор розповів з гордістю, немов пропонуючи Наталі оцінити його благородство. Їй же вперше в житті захотілося вдарити чоловіка.
– Навіщо ти мені все це розповідаєш? – не витримала вона одного разу.
– Ти повинна розуміти, що це не вульгарний романчик, а трагічна і світла історія про кохання. Ми з Оленкою навіть не цілувалися, бо я не хотів тебе обманювати.
– А як на мене, ваші стосунки – найнатуральніший бруд, – відрізала Наталя. – Згадати хоча б це фото, такі знімки роблять тільки для чоловіка, з яким щось було.
– Оленка просто хотіла мене порадувати!
Вона намагалася приховати, як боляче їй чути такі промови або бачити, як чоловік збирається на побачення. Оскільки дружина тепер все знала, Віктор особливо не ховався, дарував своїй коханій квіти, милі дрібнички, навіть новий телефон.
Наталя мимоволі згадала, що вона востаннє отримувала від нього букет років десять тому, а коли купувала новий телефон, Віктор посварив через ціну і переконав її взяти дешевшу модель.
Кілька разів Наталя намагалася виставити його з дому, але Віктор упирався:
– Оленка живе в кімнаті в гуртожитку, там настільки жахливо, що вона навіть соромиться мене туди запрошувати, ми зустрічаємося в кафе і парках. Я не можу її обтяжувати.
– Так зніми для своєї пташки гніздечко, – запропонувала Наталя.
– Вона відмовляється зі мною з’їжджатися, каже, совість не дозволить їй штовхати мене на розлучення.
– Зате совість дозволяє їй брати подарунки, – відповіла Наталя.
Але Віктор її ніби не почув, він був засліплений коханням, що раптово повернулося. Свекруха ж, якій Наталя все розповіла без приховування, вилаялася в трубку такими словами, яких від неї, вчительки української мови, Наталя ніяк не очікувала.
– Повернулася все-таки вампірша, – нарешті вимовила свекруха. – Напевно, почула, що Вітька підвищення отримав, він же недавно на зустріч випускників ходив. Їй і раніше від нього потрібні були тільки подарунки, а він був дурний, не помічав цього.
– Ви знали про них стільки років і мовчали, – образилася Наталя.
– Думала, у Вітьки все давно перегоріло, ви ж он які щасливі були, донька у вас красуня. Ти найкраще, що сталося з ним, пам’ятай про це.
– Це вже не має ніякого значення, – твердо відповіла Наталя.
Їй набрид цей стан чи то дружини, чи то кинутої, і вона вирішила поставити питання руба, змусити чоловіка вибрати.
Але тут Віктор підніс вкрай неприємний сюрприз. Повернувшись додому, Наталя застала вдома жінку, обличчя якої здалося їй смутно знайомим. Та швиденько шмигнула на вихід, опустивши очі, і тільки коли двері зачинилися, Наталя зрозуміла: “Це ж Олена!”
– Ти зовсім з глузду з’їхав?! Привів у дім свою тітку! – накинулася вона на чоловіка.
– Зараз тобі стане соромно за свої слова, – суворо відповів Віктор. – Оленка тяжко хвора, їй потрібна операція, її може не стати, тому прийшла просити у мене грошей. Я продаю свою машину.
– Ні, не продаєш, бо машина спільна! – відрізала Наталя.
– На кону стоїть людське життя, невже тобі не шкода? – вигукнув Віктор.
– Ні, хочеш допомагати – роби це за свій рахунок, я знаю, що у тебе є скринька. Чому звідти грошей не візьмеш?
Віктор промовчав, але Наталя сама здогадалася, в чому причина:
– Тому що Олена вже виманила у тебе всю суму, тепер вирішила зіграти по-крупному. Твоя мама має рацію, вона тебе просто доїть.
– Так і знав, що ви змовилися з мамою! – розлютився Віктор. – Вона відразу зненавиділа Оленку!
– І є за що. Загалом, хочеш грати в благородство – викручуйся сам, розбазарювати сімейне майно я не дам.
Ще кілька разів Віктор спробував умовити дружину пожертвувати гроші нещасній Оленці, але Наталя була як скеля. Її кохання до чоловіка остаточно зійшло нанівець, були тільки сором за його вчинки і огида. Залишатися в шлюбі вона не хотіла і прямо сказала Віктору, що хоче розлучення.
“Мабуть, без грошей ти Олені не особливо потрібен”, – подумала Наталя.
Потім Віктор раптом перестав наполягати на пожертвуваннях на адресу першого кохання і повеселішав.
– Оленка знайшла гроші на операцію, як її вилікують, ми з нею з’їдемося, і я оформлю розлучення, – повідомив він.
– Швидше б, – чесно відповіла Наталя.
– Ти безжальна, – образився Віктор. – Ми прожили разом двадцять п’ять років, я подарував тобі дочку, а ти хочеш мене позбутися, це безсердечно і підло… А чому ти смієшся?
Наталя махнула рукою, не ставши пояснювати. Їй раптом стало легко, вперше з того моменту, як вона побачила фото, що не призначалося їй. Тепер вона остаточно зрозуміла і прийняла, що стосунки закінчені, і її це навіть порадувало.
“Тепер все буде добре”, – подумала вона.
Вночі Наталя прокинулася від того, що її трясли за плече. Поруч з диваном стояла Катерина, яка прошепотіла:
– Мамо, вставай, я таку дурницю зробила.
Наталя, як і будь-яка мама, моментально прокинулася від цієї фрази.
– Що сталося? – злякалася вона.
Катерина жила і працювала в місті за сто кілометрів від дому, без попередження не приїжджала, а значить, повинно було статися щось надзвичайне, щоб дочка пустилася в дорогу в ніч.
Передчуття не обдурило Наталю, Катерина плутано виклала події:
– Пам’ятаєш, я збирала гроші на квартиру? Там було півмільйона. Те, що я відклала, і те, що ви мені давали. Я віддала їх татові, він сказав, що його подрузі потрібні гроші на лікування, що я повинна бути доброю, інакше її життя буде на моїй совісті. Він просив тобі не розповідати, але я тепер думаю, що вони зустрічаються, тато зраджує тобі. Мамо, що робити?
Наталя пригорнула доньку до себе, подумавши: “Так, за паспортом Катерині двадцять три, вона стала дорослою людиною, а по факту – вчорашня дитина, яка ще не знає життя. І цю дитину, свою дочку, Віктор обдурив”.
– Пробач мене, це частково моя провина, – покаялася Наталя. – Я давно знала про їхній роман, а тобі не говорила, бо не хотіла вплутувати. Ось і розплата. Але я все вирішу.
Вона кинулася до чоловіка. Віктор спав, вона без жодного жалю розбудила його стусаном, а коли той обурився, стягнула з нього ковдру.
– Правда, що ти віддав гроші доньки своїй пасії? – запитала вона прямо.
– Так, але Оленці потрібніші, їй потрібна серйозна операція!
– Завтра ж підеш до своєї кралі і вимагатимеш гроші назад, а не віддасть – відшкодуєш сам! – заявила Наталя.
– Там були і ті гроші, які я давав Катерині, – нагадав Віктор.
– Це ж був подарунок доньці, невже забереш? Так, міцно за тебе взялася ця дамочка!
Наталя повернулася, щоб вийти з кімнати, а потім згадала дещо.
– Вимітайся на диван! – веліла вона. – Нечесно, що косячиш ти, а з кімнати йду я.Наталя безцеремонно штовхнула чоловіка на підлогу, а той, хоч і вдарився, глянув на дружину і сперечатися не наважився.
– Оленка не зможе повернути гроші, – повідомив Віктор наступного дня.
– Значить, їх повернеш ти, – відрізала Наталя. – Я терпіла, коли ти поводився зі мною, як з ганчіркою, але псувати життя доньці не дам. Ці гроші були внеском в її майбутнє житло!
– Зате вона врятувала життя людини, це буде їй розрадою, – пафосно відповів Віктор.
Наталя сунула йому телефон:
– Давай, дзвони своїй Оленці і вимагай гроші назад.
– Кажуть, номер не існує, – розгублено повідомив Віктор. – Дивно, ще вранці з нею розмовляв, а тепер не можу додзвонитися.
Наталя тільки закотила очі:
– Ну, звичайно, вона тебе видоїла, більше ти їй не потрібен.
– Оленка не така!
– А ось ми зараз поїдемо до неї і дізнаємося, така чи ні. Давай адресу.
– У мене її немає…
– Не знаєш ні адреси, ні справжнього телефону? – здивувалася Наталя. – Розумниця твоя Олена, знімаю капелюха. Але від матері, яка захищає дитину, їй не сховатися.
Подруга Наталії, яка працювала в паспортному столі, спочатку відмовилася шукати якусь незнайомку, але почувши історію про півмільйона гривень, тут же дала згоду. Вже наступного дня Наталя і Віктор поїхали за виданою адресою.
– Тут якась помилка, Оленка живе в гуртожитку, – невпевнено промовив чоловік, роздивляючись котедж, розташований за вказаною адресою.
– Може, вона працює прислугою? – припустила Наталя.
Однак коли двері відчинилися після дзвінка, на них чекав сюрприз, на порозі стояла Олена. Ось тільки вона сильно змінилася. Наталя бачила подружку чоловіка наживо лише мигцем і запам’ятала ненафарбоване обличчя, скромну гульку на голові, потерті джинси і кофтинку. А перед ними стояла левиця з вправним макіяжем і в облягаючій домашній сукні.
Побачивши Віктора, Олена насупилася:
– Ти навіщо з’явився і притягнув до мене свою бабу? Я ж не випадково вимкнула телефон, не хотіла, щоб ти мене знайшов!
– Оленко, я нічого не розумію, ти ж говорила про гуртожиток, що у тебе немає грошей, – зашепотів Віктор.
Наталя ж усе зрозуміла одразу:
– Взула тебе твоя Оленка, гроші сховала, і більше ти їй не потрібен.
Її погляд зустрівся з усміхненим поглядом Олени, красуня вимовила одними губами: “Вгадала”.
– Гроші поверни! – зажадала Наталя. – З цим… можеш робити що хочеш, але півмільйона зобов’язана повернути.
– Які гроші? – округлила нафарбовані очі Олена. – Вітя мені нічого не давав. Розписка є? Чи ні? До побачення, питай свого простака, куди він все витратив.
– А як же хвороба? – тупо запитав Віктор. – Ти ж хворієш, потрібна операція!
– Ти вигадуєш, Вітю, хіба я схожа на хвору? – розсміялася Олена. – Все, ти мені набрид. Більше сюди не приїжджай.
Олена зачинила двері так, що мало не прищемила Віктору ніс.
– Що ж тепер робити? – запитав він у простір.
– Подавати на розлучення, – зітхнула Наталя. – Співчуваю, не твій сьогодні день, Вітюшо.
Після розлучення Наталя переїхала ближче до доньки. З Віктором ні вона, ні Катерина не спілкувалися, колишня дружина втратила до нього кохання і повагу, а дочка образилася через те, що він змусив її віддати гроші аферистці. Втрачену суму Віктор поступово повернув, але стосунки так і не відновилися.
– Є речі, які не можна пробачити, – пояснила йому Наталя. – Наприклад, те, як охоче ти проміняв сім’ю на сторонню жінку. І мені тебе не шкода, свій вибір ти зробив.
