Лідія Петрівна пройшлася по кімнатах і залишилася дуже задоволена. Ну тепер все на своїх місцях, все так, як їй подобається.
Дочку вона нещодавно видала заміж. Думала, що Варя з Артемом будуть жити у неї, але вони вирішили жити у його батьків.
У них трикімнатна квартира, місця більше. Та й у Артема автосервіс його в гаражах від будинку недалеко. Клієнтів багато, не хоче Артем в інший район переїжджати, хоче розширюватися, під мийку ще одне приміщення надумав орендувати.
Одна Лідія Петрівна ніколи не жила. Заміж рано вийшла, чоловік був набагато старший. Юну Лідочку її тато, можна сказати, з рук в руки Віктору передав.
Віктора давно немає. Варя виросла, і ось – вийшла заміж, поїхала, тихо без неї. Лідія Петрівна зробила косметичний ремонт, оновила дещо, подругу в гості покликала, давно хотіли зустрітися.
Олена, подруга, приїхала, оглянула все, облюбувала нове крісло. У новому кріслі вона просто потонула, таке м’яке, зручне. Оленка у своєму репертуарі – нога на ногу, трохи червоного, горішки, фруктики і базікає без угаву:
– Ну що, Лідка, давай, розповідай! Слухай, ти навіть і не уявляєш, як я тобі заздрю! Та у тебе просто нове життя починається. І квартирка твоя після косметики і нових меблів заграла!
Знаєш, я коли зі своїм розлучилася – така щаслива була. Такий зануда, не мій пасажир. У тебе звичайно інша історія, але зате тепер Варька від тебе з’їхала і ти одна. Краса!
– Не знаю, Олено, незвично, нудно якось, краще б Варя з Артемом у мене жили.
– Та годі! Поживи для себе. Ось побачиш, народять вони тобі онука і відразу до мами притягнуться. А ти для себе то й не жила толком, Ліда!
Віктор твій непоганий був звичайно чоловік, але ти вже вибач, старий дуже. Та й ти з ним завжди старшою виглядала.
Ну не будемо це обговорювати, давай за нас, за молодих і красивих. До речі, ти коли востаннє відпочивала?
– Ми з Віктором багато років тому одного разу їздили в санаторій. Дуже сподобалося. Ну і з Варею ми на море щороку їздили.
– З тобою все ясно, подруго. Думаю, нам час активно взятися за твоє особисте життя, якого, як я бачу, у тебе давно вже немає.
Я знаю, що ми будемо робити! Ми поїдемо з тобою в один відомчий санаторій. Я там вже була, і у мене чудові враження.
Масаж зробимо, ванни, водичка мінеральна. Та твої тебе просто не впізнають, коли повернешся!
Вид з вікна їхнього номера був просто шикарний. У лікувальному корпусі басейн, сауна, столи для тенісу.
Олена відразу потягла Ліду в салон – пофарбувати волосся і зробити нігті. Після фарбування волосся і укладання Ліда довго розглядала себе в дзеркалі.
Треба ж, вона якось вже налаштувалася на роль бабусі, і все. А виявляється вона ще дуже навіть нічого.
– Так, так, і я про це, – підтакувала Оленка, а то дивись, хрест зібралася на собі ставити. У толстовці і шароварах по парку онука в колясці катати ти ще встигнеш. Та котлетки зятю крутити. Знаємо ми це, плавали вже:
– Мамо, я побіг, запізнююся! Помий за мною посуд, будь ласка! Мамо, а млинці завтра посмажиш? Мамуля те, мамуля се, – синок мій мене до своїх справ вічно прилаштовує.
Ні, ти не думай, я йому і млинці, і пиріжки, і борщ, все як належить. Але про себе не забуваємо. Так, Лідка, у нас сьогодні ванна, потім обід, прогулянка, відпочинок, басейн, вечеря і дискотека. Так, а ти як думала!
На доріжці басейну Ліда ледь не зіткнулася з енергійно плаваючим чоловіком у шапочці та окулярах. Він різко відхилився вбік, а Ліда відчула себе незграбною.
– Я цього хама ще з минулого разу пам’ятаю, – розповідала Олена їй у душі після басейну, – він плаває, як ненормальний, у тренажерному залі залізо тягає і в теніс грає. На жінок уваги нуль, не наш варіант, навіть час не варто витрачати!
– Яке залізо?, – здивувалася Ліда.
– Чоловіки так свої штанги і гантелі називають, ех ти, Лідко, зовсім ти від життя відстала, – Олена висушила феном волосся, – ну що, йдемо на вечерю, потім у нас намічається дискотека!
Подивимося, які цього разу тут чоловіки відпочивають!
За вечерею Олена і Лідочка набрали на свої тарілки всього потроху і сіли за столик біля вікна.
– Дивись, хто до нас іде, це ж той хам!, – раптом прошепотіла подрузі Олена. По залу до них пробирався між столиками чоловік з підносом. І до Лідочки звернувся:
– Добрий день, дозвольте до вас присісти? Навколо все зайнято, та й вибачитися я хотів, за те, що в басейні вас налякав, мало не штовхнув. Так, мене Анатолій звати, а вас?
– Ліда, Олена, – представилися подруги.
– Лідо, а ви тут, напевно, вперше? Просто у нас негласно прийнято, що плаваємо по правій стороні доріжки. І потім, – він трохи зніяковів, – чоловіки зазвичай на одній доріжці, дами на іншій.
Після вечері Олена причепурилася, зачесала волосся і змусила Ліду зробити те саме. Дискотека вісімдесятих, музика запальна, подруги танцювали від душі.
– Олено, ну прямо як в молодості! – Ліда ледве віддихалася після швидкого танцю.
– А ти що весь час озираєшся, га Лідо? Ну скажи, кого шукаєш, Анатолія чи що? Та годі! Якщо його, то даремно. Того року він тільки в басейн і спортзал ходив. Нудний, невже він тобі сподобався?
Втім, твоя справа, а я піду на білий танець он того чоловіка запрошу, схоже він один.
Натанцювалися подруги до упаду, ледве до номера дійшли. Давно Ліда себе такою молодою не відчувала.
Наступного дня Ліда йшла з масажу повз спортзал.
– Лідо, добрий день, може в теніс пограємо?, – озирнулася – Анатолій.
– Вітаю, Анатолій, – Ліда давно, ще студенткою грала. Потім сім’я, чоловік кандидат наук, весь у роботі. Ну і якось… – Ви знаєте, я дуже давно не грала в теніс, розучилася напевно, – Ліда посміхнулася.
– Плавати, кататися на велосипеді і грати в теніс, якщо навчився, то розучитися неможливо, – впевнено сказав Анатолій.
Три тижні в санаторії пролетіли дуже швидко.
– Олено, мені навіть незручно, ніби ми разом приїхали, а в підсумку я всі вечори, та й вдень іноді, з Толею, – немов вибачилася Ліда, складаючи речі.
– Кинь, я за вас дуже рада. До речі, і справді класний чоловік виявився, треба ж, як я помилилася. У тебе що з ним, серйозно? Га, Ліда? Ну вибач за цікавість.
– Ну не знаю, Олено, ми з ним зустрітися домовилися.
– Та ти що? А ви з ним чудово виглядаєте. Та й інтереси збігаються.
Повернувшись додому, Ліда та Анатолій продовжили зустрічатися. Варя з Артемом заїжджали, Варя повідомила, що чекає на дитину і через півроку Ліда стане бабусею.
Захопилися, що мама так добре виглядає. А потім Варя запитала:
– Мамо, а можна ми у тебе місяць до появи малюка поживемо, ну і коли маленький народиться, може ще трохи. А то свекруха повчатиме.
-Ви що, не ладнаєте?, – засмутилася Ліда. І подумала, що вона зовсім здуріла, скоро бабусею стане, а у неї любов на думці. Соромно, про інше треба думати, доньці треба допомогти.
– Та ні, мамо, ми ладнаємо, ну ти ж знаєш, Тетяна Андріївна така правильна. Це треба так, а то ось так. А ти у мене не така, ну можна, мамо?
– Ну звичайно, Варенька, я тільки рада буду, – Ліда посміхнулася і погладила доньку по голові. Давно вона була маленькою, а скоро сама мамою буде.
– І ти що, погодилася?, – обурено кричала в трубку Олена, – ти уявляєш, на що перетвориться твоє життя?
Ти ж все на себе візьмеш, я тебе сто років знаю, подруго! Ну вже ні, я цього не допущу. Тобі Анатолій вже кілька разів пропозицію робив, ти чому йому відмовила?
– Та якось незручно, Олено, ну що діти подумають?
– Не кажи дурниць, діти тільки раді будуть. Чула, що Варька сказала – не потрібні їм повчання. Нехай своєю сім’єю живуть, зрозуміла, подруго?
Анатолій був щасливий. Нарешті Ліда погодилася стати його дружиною і переїхала до нього.
У Варі та Артема народилася чудова донька Софійка.
Вони живуть окремо, Варя повернулася додому. Ліда дозволила їм зробити в квартирі все під себе, як їм хочеться. І Варя тепер із захватом там господарює.
Артем взяв в оренду велике приміщення для шиномонтажу в їхньому районі. І його бізнес пішов вгору, особливо в сезон.
Ліда і Тетяна Андріївна по черзі приїжджають погуляти або посидіти з онукою. Софійка дуже усміхнена і чарівна дівчинка. Але ввечері Ліда повертається до себе додому, де її чекає коханий чоловік Анатолій:
– Ну що, бабусю, нагулялася з онукою? У вихідні разом поїдемо, а то вона мене не впізнає, скаже – куди діда поділи?
Виявляється, це може статися в будь-якому віці. Коли вже нічого не чекаєш! І кожен вечір відразу стане дивно гарним, і день, і ніч, і все життя, що залишилося.
А Оленка як була, так і залишилася найкращою подругою Ліди. Ще б пак!
Спеціально для сайту Stories
