Із заявою на звільнення в руках Злата увійшла до начальника у кабінет з твердим наміром та мріями про нове життя. Вона з порогу приголомшила шефа з радісною усмішкою, а той піднявши голову від документів, здивовано глянув на неї. Він аж ніяк не планував залишатися без такого фахівця, тому запропонував їй працювати віддалено.
Дівчина вискочила з кабінету начальника задоволена, їй не дуже хотілося втрачати свою роботу, цікаву та високооплачувану, та ще шеф не шкодував для неї премії після виконання проектів. У свої 25 років вона один раз побувала заміжня і то недовго, буквально близько року прожила вона з першим чоловіком.
Відразу після весілля почалися в них такі непорозуміння, що вона не роздумуючи подала на розлучення, не розуміючи, як це вона одразу не розгледіла. Кирило працював теж у них в офісі, і з ним вони зустрічалися півтора року, але про весілля розмови не йшлося. Злата спочатку чекала від нього цієї пропозиції, а потім перестала.
Кирило освідчувався в коханні, він іноді залишався у неї на два-три дні в орендованій квартирі, сам жив з батьками, але розмов про весілля чи спільне проживання не було. Злата підозрювала, що Кирило не хоче брати на себе відповідальність, йому добре живеться з батьками. Тому вона й не надто мріяла про весілля.
Водночас, вона замислювалася, адже вже скоро 30 і час ставати мамою. Робочий день добігав кінця, Злата вийшла з офісу, Кирило чекав її біля машини. Він хвацько відкрив перед нею дверцята і сказав, що вони їдуть в кафе святкувати. Дівчина ж відповіла, що так і не звільнилася, а просто буде працювати віддалено.
Хлопець трохи зніяковівши, весело відповів, що він приїжджатиме до неї в гості. Після цих слів Злата остаточно зрозуміла, що з Кирилом доведеться розходитися, він із нею не збирається їхати на море. Куди він від мами та тата. Вона навіть полегшено зітхнула, нарешті все вирішилося, бо висіла над ними якась невизначеність. Вона навіть і зайвих питань не ставитиме.
Три дні пролетіли і вже Кирило проводжав її і весь час твердив, зо потім якось теж приїде. Злата зручно вмостившись у кріслі, прикрила очі і мріяла, як вона житиме в будинку на березі моря. Ключі від будинку в неї є, бабуся давно вже їй віддала, два роки тому Злата приїжджала до неї з матір’ю у відпустку.
Другий екземпляр ключів у сусідки Варвари Іванівни, вона її з дитинства називала тітка Варя. Таксист довіз Злату за адресою і допоміг з багажника дістати дві валізи, запропонував занести на подвір’я, вона не відмовилася. Поки вона відчиняла замок, почула позаду голос, то Варвара Іванівна підійшла. Жінка міцно обняла дівчину.
Злата відкрила холодильник і побачила продукти, які судячи з усього любовно принесла тітка Варя. Трохи відпочивши, взялася за прибирання, вікна вимила, відчинила, сонечко заглядало у вікна і вже по-господарськи розташувалося на чисто вимитих підлогах. Вже й другий поверх прибрано. Озирнувшись, Злата залишилася задоволена своєю роботою.
Увечері Злата трохи засумувала, налила собі завареного на травах ароматного чаю і уткнулося в телефон. Вона вже почала звикати до будинку. Вікна з вітальні та зі спальні на другому поверсі виходили на море. Вид прекрасний, довго вона дивилася на море, і діяло воно на неї заспокійливо.
Цієї ночі вона заснула миттєво, втома від переїзду і прибирання далася взнаки, їй снився сон. Гаряче дихання обпалило її щоку, хтось ніжно поцілував її в губи, вона майже наяву це відчувала, розплющила очі серед ночі і нікого не побачила. І знову заснула. З ранку Злата вийшла на пробіжку.
Що може бути краще пробіжки берегом моря, коли повітря ще свіже і прохолодне. Попереду у неї справи, треба попрацювати, вона вже вирішила, що з ранку до обіду працюватиме, а потім займатиметься своїми справами. В цей момент вона почула чоловічий голос і навіть трохи здригнулася, побачивши Семена, який наздогнав її.
Додому поверталися заряджені морським повітрям, свіжістю, і ще чимось незрозумілим для них. Ближче до вечора Семен постукав до неї у двері та запросив її прогулятися. Гуляли допізна, приїхали, коли було зовсім темно. Довго не могла заснути, згадувала, як вона по закінченні першого класу приїхала з мамою на літні канікули сюди до бабусі.
Як усе літо купалися на морі, як ще дівчиськом подобався їй Семен, сусідський хлопець, який уже навчався у десятому класі, а він її називав ніжно «малявкою». Вона дивилася на нього, розуміючи і шкодуючи, що він такий уже дорослий, а вона і справді для нього малявка. Тепер вони рівні – дорослі, красиві і схоже з першої зустрічі спалахнуло між ними щось.
Щось більше, ніж та дружба в дитинстві, коли всі разом юрбою з іншими хлопцями та дівчатами бігали на море, купалися і весело проводили літній час. Не минуло й трьох місяців, як Семен перебрався в будинок Злати, вони одружилися, потім один за одним з’явилися двоє синів.
Живуть вони щасливо, купаються в морі, а вечорами сидять на веранді з видом на море та п’ють ароматний чай. Злата так і працює віддалено у тій самій компанії, а Кирила не те що не приїхав, а навіть не дзвонив. Семен же мав бізнес із перевезення вантажів, тому йому теж не треба було їздити в офіс.
