— А де він так довго затримується? — запитала Юлю Інна, її близька подруга, підливаючи у філіжанки каву.
— Каже, що на роботі. Каже, що взявся за новий проєкт — тепер усі свої сили і час присвячує йому.
— Бреше! — безапеляційно заявила Інна. — Я ось відчуваю, що він бреше! Мій перший чоловік говорив те саме. Ти б перевірила його, Юль.
Юля лише зітхнула. Вона відчайдушно намагалася врятувати шлюб, але розумом жінка розуміла, що навряд чи їй вдасться зберегти добрі стосунки з чоловіком.
За майже 16 років спільного життя вони стали один для одного майже чужими — виховання підлітка-сина забирало багато сил і нервів.
Підлітковий вік давав про себе знати, і саме в цих питаннях думки подружжя кардинально розходилися.
Сергій, чоловік Юлі, вважав, що батьківська турбота обов’язково має іноді супроводжуватися кулаками:
— Та треба йому добряче всипати, і все тоді! І вчитися почне, і по підворіттях з ким попало лазити перестане! — гарячкував він вечорами. — Я не розумію, Юля, чому ти його жалієш?! У дитинстві його як слід не виховувала, у всьому йому потурала, у всіх його найменших забаганках!
Ти й зараз не збираєшся брати участь у долі свого сина? Якщо тебе не хвилює його майбутнє зараз, то давай я сам навчу його розуму!
— Я знаю твої методи! — обурювалася Юлія. — Я не дозволю ображати сина! Ти що, хочеш, щоб він втік з дому? Він зараз переживає дуже складний період, йому потрібні співчуття й розуміння, а не твої стусани! Слухай, якщо я дізнаюся, що ти підняв руку на сина, то не ображайся на мене — розмовляти ми з тобою будемо зовсім по-іншому, я тобі цього не пробачу!
Особисте життя подружжя остаточно не складалося. Юля дедалі частіше ловила себе на думці, що їй навіть поговорити з чоловіком немає про що — вечеря зазвичай проходила в гнітючому мовчанні.
Сергій або читав газету, або переглядав стрічку новин у телефоні, ховаючи екран від дружини. Вони вже давно нікуди не вибиралися разом — про спільні походи в кінотеатр, кафе чи ресторан вже давно не йшлося.
Юля багато разів щиро переживала з цього приводу. Зрештою, вона наважилася на відверту розмову, зрозумівши, що так далі просто не може тривати:
— Сергію, може, кудись сходимо? Давай у вихідні побудемо удвох, проведемо час, як раніше?
— Навряд чи, — сухо відповів чоловік. — Слухай, я за тиждень виснажився, тому в суботу й неділю буду відпочивати.
— Як?
— Лежачи на дивані, звичайно, як інакше! У тебе ж робота не складна. Ти, напевно, не втомлюєшся.
— Ну може хоча б у кафе сходимо?
— Що за дурниці? Навіщо витрачати зайві гроші? — відрізав Сергій і знову занурився в телефон.
Юля боролася, а потім просто втомилася. Вона вирішила, що вона ще цілком молода й красива жінка, яка може пожити й для себе, якщо у чоловіка на неї немає ні часу, ні бажання.
Юля записалася в басейн, змінила зачіску і почала часто після роботи зустрічатися з подругами — такими ж втомленими від рутини жінками.
Інна завжди була серед них, підтримувала Юлю, кивала і… розпитувала про кожну дрібницю в її родині.
Сергія такі зміни, звісно ж, не влаштовували. Замість того, щоб звернути на дружину увагу, він почав влаштовувати щоденні скандали:
— Я не розумію, у тебе що, багато вільного часу?! — кричав він, зустрівши її в коридорі. — Вдома безлад, дитина залишена сама на себе. Зі школи щовечора дзвонять, скаржаться! Зрештою, їсти нічого, каструлі порожні! Я приходжу з роботи втомлений, а тебе ніколи немає вдома!
— А я, Сергію, вирішила, що з мене досить! — чесно зізналася Юлія, дивлячись йому прямо в очі. — Я стільки років жила заради тебе, закинула плавання, хоча до знайомства з тобою серйозно ним займалася, отримала звання кандидата. Могла б і майстра спорту отримати!
Що я взагалі бачу хорошого в житті? Дім, робота, вічно незадоволений ти. Скільки разів я просила тебе вийти разом зі мною у світ? Тобі ж вічно ніколи, сил немає, шкода часу й грошей!
Ситуація в родині з кожним днем ставала дедалі гіршою. Сергій остаточно віддалився, став холодним як лід і почав регулярно зникати вечорами, прикриваючись роботою.
Атмосфера в домі стала нестерпною, і Юля прийняла важке рішення — подати на розлучення. Вона виплакала всі сльози на плечі у своєї «найкращої» подруги Інни:
— Не знаю, що робити далі. Розумом розумію, що, мабуть, треба розлучатися, а в душі все ще тліла надія, що все буде добре. Ми з Сергієм останні місяці практично не бачилися — він повертався, коли я вже спала. Мені навіть поговорити по душах не було з ким…
Процес розлучення пройшов швидко й на подив гладко. Сергій майже не сперечався, лише наполіг на виплаті Юлі двох мільйонів гривень за її частку в їхній спільній квартирі, щоб вона швидше з’їхала.
Юля забрала сина Дмитра, орендувала житло і намагалася почати все з чистого аркуша.
Але найстрашніший удар чекав на неї попереду. Минуло всього кілька тижнів, і Юля випадково дізналася, що Сергій уже живе разом… з Інною.
Зустрівши колишню подругу на вулиці, Юля не стримала емоцій. Саме тоді Інна, більше не ховаючись, зверхньо посміхнулася:
— А скільки разів я тобі натякала, казала, що Сергій тобі зраджує? Я думала, що ти сама здогадаєшся, збереш свої речі й підеш, сподівалася, що в тебе є хоч трохи почуття власної гідності. А воно, бачиш, як виявляється, у тебе його немає.
Ти сама себе не поважаєш. Сергію довелося кілька місяців прикидатися божевільним, влаштовувати тобі ті скандали, щоб змусити тебе саму подати на розлучення!
Юля відчула, як земля йде з-під ніг. Картковий будиночок брехні розсипався.
— Від тебе, Інно, я, звичайно, найменше очікувала зради, адже ми з тобою стільки років дружили… — тихо сказала Юля, ковтаючи клубок у горлі.
— Скажи мені просто — навіщо? Навіщо було все це починати за моєю спиною? Сергій міг б просто сказати правду. Ми б розлучилися раніше, не мучили б одне одного.
— Та все заради спадщини, — хижо посміхнулася Інна. — Тільки от його мати, Марія Борисівна, досі шкодує, що ви розлучилися. Вона мене не приймає, ображає, навіть у гості не запрошує! Для неї ти й досі — світло у віконці.
Якби Сергій розлучився з власної ініціативи або ти дізналася про нас раніше, вона б його прокляла. Він боявся втратити дві квартири, які вона обіцяла йому залишити.
А так — ти сама пішла, він ніби ні при чому, і все мало залишитися в нашій новій родині. А взагалі, Юля, ти сама в усьому винна — за чоловіком треба доглядати, пестити його й плекати, інакше на його шляху обов’язково зустрінеться та сама — турботлива, ніжна й уважна, справжня жінка — така, як я.
Цей цинізм переповнив чашу терпіння Юлі. Вона не збиралася мститися, але й покривати цю підлість перед жінкою, яка завжди ставилася до неї як до доньки, не стала.
При найближчій зустрічі Юля розкрила всю правду свекрусі.
Марія Борисівна, почувши про підлий план сина та зраду подруги, дуже розлютилася:
— Оце так, я такого від власного сина не очікувала! — важко дихаючи, промовила літня жінка. — Та й твоя подруга теж не краща, знала, що у вас проблеми, і навмисно втрутилася, в ліжко до нього стрибнула!
Ну що ж, я йому покажу- спадщину!
Марія Борисівна покарала сина жорстко й безапеляційно. Свою розкішну трикімнатну квартиру, на яку Сергій та Інна вже мали великі плани й навіть обирали туди нові меблі, вона офіційно подарувала онукові Дмитру на повноліття.
Дізнавшись про це, Інна ледь не збожеволіла від люті. Вона втратила контроль і сама зателефонувала своїй колишній подрузі, зриваючись на вереск:
— Що, вирішила наостанок зробити капость?! Остаточно налаштувати свекруху проти мене? Ти що, не розумієш, що посварила сина з матір’ю?! Зазіхнула на квартиру, синочку своєму її привласнила?!
Я не розумію, навіщо ти це робиш? Сергій і так виплатив тобі 2 мільйони за частку у вашій квартирі! Що тобі ще потрібно?
— Я Марію Борисівну нічого дарувати не просила, це було її особисте рішення, — спокійно відповіла Юля, відчуваючи дивне полегшення. — А правду розповіла дійсно я — тепер вона знає, що насправді з себе представляє її синочок.
А тебе, Інно, мені просто шкода. Запам’ятай — своє щастя на чужому нещасті не побудуєш, рано чи пізно й ти опинишся в моїй ситуації. Сергій зрадив мене, зрадив матір, він точно так само вчинить і з тобою.
Час усе розставив на свої місця. Через два роки після розлучення Юля зустріла надійного, доброго чоловіка і вийшла заміж з великої взаємної любові. Вона знову розквітла.
А ще через рік до неї дійшли чутки від спільних знайомих: її заклята «подруга» Інна з тріском розлучилася з Сергієм. Причина виявилася банальною — Сергій почав затримуватися «на роботі» вже від Інни, і та піймала його на постійних зрадах з молодшими дівчатами.
Пророцтво Юлі здійснилося.
З колишнім чоловіком Юля тепер взагалі не спілкується. Зараз Сергій залишився біля розбитого корита — без квартир матері, без грошей і без родини. Він дуже активно, аж нав’язливо намагається налагодити стосунки з колишньою дружиною та сином, постійно дзвонить і шукає зустрічей.
Проте Дмитро йде на контакт дуже неохоче — батька він вважає зрадником і прощати його не збирається.
