Відбулося це в листопаді. Одного разу, вночі, мешканці зйомної квартири з нашого під’їзду, в страшному поспіху залишили житло.
Вже не знаю, що у них там трапилося, але частину речей їм довелося кинути прямо біля дверей. Серед зупиненого майна ми зі спорядженнями виявили величезний акваріум, на половину наповнений каламутною водою. В акваріумі, напіввідкривши очі, сидів крокодил.
Притулок дати кинутій тварині ніхто з нас не надумав, але участь у долі бідного звіра прийняв весь поверх.
Акваріум перекинули ближче до батареї, так як, в під’їзді було досить холодно, і прийнялися підгодовувати звіра, як, могли.
Кожного ранку навколо крокодила плавали свіжі шматки м’яса, ковбаси і навіть хліба, принесені щирими і щедрими громадянами. Крім того, ми активно обдзвонювали притулки для тварин, зоопарк, зоомагазини, а також друзів і родичів у надії прилаштувати “підкидиша” в хороші руки.
Крокодил виглядав дуже нещасним, частування ігнорував, просто тихенько сидів у своєму акваріумі. Напевне, тваринка захворіла, вирішили ми і почали обдзвонювати ветеринарів.
Ветеринари нас заспокоїли, сказали, що крокодили дуже довго можуть обходитися без їжі тим більше взимку, коли вони стають вдвічі млявішими.
Ми трохи заспокоїлися, але годувати крокодила продовжили, втім, і пошук нового господаря для нього теж продовжили. Нарешті, через тиждень, один з сусідів спромігся вмовити знайомого директора зоомагазина з дуже віддаленого містечка.
Той приїхав до вечора, потративши на дорогу півдня (далеко було, та й затори, самі розумієте). Увесь наш будинок, з слiзами змилування вийшов проводити того, що став таким рiдним.
Директор зоомагазину рішуче підійшов до акваріуму і розреготівся з ходу. Очі професіонала, навіть через каламутну воду розглянули, що крокодил то наш, був всього лише гумовим муляжем, частиною акваріумного інтер’єру.
