— Чому діти після розлучення мають жити зі мною? Ти ж мати! У мене нова сім’я, моя кохана з ними не впорається, — говорив чоловік, задихаючись від гніву.
-Ти ж батько. Нехай живуть з тобою. До школи о восьмій. Розклад гуртків висить на шафці Аріни, — спокійно відповіла колишня дружина.
Аллі було смішно слухати, як Борис хрипить і лається на тому кінці дроту. Що ж він думав? Просто так прийшов, показав на двері й усе?
— Алло, досить мені мститися! Ти поводишся, як стерво! Ти ж мати! Я працюю, у мене немає часу возити Аріну й Матвія на гуртки!
— Мені все одно, коханий! — розсміялася у відповідь дружина.
Вчора Алла пішла з дому на вимогу Бориса. Просто зібралася. Без сварок, без скандалу. Але зробила те, чого Борис ніяк не міг очікувати…
Вчорашній день знову ожив у пам’яті чоловіка неприємними кадрами.
Все почалося з того, що напередодні Алла застала Бориса з Лізою в ресторані.
Невідомо, як дружина його вистежила, але коли Борис і Ліза цокнулися келихами за їхнє кохання, Алла з’явилася нізвідки й перекинула відерце з льодом прямо на голову гуляці. Слідом за цим тарілка з жирними мідіями полетіла за комір коханці Лізі.
Влаштувавши неабиякий погром у ресторані та зганьбивши Бориса, Алла пішла додому, але підступність дружини не знала меж!
Коли Борис повернувся до квартири, він не став церемонитися з набридлою Аллою.
— Що ти наробила?! Сама зараз підеш чи тебе вигнати? Я викину тебе з квартири, ти будеш на вулиці прозябати! — серйозно сказав чоловік.
— Я піду, заспокойся, Борю, — покірно сказала Алла.
Алла й пішла, звільнила квартиру, але дітей із собою не забрала!
Коли наступного вечора Борис і Ліза, сповнені романтичних планів, у грайливому настрої, увійшли до квартири, їм назустріч вийшли Аріна та Матвій, діти Бориса.
— Що ви тут робите? — просипів Борис, затуляючи Лізу в короткій сукні.
— Тату, ми хочемо їсти! Мама сказала, що ти нас нагодуєш, — сказав Матвій.
— А де мама?!
— Вона поїхала. Ось, вона тобі це передала, — сказала Аріна й віддала батькові його квиток на літак, розірваний на дрібні шматочки. — Ви ж збиралися у відпустку, хіба ти забув?
— А що це за тітка? — запитав Матвій.
Борис ледь не розірвався по швах.
Він пам’ятав, що вони мали летіти на відпочинок. Пам’ятав, що дружина пішла у відпустку, Борис теж взяв, але Ліза почала тиснути на нього. Борис вибрав молоду коханку, а з дружиною довелося швидко розійтися.
Зараз він намагався донести до Алли по телефону, але та лише глузувала.
— Як ти можеш зараз полетіти, якщо у тебе двоє дітей залишилися невідомо де і з ким? — кричав Борис, але Аллі було байдуже.
— Вони прописані у твоїй квартирі, ти батько і повинен про це пам’ятати, Боря! Ти сам прийшов і сказав, що нам треба розійтися, діти тобі не заважають, а я повинна піти. То в чому проблема? У мене відпустка, квитки куплені.
І взагалі! Життя йшло своєю чергою, а тут ти зі своєю Лізою, — Алла скривилася, згадуючи молоду вульгарну дівку за столиком із мідіями на сукні.
Алла поставила валізу на конвеєр і сказала чоловікові, що зараз вона буде поза зоною доступу. У слухавці запала тиша. Борис не встиг вимовити й слова, як Алла просто вимкнула телефон — і все!
«Телефон абонента вимкнений, або знаходиться поза зоною…», — підтвердив невблаганний автоінформатор.
Борис аж завив від безнадії. Швирнув телефон на свій робочий стіл. Різкими рухами він підхопив папери, що розлетілися. Але телефон довелося підняти й відповісти на дзвінок Лізи.
— Боря! Я не нянька твоїм бешкетникам! Гаразд, Матвій, але Аріна! Вона ж дівчинка! Як ти її виховав?! — кричала Ліза, вичитуючи Бориса.
— Що сталося? Ти можеш спокійно розповісти! — вийшов із себе Боря.
Виявилося, що Аріна розлила фарби в машині Лізи. У її новенькому авто тепер усі сидіння були забруднені.
— Це випадковість! Вона ж дитина!
— Боря, їй тринадцять років! Вона все розуміє. Твої діти проти мене! — скаржилася Ліза.
Борис спробував її заспокоїти, але марно.
Молода жінка сказала, що на перший раз пробачає дівчинку. Але перебування дітей у будинку Бориса не може тривати довго.
-Тобі все одно доведеться змусити дружину забрати їх!
Борі зовсім не сподобалося, як Ліза поводилася з ним. Адже вона знала, що в нього є діти. Що ж, тепер їх на вулицю виганяти? Зі школи дітей сьогодні теж забирала Ліза, з важким серцем вона привезла Матвія й Аріну додому.
А ще попереду гуртки та секції! Виявляється, Алла не лежала на дивані, а метушилася з дітьми майже весь день. У Бориса від цієї інформації голова йшла обертом. На роботі звіти, кінець кварталу, і навіть відпустка не рятувала! Борис сидів за комп’ютером, а телефон знову вібрував на столі.
— Тату, мені треба на малювання, а твоя Ліза втекла з дому. Хто мене відвезе? У Матвія через годину музична школа, — поставила Борю в скрутне становище старша донька.
— Сьогодні ви все пропускаєте! Подякуйте своїй мамі! — висловився Борис і попросив Аріну щось приготувати.
— Я не вмію! Мама завжди готувала! — категорично відмовилася Аріна. — Нехай Ліза щось зробить. Адже вона тепер наша мама?
Боря проковтнув клубок у горлі. Ліза не пристосована до побуту. Вона — муза, красива, тендітна, бажана, але в побуті абсолютно ні на що не придатна.
— Гаразд, я приїду й усе сам зроблю! — лаявся Борис. — Чорт забирай! Усе з рук випадає! Ось, стерво…
Він видихнув, згадуючи, як Алла жахливо підставила його, дізнавшись про те, що Борис подав на розлучення.
Усі думки Бориса тепер були зосереджені на дружині. А Алла сиділа в літаку й готувалася до приземлення. Вона знала, що діти — не останнє потрясіння для її Бориса.
Коли Боря повернувся додому, то відразу ж відчув у вітальні запах смаженого м’яса, картопляного пюре та ще чогось шалено смачного.
— Ліза, ти вдома? — голосно запитав Боря, але замість Лізи до нього вийшла Аріна.
— Бабуся приїхала! Тату, класно, правда?
— Класно, — відгукнувся Борис.
На лобі виступив холодний піт. Ця клята Алла поїхала, кинула дітей, але надіслала замість себе відьму-тещу! Оце й справді неймовірний сюрприз…
— Привіт, зятю. Як справи? — запитала Жанна Сергіївна.
— Добрий вечір. Чому ви тут? У вас що, дома немає і ніде готувати? — закричав Борис, відкинувши робочу сумку на полицю в передпокої.
— Я приїхала до онуків, маю право бути з ними, поки дочка на відпочинку. Ви ж і так збиралися залишити мені ключі. Щось змінилося?
— Все! Все змінилося! — обурено вигукнув Борис, витираючи чоло.
Алла точно вирішила позбавити його життя ще до розлучення. Теща спокійно пройшла до кухні, продовжила накривати стіл, а Боря кинувся до спальні. Лізи ще не було вдома.
— У мене нова жінка! Як ви собі уявляєте наше спільне проживання? Заберіть дітей і залиште нас у спокої! — просив Борис, повернувшись до кухні.
Жанна Сергіївна ніби його не чула. Вона розставила столові прибори для всіх, і навіть для Лізи знайшлася тарілка та місце за великим столом.
— Я ж усе розумію, зятю. Ну, з ким не буває. Сідай за стіл. І твою швабру нагодуємо, — посміхалася Жанна.
— Ні, це якийсь безлад! Я зараз викличу патруль! — кричав Борис.
— І що це дасть? Діти все одно залишаться тут. Тільки возити їх до школи й готувати для них буде твоя Ліза, а не я. Я б не радила тобі псувати зі мною стосунки. Алли не буде п’ять днів, тож…
— Шість днів і п’ять ночей, — з гіркотою промовив Борис.
Через пів години, коли всі сиділи за столом, повернулася Ліза. Вона не розуміла, що теща Бориса робить у його домі.
— Я запросив Жанну, щоб зняти з тебе обов’язки відвозити дітей до школи.
Борису довелося збрехати, але Ліза була настільки незадоволена, що ледь не вибігла з дому.
— Заспокойся! Вона нам допоможе, як і ти! Алли не буде майже тиждень, а потім вона все одно не залишить дітей. Алла не така!
— Вона взагалі ненормальна, твоя дружина! Не жінка, і не мати, а взагалі! — голосила Ліза.
Теща різко відчинила двері, коли Борис обіймав Лізу за плечі в їхній спальні.
— Ви ж будете їсти? Ліза, йди, сідай, а то пюре охолоне, — спокійно сказала Жанна.
— У мене правильне харчування! Чули про таке?
— Так, щось таке чула. М’ясо, пюре, салат, — показала на стіл Жанна.
— Я це їсти не буду! Боря теж! Не треба тут нав’язувати свою «високу кухню»!
Боря облизнувся. Він уже поїв, ще до того, як Ліза прийшла. І, всупереч вимогам коханки, сів за стіл разом із дітьми та Жанною.
— Борисе! Я такого від тебе не очікувала! Ти варвар! — кричала Ліза, тікаючи до кімнати.
— Вона нервова, тобі доведеться нелегко, зятю! — посміхнулася Жанна.
Усіх усе влаштовувало, крім Лізи та Бориса. Хоча Борис знаходив свої плюси в тому, що в будинку оселилася теща.
Алла часто дзвонила, підтримувала зв’язок із дітьми та надсилала фото.
— Який красень! Ну, тримай його, не відпускай! — казала Жанна доньці.
Борис ходив коридором і нервово міркував, що дружина встигла на відпочинку придивитися до когось. Ліза ж дедалі більше розчаровувала Бориса.
— Що це за халат на тобі, сонечко? — запитав Борис, коли минуло вже чотири дні з моменту заселення тещі.
— Це мені твоя Жанна дала! Мої шовкові вона випрала з відбілювачем! І ще сказала, щоб я при дітях не трясла своїми скарбами! — висловилася Ліза.
— І ти мовчиш? Чому мені не сказала?
— А навіщо? Ти ж їх захищаєш! — заперечила Ліза. — Знаєш, Боря… У мене вже не залишилося сил. Сьогодні я повертаюся до батьків. Як вирішиш питання зі своєю родиною, так і приходь. А поки що прощавай!
Ліза пішла, а Борис почав з’ясовувати стосунки з тещею.
-Боря, що не так? Я весь тиждень возила дітей до школи, на гуртки! Я прала й прибирала за тобою та твоєю коханкою! Що не так?
-Та все! Ви ж тут спеціально окопалися, Жанна Сергіївна! Тільки до вашої доньки я не повернуся! — заявив Борис.
— Та, Боже збав! Аллочка не прийме тебе після цієї Лізи! Ні, тільки розлучення! У Алли вже інші плани, моя донька одна не залишиться!
Ця багатозначна фраза протверезила Бориса. Значить, усі ті переговори, які вела теща з Аллою, — правда. У дружини хтось є.
Відпустка Алли закінчилася напрочуд швидко. Поки Борис намагався повернути Лізу, дружина вже прикотила валізи до порога.
— З’явилася, заразо! — зустрів Аллу Боря, випромінюючи отруту. — Як далі будемо жити?
— Я забираю дітей, квартиру ділимо навпіл, як і все, нажите в шлюбі, — спокійно відповіла Алла.
— Ти… Знайшла когось?
— Борю, відчепися.
— Я не зрозумів, що це за тон? Мої діти не житимуть з невідомо ким, я не ти! — кричав Борис.
— Ти привів додому Лізу, про що ти зараз говориш? — розсміялася Алла.
— Де ви будете жити? Я маю знати, — діловито підняв брови чоловік.
— Відчепися. Яка тобі різниця? Аліменти заплатиш, майно поділимо і все, до побачення! Добре, що ти сам привів цю Лізу. Я вже й не знала, як від тебе позбутися.
Алла говорила так щиро, що Борис і справді повірив дружині. Йому стало прикро. Не дуже приємно, коли з тобою живуть заради дітей і квартири. А Алла сказала, що їхній шлюб останніми роками тримався саме на цьому.
Вона знову пішла. Але тепер уже без поспіху: орендувала квартиру, перевезла речі й забрала з собою Аріну та Матвія.
— Лізонько, я залишився сам. Можеш приїжджати! — сказав Борис у слухавку, щойно за дружиною зачинилися двері.
Ліза дивно мовчала.
— Знаєш, Боря. Ти не такий вже й крутий, раз тебе дошкуляють теща й дружина. Мені нема чого робити у твоїй печері. Бо ще діти нагрянуть або твоя мама… У вас там взагалі божевільня, яку розумієте тільки ви самі! Ось і живіть…
Боря затремтів від почутого. Він знову вкрився пітом, а зуби стиснулися від злості й гіркоти. І в усьому знову була винна ненависна Алла.
Він хотів висловити все колишній дружині, але та навіть не взяла слухавку.
Наступного дня Борис спробував поспілкуватися з дітьми.
— Тату, тобі краще не приїжджай. А то Ліза буде хвилюватися, — сказала Аріна.
— Та у мене ж немає Лізи! Це мама вас нацьковує? Скажіть, я її рознесу! — обурювався Борис.
— Тату, ми просто хочемо, щоб ти був щасливий. І мама теж. — У неї є дядько Ігор, він дарує нам подарунки й возить на машині, — видав Матвій у слухавку.
— Що? Який там ще дядько? Та я ж ваш батько! Я, а не він! Нумо, дайте слухавку Аллі!
— Поговоримо в суді, Боря! — коротко відшила Бориса дружина.
Ось так швидко й просто Боря став холостяком ще до розлучення. І питання з дітьми вже було вирішене, ніхто не бігав по квартирі й не заважав, але якийсь неприємний осад оселився в душі Бориса.
— Начебто й від дружини позбувся, а все одно все якось не так! Напевно, Алла мене наврочила чи зачарувала, щоб я весь час про неї думав? — заспокоював себе Борис.
За порадою сестри він звернувся до однієї впливової ворожки, але та сказала, що ніякого наврочення чи зачарування на Борі немає.
До суду він не бачився з дітьми, а після суду хотів би, але Алла не дозволяла. Борис набрався сміливості. Втративши частину свого майна та грошей, йому вже було все одно. Спілкуватися з дітьми він хотів на зло дружині!
І під цим приводом Борис з’явився додому до Алли, де вона жила з новим чоловіком. Борис постукав у двері, а йому відчинив якийсь високий блондин і запитав, чого хоче Борис.
— Я вимагаю, щоб Алла дозволила мені бачитися з дітьми! — заявив Боря, дивлячись на Ігоря так, ніби він — Моська, а той — Слон.
— Ви можете бачитися згідно з рішенням суду. А сьогодні Алла й діти не можуть. Ми збираємося в кіно, тож вибач, Борисе. Ти неправий, — пожартував чоловік.
Борис підійшов до машини й звідти спостерігав, як його колишня сім’я разом з Ігорем виходять із під’їзду та сідають у його авто. На Бориса ніхто так і не звернув уваги.
Борис не покинув дітей, а після консультації з юристом почав активно відстоювати свої батьківські права. Алла була лише рада, що колишній чоловік з’являвся у них вдома за розкладом.
Діти спілкувалися з батьком тепер навіть більше, ніж раніше. Гроші на дітей Борис виділяв регулярно, навіть трохи більше, ніж аліменти, що теж було приємно.
Одного разу Боря навіть запропонував Аллі знову бути разом, повернути все як було, скориставшись тим, що вдома немає ненависного Ігоря.
— Ні, Боря, нічого не повернути. Я рада, що у тебе була Ліза. Якби не вона, я б не зустріла справжнього люблячого чоловіка. Зараз ти став ідеальним батьком. Може, скоро і ідеальним чоловіком станеш, — підбадьорила його Алла.
Тільки Борис чомусь не радів.
Ось така історія.
Борис у цьому випадку — як собака на сіні, що грає на руку колишній дружині. Але таких чоловіків мало. Зазвичай ситуація дещо інша.
