Своє сімейне життя Ольга вважала на рідкість невдалим досвідом. Вона була щаслива в першому шлюбі, але рано овдовіла, а потім у тридцять років примудрилася вляпатися в роман з Віктором.
Точніше, в трикутник, тому що крім чоловіка в ньому завжди була присутня його матуся. Вона навіть на перше побачення прийшла зі своїм тридцятип’ятирічним синочком і пообіцяла сидіти тихо, в’язати йому шкарпетки.
– Ви милуйтеся, я не заважатиму, – заявила Ганна Сергіївна. – Скільки треба. Я посиджу тихесенько.
– Це що таке? – пошепки поцікавилася Ольга у залицяльника.
– Просто мама не любить сидіти вдома сама, – відповів він. – Якщо залишити там, буде мучити дзвінками і повідомленнями. А так вона при ділі, в’яже. І ми можемо спокійно посидіти на побаченні.
– А в спальню з нами, вибач, мама теж піде в куточку посидіти?! – обурилася Ольга, якій Віктор подобався, але все ж не до такої міри.І отримала відповідь:
– Це ми вже якось вирішимо, найголовніше, щоб вона тебе схвалила.
Незважаючи на такий міцний зв’язок з мамою, в іншому Віктор здавався цілком нормальним чоловіком. Вони зустрічалися рік, потім одружилися, і наступні дев’ять років Ольга божеволіла від цих стосунків, в яких свекруха завжди виявлялася важливішою за невістку.
Лагідна і тиха зовні Ганна Сергіївна була природженим маніпулятором. До кінця їхнього шлюбу свекруха міцно асоціювалася у Ольги з павуком, що плете свої мережі.
Не було й дня, щоб Ганна Сергіївна не вимагала присутності сина у своїй квартирі. У неї перегорали лампочки, дивно шумів унітаз, смерділо під вікном бензином, кричали сусіди. І всі ці проблеми в будь-який час доби вирішував улюблений син Ганни Сергіївни.
Ольга сама подала на розлучення п’ять років тому, вони тихо і швидко розійшлися. Від спільних знайомих Ольга знала, що Віктор встиг ще двічі сходити в РАЦС з новими претендентками, але ті протрималися набагато менше.
І ось сьогодні колишній чоловік несподівано заявився до неї додому. Ольга зустріла Віктора біля під’їзду, коли поверталася з роботи.
– Привіт, гарно виглядаєш, – сказав він. – Волосся, чи що, пофарбувала чи підстриглася?
– І те, і інше, – швидко відповіла Ольга. – Вітю, ти чого прийшов? Якщо до мене, то давай викладай коротше, втомилася на роботі, сил немає.
– Запроси мене на каву хоча б! – обурився колишній чоловік. – Чи будемо тут посеред двору розмовляти?
– Послухай, у нас немає ніяких конфіденційних тем, – буркнула Ольга, починаючи дратуватися.
На обличчя падав противний дрібний дощик, волосся почало зрадницьки пушитися.
– І все ж запроси мене до квартири, – попросив Віктор.
– Ну добре, підемо, тільки ненадовго, – попередила його Ольга.
Вони піднялися в її квартиру, де колись жили разом у шлюбі. Віктор обійшов усі кімнати, немов був покупцем або потенційним орендарем.
Потім клацнув кнопкою чайника на кухні і сів на кухонний диванчик біля вікна. Ольга з тугою подумала, що він прийшов надовго, і прийняти розслаблюючу гарячу ванну не вийде, а колишній чоловік протягнув:
– Ого, ти ремонт зробила, кухню поміняла, спальню! Грошики водяться?
– Вітю, ти в борг прийшов просити, чи що? – поцікавилася у нього Ольга. – Так не дам, вже вибач.
– Ні, просто хотів зробити комплімент. Але ж ти у нас прямолінійна, як шпала! – обурився колишній чоловік. – Присядь, не нависай наді мною, бісить.
– Ти мені в цьому будинку ще й командувати будеш? – здивувалася його нахабству Ольга. – Гаразд, кажи, навіщо прийшов, і йди геть.
– Візьми мою матір до себе на пару тижнів, – раптом випалив Віктор. – Я їду, вона зовсім одна залишиться, мало що трапиться. А ти явно без чоловіка живеш, удвох веселіше буде.
– Вітю, ти нормальний чи ні? – поцікавилася Ольга. – Вона мені навіть не родичка, чужа людина. Ну найми доглядальницю, якщо боїшся матір одну залишати. У санаторій на цей час її відправ.
– Не можу, мама згодна тільки на тебе, – зітхнув Віктор. – Ну що тобі варто?
– І справді, просто поселити у себе стареньку з капризами і хронічними хворобами, яку я не бачила років п’ять. Відмінний план, це відразу сильно скрасить мої будні! – Ольга з подивом дивилася на колишнього чоловіка, який запропонував таку нісенітницю.
– Це означає ні? – поцікавився Віктор. – Гаразд, тоді я піду, вибач, що потурбував. Номер телефону в тебе той самий?
Ольга підтвердила, що дані не змінювала, а потім, вже зачинивши двері за колишнім чоловіком, задумалася про те, навіщо Віктору ця інформація. Але питати було пізно, Ольга махнула на цей дивний візит рукою.
Але через три дні під час наради її телефон почав дзижчати, немов оскаженілий. Звук дзвінка в їхньому університеті на таких заходах вважалося хорошим тоном відключати.
Через п’ятнадцять хвилин безперервного дзижчання вже ректор запропонував шановній Ользі Леонідівні вийти в коридор і відповісти на дзвінок.
– Хто знає, може, у вас там трубу вдома прорвало, – зітхнув він. – У нас ось минулого тижня таке сталося. Я теж усім сусідам телефони обірвав.
– Номер незнайомий, – кивнула Ольга, – зараз я, швидко.
Вона вийшла в коридор і відповіла на дзвінок. У трубці зазвучав старечий деренчливий голос її колишньої свекрухи.
– Оленко, дитинко, приїжджай до мене швидше, відчуваю, недовго залишилося.
– Ганно Сергіївно, не потрібно впадати в паніку, ви взагалі де? – поцікавилася Ольга.
– Як це де? Вдома серіал дивлюся, а печиво до чаю скінчилося. І взагалі, мені нудно, всі кинули, покинули. Нікому я тепер не потрібна, – завивала в трубці Ганна Сергіївна, та так, що серце завмирало.
– Я зараз подзвоню Віктору, – пообіцяла Ольга. – Він до вас швидше приїде. А у мене робота, ніхто не відпустить.
– Я почекаю до вечора, – відгукнулася Ганна Сергіївна. – Вітя вже поїхав, сказав, у разі чого дзвонити тобі, номер залишив.
Ольга в люті завершила дзвінок і набрала номер колишнього чоловіка. Абонент, що цілком передбачувано, був тимчасово недоступний.
Ольга зітхнула, перевела телефон у режим польоту, щоб більше ніхто не турбував, і повернулася на нараду. Але зосередитися на роботі вже не виходило, Ольгу мучила совість. Десь там зовсім одна сиділа нещасна літня жінка, її колишня свекруха, і чекала на допомогу.
Сяк-так відсидівши нараду і відпросившись на залишок дня, Ольга поїхала на інший кінець міста до Ганни Сергіївни. А та смиренно чекала її біля дверей, сидячи на м’якому пуфіку. Ольга навіть розплакалася від вигляду маленької згорбленої сивочолої жінки з її незмінним в’язанням.
Ганна Сергіївна покосилася на об’ємні пакети, які притягла з собою Ольга, і промовила тоненьким деренчливим голоском:
– Дитинко, як добре, що ти прийшла. Звариш мені супчик? Я вже тиждень нічого не їла, тільки пила чай.
– Звичайно!Зараз ми вас погодуємо.
– І потрібно запустити прання, помити підлогу, вікна б теж не завадило, але наступного разу, – пошепки перераховувала Ганна Сергіївна.
Ольга зітхнувши взялася за роботу, відчуваючи себе Попелюшкою на службі у злої мачухи. Вона вже розуміла, що стала жертвою маніпуляцій колишнього чоловіка і його матінки. Але кинути літню жінку і просто піти їй не дозволяла совість. Та й витраченого на дорогу часу було шкода.
Мимохідь Ольга розпитувала колишню свекруху про її життя, і теми Віктора теж торкалася, але так, щоб не викликати зайвих підозр.
Ганна Сергіївна на питання відповідала ухильно, немов досвідчений шпигун в тилу ворога. Ольга намагалася з’ясувати, куди ж все-таки поїхав Віктор, як можна з ним зв’язатися, але зазнала фіаско.
Наступного дня колишня свекруха почала дзвонити їй прямо посеред пари, а потім, коли Ольга їй змогла відповісти, висловила претензії:
– Ти теж вирішила мене ігнорувати? Оленко, а я ж весь день чекаю твого дзвінка.
– Ганно Сергіївно, – зітхнула Ольга, – я на роботі, взагалі-то.
– Та кому це цікаво, – відмахнулася колишня свекруха. – О котрій годині тебе чекати?
– Я сьогодні до вас взагалі не збиралася, – щиро відповіла їй Ольга. – У мене по роботі багато справ. І вдома теж.
– А на мене всім начхати, – сумно прошепотіла Ганна Сергіївна. – Піду з життя тут одна, ніхто й не дізнається.
Ольга запевнила літню жінку в тому, що вона неодмінно приїде до неї завтра. Але ввечері Ганна Сергіївна знову подзвонила і повідомила колишній невістці, що о дев’ятій ранку їм слід бути у лікаря. Вона записалася на прийом і була дуже горда собою.
– У мене машина в ремонті, – попередила Ольга. – Може, хтось інший з вами з’їздить? Мені треба о сьомій ранку з дому вийти, щоб вчасно дістатися.
– Ну що ти як маленька, візьми таксі, – образилася Ганна Сергіївна. – Я на тебе розраховую.
Вона кинула слухавку, а Ольга знову залишилася стояти з відчуттям, що її здорово провели. Більше того, довелося терміново змінювати всі плани, відпрошуватися на роботі. Ольга вже й забула, що другим улюбленим спортом після дресирування сина у Ганни Сергіївни були забіги по поліклініках.
Вона віртуозно знаходила у себе симптоми всіх хвороб відразу, легко домагалася від лікарів дорогої діагностики. Щоправда, після колоноскопії запал колишньої свекрухи в цьому напрямку трохи зменшився.
Наступного ранку Ольга повезла Ганну Сергіївну на таксі до лікаря. Водій злився на затори і бурчав, що старенька швидше б дошкандибала дворами пішки. Нарешті вони прибули до поліклініки.
Побачивши Ганну Сергіївну в черзі на прийом, лікар, високий бородатий чоловік, відразу спохмурнів. А коли настав час, колишня свекруха шмигнула в кабінет одна, щільно прикривши двері. Це так заінтригувало Ольгу, що вона припала до стулки, не соромлячись людей, які сиділи в черзі.
– Отже, що у вас сьогодні болить? – зітхнув лікар. – Які скарги?
– Сплю погано, вітамінки б поколоти або засіб якийсь виписати, – простогнала Ганна Сергіївна.
– До речі, з ким це ви сьогодні? – поцікавився лікар. – Де син, все ж найняв вам доглядальницю?
– А, ні, це так, знайома, – відповіла Ганна Сергіївна. – А у мого синочка медовий місяць. Він полетів на море з новою дружиною, між нами кажучи, та ще риба-прилипала. Хочете фото подивитися? Мені Вітя прислав.
– Щастить же деяким, на морях відпочивають, – зітхнув лікар. – А у мене нічого, крім роботи. Гаразд, випишу вам дещо, можливо, спати будете краще.
Щаслива Ганна Сергіївна вийшла з кабінету і тут же знову набула свого звичайного вигляду старенької кульбаби, готової розсипатися від найменшого вітру. Ось тільки Ольга вже знала правду.
Викликати таксі назад вона відмовилася, пославшись на підвищений попит, а вдома у Ганни Сергіївни потихеньку вийняла з її телефону сім-карту. І пішла, попередньо відвідавши аптеку і купивши потрібні ліки.
А ввечері Ольга взялася за виконання свого плану помсти. Вона зателефонувала колишньому чоловікові з номера матері і зажадала, щоб той негайно повернувся.
– Звідки у тебе взагалі мамин телефон? – вигукнув Віктор. – Що за маячню ти несеш?
– Твоя мати в реанімації, там телефон їй не потрібен. А я не родич, – натхненно брехала Ольга. – Негайно приїжджай сюди і вирішуй питання. А то й попрощатися не встигнеш.
– Олю, ну давай якось сама, – незадоволеним голосом простогнав Віктор. – У мене тут складне відрядження.
– Нічого не знаю, мати вимагає тебе, обіцяє розкрити якусь таємницю, – продовжувала фантазувати Ольга.
Домігшись від Віктора запевнення в тому, що він бере квиток на найближчий рейс, Ольга відключила свій телефон і домофон. Рано вранці вона вийшла на роботу, біля під’їзду стояв, піднявши комір пальта, злий і мокрий Віктор.
– Відмінний розіграш, що вже там! – закричав він. – Моя мати у себе вдома, хропе так, що чути на вулиці. А я втратив купу грошей і зірвався сюди з твоєї милості.
– Ось і чудово, тримай її сім-карту. І найми вже доглядальницю матері, а не спихай її на чужих людей, – спокійно відповіла Ольга. – А потім проводь медовий місяць як хочеш.
– Ти просто мені мстишся через заздрість! – верещав Віктор.
Але Ольга не стала його слухати, вона пройшла повз, розкрила парасольку і попрямувала до зупинки автобуса. Більше ні Віктор, ні його мати-маніпуляторка, її не турбували.
