Макс солодко спав. Була третя година ночі. Раптом його телефон задзвонив. Він, ледве розплющивши очі, глянув на годинник, потім невдоволено на екран телефону – невідомий номер. Він одразу скинув дзвінок.
Як тільки він заплющив очі, знову дзвінок. Макс знову скинув дзвінок і поставив на тихий режим, але дзвінок пролунав знову. «Не зрозумів», – подумав Макс і гнівно відповів
– Ну, хто там?
Жвавий жіночий голос швидко промовив
– У мене є для тебе робота твоєї мрії. Я знаю, що ти давно шукаєш роботу.
– О третій ночі я зазвичай сплю. Може, все-таки дозволите мені доспати до ранку?
– Навіщо? Ти вже виспався з огляду на те, що спав ще вчора вдень.
Макс спалахнув від такого невимовного нахабства.
– Слухайте ви, я не знаю звідки ви про мене це знаєте.
– Ми все про тебе знаємо, тому приїдь будь ласка на інтерв’ю.
Макс хотів було сказати щось різке, але раптом згадав, що перебивається на підробітках вже півроку. І за квартиру цього місяця поки що платити нема чим. І тихо спитав:
– А коли інтерв’ю та де?
– Зараз. У центрі міста.
– Що? – вигукнув Макс і кинув слухавку.
Раптом у його кімнаті спалахнуло світло і він побачив, що в кріслі сидить молода дівчина. Макс схопився з ліжка як ужалений і крикнув їй
– Зараз же забирайтеся з моєї квартири, а то я дзвоню в поліцію!
Дівчина з тим самим голосом, що й у телефоні спокійно відповіла
– Ти не хвилюйся. Давай проведемо інтерв’ю прямо тут. Я обіцяю, що воно не займе багато часу.
Макс тремтячими руками набрав номер поліції.
– Поліція не відповість, вони, мабуть, сплять, – сказала, посміхаючись дівчина.
Він, бачачи, що поліція справді не відповідає, схопив настільну лампу та вигукнув:
– Якщо не вийдете із моєї квартири, я вас вдарю.
– Я обов’язково вийду. За кілька хвилин. І повір мені, я тут заради твого ж добра. Просто хотіла заощадити тобі нещасний випадок, який станеться з тобою сьогодні. Сьогодні ти втопишся.
Макс засміявся.
– Ось тут у вас прокольчик вийшов. Я чемпіон Європи з плавання.
– Ми знаємо. Твоя впевненість у собі також передбачена. Все накреслено. Це має бути твоєю останньою серйозною проблемою, після якого ти готовий погодитися на нас працювати, але я пропоную тобі погодитись зараз і тоді ти не втопишся.
– Ви що мене залякати вирішили?
– Ні, ні. Зараз я все поясню. Дивись, існує два шляхи – шлях страждань або шлях роботи на нас.
– Та на кого це на вас?
– А, я ще не сказала? На Бога. Наш генеральний директор – сам Бог. Фірма, як ти розумієш, працює по всьому світу з філіями у всіх містах. Я відповідаю за ваше місто.
– У Бога є фірма? – Макс усміхнувся.
– Розумію, це звучить фантастично, але це і є мета життя кожної людини – почати працювати на Бога, щоб стати на нього схожою. Спочатку люди народжуються йому протилежними і поступово через різні переживання та страждання приходять до бажання працювати на благо всіх.
– Цікаво, і яка там зарплата?
– О, найбільша – поступове відчуття самого Бога, Вищої сили любові. Щоб ти собі трохи уявив – саме початкове відчуття Бога набагато сильніше за всі задоволення цього світу разом узятих. Ну, згоден?
Макс трохи замислився.
– Не знаю, якось це все звучить підозріло. Мені треба все це обдумати, переварити. А чому все це вночі? Ні, я так одразу не можу погодитися.
Дівчина різко встала з крісла.
– Ось упертий який! Та я навіть правила фірми порушила. Раніше терміну йому все розповіла, а він ні – хочу потонути! Та й тони. Мав рацію мій начальник відділу – люди впертіші за віслюків. Хотіла план достроково виконати, у відпустку раніше піти. Та який там. Гаразд, скоро побачимося, Максе.
Вона махнула рукою і зникла. Макс полегшено видихнув і сів на ліжко. Раптом він помітив, що на годиннику ті самі три години. Він подивився на годинник у телефоні – теж три години.
– А може, мені все це наснилося? – подумав він.
Раптом знову задзвонив телефон. Макс роздратовано відповів
– Слухайте, дайте мені спокій!
– Максе, та це я, Сергій.
– Сергій? О 3-й ночі? Дякую, ти справжній друг.
– Та гаразд тобі. Ти ж учора вдень спав.
Макс спалахнув.
– Ще один!
– Та я тут із весілля їду. Тож не сплю. У нас із дружиною просто плани змінилися. Ми наприкінці тижня не зможемо на море, проте можемо сьогодні. Поїдеш?
– Ні, ні. Сьогодні я зайнятий, – збрехав Макс, згадавши про “пророцтво” нічної гості.
– Та ти що? А дружина вже зі Світланою домовилася. Спеціально для тебе її покликала.
– Аааа, Світлана буде .. Дай подумати. Ну, гаразд, я в принципі зможу там дещо перенести на потім. Ок. Я їду.
На морі Макс відразу попередив, що він трохи застуджений і тому не зможе купатися, але коли Світлана запропонувала поплавати разом, він “поплив” і пішов за нею. «Плавець я чи не плавець зрештою? Та й хвиль зараз немає», – подумав Макс.
– Я чула, ти був чемпіоном з плавання? – сказала дівчина.
– Була справа. Чемпіоном Європи.
– Тоді попливли он до тієї скелі.
– Давай.
І вони попливли до скелі. Поки вони пливли і балакали, Макс думав: «Здається, її теж тягне до мене. Добре, що я поїхав». Раптом почувся крик: “Банзай!” І два хлопці років по 16 з розбігу разом стрибнули зі скелі в море. Макс встиг помітити, що один із них падає на Світлану і блискавично відштовхнув її, а сам потрапив під удар.
Останнє, що він побачив, перед тим як знепритомнів, це перелякане обличчя дівчини. Бездиханне тіло Макса почало занурюватися на дно. Коли він розплющив очі, Світлана, що схилилася над ним у човні рятувальників, радісно закричала.
– Максику, рідненький! Живий! Як же ти мене налякав! Я так плакала. Рятувальники стільки разів пірнали за тобою. Я вже надію втратила і все-таки, – дівчина припала до нього і поцілувала.
Він лежав і думав: «Як легко і раптово ми можемо померти. І навіщо тоді потрібні всі твої здобутки та плани? Чому ти жив? Нащо Бог створив мене? Може дійсно, щоб свої плани та цілі замінити на нього? Дізнатися, що Він від мене хоче і виконати це?»
Однією з трьох рятувальників, які витягли Макса, виявилася дівчина. І раптом він упізнав у ній нічну гостю.
– Ну що, робота твоєї мрії чекає на тебе. Тепер ти згоден? – Сказала, посміхаючись вона.
Макс усміхнувся і кивнув головою.
