Моя подруга вже три роки зустрічається з одруженим чоловіком. За його словами, він не живе з дружиною, а сина забирає на вихідні. Мені не подобається вибір моєї подруги ще й тому, що цей чоловік старший за неї.
Вона мені постійно розповідає, що хоче вийти заміж та народити дітей, адже їй скоро 30 і вона «нікому не буде потрібна». Мене вкрай дивує така логіка гарної, розумної та молодої дівчини з власною квартирою та перспективною роботою з заробітною платою, більшу за мою. Вона постійно їздить за кордон відпочивати.
Її обранець навпаки заробляє досить посередньо та й за кордон ніколи не виїжджав. Він не любить гучного товариства та й з дому його витягти дуже важко. Знову одружуватися не планує та й досі офіційно не розлучився. Крім того, не хоче більше мати дітей.
Вони настільки різні, що я не розумію, як вони взагалі могли зійтися. Я вже неодноразово їй казала, що з цим чоловіком вона не матиме щастя. Бувають моменти просвітлення й вони розходяться, але потім вона до нього знову повертається. В мене вже немає сил говорити їй одне й те саме й слухати одне й те саме: «Як думаєш, чи кохає він мене? Чи ми одружимося?». А я вже не знаю, якими словами їй відповідати, щоб вона нарешті зрозуміла, що майбутнього тут немає
