Мене свекруха дуже образила. Почуваю себе зайвою у їхній сім’ї, а все через одну дурнувату історію, яка сталася на 8 березня. В моїй країні цей день не свято, але кожного року збираємося, бо у свекрухи день народження.
Я була частиною цього дійства три роки і тільки зараз зрозуміла, що то я так сама собі придумала. Кожного року свекруха влаштовувала пишні застілля. Минулого року я вперше відмовилася від запрошення, бо сестра хрестила донечку.
Мама чоловіка поставилася з розумінням, адже таку подію не можна пропускати. Тим більше, що я попередила, що все ж прийду, але набагато пізніше ні інші гості. Можливо на торт встигла б та й подарунок свекрусі вже приготувала.
Після хрестин сестра та племінницею поїхали до батьків чоловіка, бо в них приїхати на церемонію хрещення не вийшло. Десь в обід я вже була вільна і могла зі спокійною душею йти вітати свекруху. Що власне і зробила.
Прийшла якраз у розпал свята Свекруха чомусь здивувалася моєму приходу, але прийняла презент і посадила мене за стіл до решти гостей. Начебто все було добре, поки не настав вечір.
Коли вже всі зібралися розходитися, свекруха попросила хвилинку уваги і почала роздавати подарунки. Вона у свій день народження вирішила привітати вас з 8 березня і подякувати за те, що ми були поряд з нею.
Все б нічого, але мені подарунок не дістався. Я була така єдина серед усіх гостей. Звичайно, я не подала знаку, що мене це зачепило. Але весь наступний тиждень не могла відпустити ситуацію.
Під час наступної зустрічі я прямо запитала свекруху, чому вона так вчинила. Виявилося, що вона не розраховувала на мій візит, тому і не підготувала подарунок. Я не хотіла сваритися, хоч було дуже образливо, тому вдала, що мене влаштувала її відповідь.
Зрештою, подарунок можна було передати і через чоловіка. Досі згадую цю ситуацію із роздратуванням… Навіть не знаю, чи йти вітати свекруху наступного разу. Правду кажучи, бажання немає ніякого. Чи може я себе накрутила?
