– Навіть не віриться, що у нас тепер власне житло, – Оля складала речі у велику сумку. У передпокої вже стояли коробки з посудом і взуттям. – Твоя бабуся така партизанка, ні словом не обмовилася, що напише заповіт на тебе і твою маму.
– Я теж здивувався. Вона взагалі нічого про заповіт не говорила. Я так і думав, що квартира дістанеться мамі. А тут, на тобі, такий сюрприз! Бабусю, звичайно, шкода, вона була дуже добра, але я радий, що наша Оленка народиться не в орендованій квартирі, – Олег підійшов до дружини і поклав руку на живіт.
– Ти розумієш, донечко, що ми їдемо в свою власну квартиру?
– Думаю, їй там дуже сподобається, – посміхнулася Оля.
– Ти знаєш, Олеже, я ще здивувалася тому, що Зоя Семенівна без будь-яких умов дозволила нам жити у вашій квартирі і навіть користуватися її кімнатою. Адже вона завжди мене недолюблювала.
– Та годі, вона ж розуміє, що скоро ти подаруєш їй онучку. Тільки за це вона повинна бути тобі вдячна. А що стосується її безкорисливості, то я обіцяв зробити ремонт за свій рахунок у всій квартирі, в тому числі і в її половині.
Тож вона дуже задоволена. До того ж, на мою думку, у неї з’явився якийсь кавалер. Вона, звичайно, не зізнається, але я ж свою матір знаю як облуплену. Недарма вона почала бігати по салонах краси і штукатурити обличчя.
– Ах, ось у чому справа! – засміялася дружина. – Значить, я її кавалера бачила, вони під ручку прогулювалися в парку. Зоя Семенівна, коли побачила мене, почервоніла і сказала, що це її колишній учень.
– Ось як? Матусю потягнуло до молоденьких?! Це в її дусі, вона і сама виглядає молодше своїх 55.
– Ти так спокійно говориш про це, Олег!
– А що такого? З батьком вона давно розлучилася. Має ж вона право на своє особисте життя.
Зоя Семенівна розквітла і помолодшала. Іноді вона забігала в квартиру, де жила сім’я сина, няньчилася з маленькою Оленкою і знову йшла, загадково посміхаючись.
Але через деякий час вона зателефонувала Олегу і попросила приїхати до неї. Прямо з порога вона, ковтаючи сльози, кинулася до сина.
– Олег, я не знаю, що робити. Все було так чудово, що я навіть не помітила, як потрапила в біду.
– Що сталося? Ти захворіла? – злякався син.
– Ні, я здорова. Справа в тому, що я познайомилася з чоловіком, він молодший за мене на 15 років. Ігор бізнесмен. Він так красиво залицявся за мною, навіть пропонував одружитися.
Подарував мені каблучку з величезним діамантом. Але у нього почалися якісь проблеми з бізнесом і я сама запропонувала взяти для нього кредит на моє ім’я. Він відмовлявся, але я наполягла. Мені хотілося допомогти йому, тим більше, що я сподівалася, що скоро ми одружимося.
Потім він поїхав по роботі і зник. На дзвінки не відповідає, а мені почали дзвонити з банку. Виявилося, що він заплатив тільки один раз, і на мені тепер висить величезний борг. А цей кредит я взяла під заставу своєї квартири. Олег, що мені робити?
Олег опустився на стілець.
– Про яку суму йдеться? – запитав він, пильно подивившись на матір.
Зоя Семенівна витягла з шухляди папери і подала синові.
– Ого, – присвиснув він, – не погано! Стривай, ти сказала, що він подарував тобі дорогу каблучку. Не хочеш продати і покрити хоч частину боргу?
– Хочу, я навіть ходила до ювеліра. Каблучка виявилася дешевою підробкою.
– Хм. Потрібно подати заяву в поліцію про шахрайство. Вони знайдуть цього Ігоря і стягнуть з нього гроші.
– Ти думаєш, я не додумалася звернутися в поліцію?! Там мені прямо сказали, щоб я не розраховувала на це. Адже я навіть його паспорт не бачила, напевно він назвався вигаданим ім’ям. Коротше, Олег, мені потрібні гроші.
– Мамо, я б і радий допомогти, але я таких грошей і в руках ніколи не тримав.
– Я спочатку хотіла продати свою частку в нашій спільній квартирі, але це буде невигідно. До того ж потрібно буде платити податок з продажу. Якщо ти прямо зараз не викупиш мою частку, то я продам свою однокімнатну і переїду жити до вас.
– Мамо, я спробую взяти кредит, але, боюся, з моїм неофіційним доходом, мені ніхто таку суму не дасть.
– Тоді звільняйте мою кімнату, я почну перевозити речі.
Зоя Семенівна переїхала до сина, продала свою квартиру і розплатилася з боргами. Після зради коханої людини вона вся знітилася.
У родині сина її все дратувало. Молода невістка здавалася безгосподарною і дурною. Онучка Оленка була галасливою і невихованою. Син, замість того, щоб стати на бік матері, заступався за дружину і дочку. Помучившись кілька місяців і виснаживши нерви і собі, і родині сина, Зоя Семенівна безапеляційно заявила:
– Все, досить! У своїй квартирі я буду жити одна. Виселяйтеся!
– Що за новини? – обурився Олег. – Ти забула, що половина квартири належить мені?
– На твою думку, я не заслужила того, щоб пожити в своє задоволення? Ось доживеш до моїх років, зрозумієш, що людині в моєму віці потрібні спокій і тиша, а не цей хаос, який ви тут влаштували.
– Мамо, який вік? Ти недавно збиралася заміж, а тепер раптом згадала, що ти вже не молода.
– Нормальний син не став би матері нагадувати про це. Я все сказала, якщо не залишите мене в спокої, то я вам влаштую веселе життя!
Після того, як мати стала за будь-який шум кидатися з кулаками на Олю і навіть на Оленку, Олег орендував квартиру і перевіз туди сім’ю. Жити під одним дахом з матір’ю було неможливо. До того ж вони чекали на другу дитину.
На той час Олег влаштувався на роботу з офіційною зарплатою. Він виставив свою частку в квартирі на продаж, спочатку запропонувавши викупити її матері. Та тільки посміялася і вигнала його геть.
Вона сподівалася, що син не посміє підселити до неї чужих людей. Сам Олег не горів бажанням доставляти матері неприємності, але оскільки вона не хотіла йти на контакт, то він повідомив її про продаж квартири в письмовій формі.
Лист Зоя Семенівна теж проігнорувала.
Свою частку Олег продав родині іншої національності. Щоб вселитися в квартиру, їм знадобилася допомога поліції. Тепер Зоя Семенівна живе з чужими людьми, боячись зайвий раз вийти зі своєї кімнати.
У Олега з Олею народився син Олексій. Вони взяли в іпотеку 3-кімнатну квартиру в передмісті. З матір’ю Олег більше не спілкується. Вона скаржиться всім, якого невдячного сина вона виростила.
Спеціально для сайту Stories
