Алік розплющив очі, потягнувся, подивився на Аріну, яка вже не спала, і сказав:
– Знаєш, у тебе дуже гарна квартира. Стильна. Але маленька – всього одна кімната і кухня. Коли ми одружимося, треба буде цю квартиру продати і купити хоча б двокімнатну, а краще трикімнатну.
– Алік, ти зараз припустився двох дуже великих помилок. По-перше, не «коли ми одружимося», а «якщо ми одружимося». І по-друге, ти чомусь вирішив, що можеш розпоряджатися майном, яке тобі не належить? – спокійно відповіла йому Аріна.
Алік підвівся на лікті і з цікавістю подивився на дівчину:
– Добре, я згоден: розпоряджатися твоєю квартирою я не маю права, але я ж тільки запропонував. А ось чому ти замінюєш «коли» на «якщо»?
– Все дуже просто: ти мені пропозиції не робив, а я тобі згоди не давала, – відповіла Аріна.
– А нічого, що ми вже майже півроку прокидаємося разом?
– Коханий, є дуже старий анекдот, який закінчується словами: «Проведена разом ніч – ще не привід для знайомства».
–Чудово: сьогодні ж іду в ювелірний, купую каблучку і роблю тобі пропозицію, – заявив Алік. – Тоді ти погодишся?
– Спочатку зроби, а потім дізнаєшся. А поки давай швидко в ванну, а то навіть кави не встигнемо випити, – скомандувала Аріна.
Аріна і Алік працювали в одному офісному центрі, але в різних фірмах. Там вони і познайомилися.
Алік під час обіду в кафе, яке знаходилося поруч, підсів до компанії своїх колег. Аріна була знайома з дівчатами з його фірми і обідала з ними.
Через кілька таких спільних обідів Алік підійшов до Аріни і запросив її на побачення. Було це майже рік тому.
Колеги вважали, що Аліку пощастило: Аріна щойно отримала підвищення, у неї була машина і нехай невелика, але своя квартира в столиці.
Злі язики стверджували, що все це дівчині забезпечили батьки, які мали непоганий бізнес в одному з обласних міст, але насправді батьки допомогли дівчині тільки з придбанням квартири – дали половину її вартості. На другу половину і машину вона заробила сама.
А вже кар’єрним просуванням Аріна була зобов’язана тільки самій собі, своїм знанням і цілеспрямованості.
Алік теж був на хорошому рахунку у керівництва фірми, цілком можливо, що він в найближчі рік-два міг розраховувати на позитивні зміни в кар’єрі.
Машина у нього теж була, але він взяв її в кредит. А ось свого житла у молодого чоловіка не було: він жив у трикімнатній квартирі з матір’ю і молодшою сестрою-студенткою.
Найгірше було те, що після того, як два роки тому пішов з життя батько Аліка, мати і сестра вирішили, що забезпечувати їх повинен Алік як єдиний чоловік у родині.
Його мати працювала в редакції якогось наукового журналу, але свою зарплату жінка звикла витрачати тільки на себе, а сестра вчилася на останньому курсі університету і нічого, крім стипендії, не отримувала.
Так що всі витрати по оплаті рахунків, покупці продуктів і всього іншого лежали на Аліку.
Саме на це вказала йому Аріна того вечора, коли молодий чоловік, поклавши перед дівчиною оксамитовий футляр з каблучкою зробив їй пропозицію.
– Ми навряд чи зможемо одружитися прямо зараз, – сказала дівчина. – На даний момент дві третини твоєї зарплати йдуть на утримання мами і сестри.
Через півроку Валерія закінчить університет і знайде роботу. За цей же час твоя мама повинна буде звикнути жити на свою зарплату. Тоді ми зможемо повернутися до цієї розмови.
– Вибач, але це звучить якось меркантильно. А чому ти зовсім нічого не говориш про почуття? – запитав Алік.
– Якби між нами не було ніяких почуттів, ми б взагалі цю розмову не починали. Сім’я – це в першу чергу любов і повага. Але і матеріальна складова теж важлива. Уяви собі, що я в декреті, працювати не можу, тому що у нас маленька дитина. Нам треба заплатити за квартиру, купити продукти, щось для дитини, а ти кажеш:
«Дорога Аріна, у нас немає на це грошей, я віддав їх мамі, тому що вона давно хотіла відпочити на Кіпрі».
Одна моя колега – Соня Трофименко – ти її знаєш – зараз розлучається зі своїм чоловіком саме з цієї причини. І куди поділася любов? Так що це не меркантильність, а передбачливість.
– Значить, ти даси мені відповідь через півроку?
– Так. До того часу твоя мама, сподіваюся, буде знати, скільки коштує картопля, – посміхнулася Аріна.
– Що ти маєш на увазі? – не зрозумів Алік.
– Минулого місяця, коли ми були у вас, Галина Федорівна, бажаючи підкреслити, що належить до творчих натур і має поетичну душу, сказала, що вона не знає і не збирається знати, скільки коштує картопля, морква і яловичина, тому що «мамонта» в дім повинен приносити чоловік. А справа жінки – надихати його на подвиги.
– Аріно, як я можу відмовити їм у допомозі? Це ж моя мама і сестра!
– Та хоч президент! Я не проти допомогти, якщо потрібна допомога, тобто якщо у людини біда чи нещастя, а сама вона впоратися не може. Твоїй мамі ще немає п’ятдесяти, а сестрі тільки двадцять два. Вони цілком можуть утримувати себе.
А ось у матері і сестри Аліка була зовсім інша думка.
– Навіщо тоді тобі одружуватися з цією Аріною? – запитала мати, вислухавши сина. – Ми розраховували, що з її допомогою ти вирішиш усі свої проблеми: ви продасте її квартиру, купите спільну – більшу, ти закриєш автокредит і віддаси свою машину Лерочці, адже ви зможете їздити на роботу разом.
Аріна, як я зрозуміла, заробляє нормально, та й батьки у неї не бідні, так що ти цілком міг би віддавати нам всю зарплату. А виходить, що свою квартиру вона продавати не збирається, а спільну ви будете брати в іпотеку.
Звичайно, у тебе для нас грошей не залишиться. Ні, на цих умовах вона нам не підходить.
– Мамо, але я кохаю Аріну, а ви з Лерою, дійсно, цілком зможете жити на дві зарплати, – спробував заперечити Алік.
– Знаєш, сину, ти єдиний чоловік у нашій родині, і на тобі лежить відповідальність в першу чергу за нас з Лерочкою. Ось коли у нас все буде добре, можеш думати і про інших, абсолютно сторонніх жінок.
А Аріна, я тобі давно про це казала, зовсім не та жінка, яка тобі потрібна.
Минуло півроку, Алік з Аріною розлучилися. Чи переживала вона? Так, переживала. Відразу після того, як Алік зібрав свої речі і виїхав з її квартири, вона взяла відпустку і поїхала до батьків.
Звичайно, вона розповіла про все мамі і навіть трохи поплакала. Але потім зрозуміла, що краще розлучитися зараз, коли їх нічого не пов’язує, ніж потім, коли вже буде все побудоване
Заміж вона все-таки вийшла – через два роки. За чоловіка, з яким вони однаково дивилися на життя і роботу.
А Алік все ще живе з мамою, не знайшлася поки дівчина, яка зможе вирішити всі його проблеми.
Спеціально для сайту Stories
