З роботою в нашому маленькому містечку було складно, і ми їздили працювати до столиці. На дорогу йшло по три години, але мрія змушувала нас рухатися далі. Продавати квартиру діда і вкладатися в житло я не хотіла.
Мало як складеться життя, а ця квартира – це все, що в мене було. Мої батьки жили дуже скромно, тому на їхню допомогу ми не розраховували. Мама чоловіка жила недалеко від нас, але свої заощадження вкладала в доньку.
Викручувалися самі як могли. За два роки нам вдалося зібрати грошей, яких би вистачило на початковий внесок за квартиру. Нашому щастю не було меж. Ми вже мріяли, який зробимо ремонт, які купимо меблі та фіранки на кухню.
А далі сталося те, чого я зовсім не очікувала. За тиждень до оформлення кредиту на квартиру я пішла в банк, щоб оплатити комуналку. І виявила, що з картки, на якій зберігалися гроші на нову квартиру, зникла половина грошей.
Я ледь непритомна не впала просто в банку, але взяла себе в руки і вирішила дочекатися ввечері чоловіка з роботи, щоб у всьому розібратися. Я брела весняним парком і намагалася зрозуміти, як могли зникнути гроші.
Пам’ять видала недавню розмову зі свекрухою. Тижнів за два до цієї події вона до нас прийшла. Чоловік вийшов допомогти сусідові в гараж, і ми були з нею вдвох. Вона розповіла мені, що молодша дочка зібралася заміж.
Звичайно ж, вона хоче зіграти шикарне весілля, але оскільки з майбутнім чоловіком вони ще обидва студенти, то грошей у них немає. І свекруха прийшла до нас, щоб ми позичили гроші на торжество.
А вона потім буде нам частинами повертати ці гроші. Мовляв, усе одно нам поки що є де жити, два роки чекали і ще можемо почекати. Мене тоді її слова просто шокували. Я завжди знала, що молодшу доньку вона любить більше.
Але таке ставлення до власного сина мене досі вражає. Я відповіла їй, що зараз не модно влаштовувати шикарні весілля і тим паче нерозумно робити це, якщо за душею ні гроша.
Свекруха надула губи і більше зі мною відтоді не розмовляла. Ось уже два тижні минуло, я й думати забула про цю розмову, а тут одна ситуація наклалася на іншу.
Увечері, коли чоловік повернувся з роботи, я розповіла йому про зниклі гроші. Чоловік спокійно мені відповів, що віддав свою частину грошей матері на весілля сестри. Вона його сестра, і він має здійснити її мрію.
У цей момент я відчула, що мені в спину встромили кинджал. Це була зрада, якої я не очікувала, адже зі мною він навіть не порадився. Це був наш перший скандал за все спільне життя.
Я допомогла йому зібрати речі і сказала, що жити з людиною, для якої я порожнє місце, я не маю наміру. Минуло вже понад рік. Нещодавно колишній чоловік прийшов до мене з квітами і благаннями про прощення.
Після того як він повернувся до мами, а його сестра вийшла заміж, молоді поїхали жити в будинок чоловіка. Але через півроку сестра повернулася додому з оголошенням про розлучення, мовляв, не зійшлися характерами.
Плюс до всього, вона ще й вагітна. Чоловікові моєму тепер жити ніде, і він прийшов до мене миритися, а я не можу його прийняти, бо боюся знову отримати порцію зради.
Батьки мене лають, мовляв, він же не зраджував мене, а просто зробив помилку. За таке можна і пробачити. А мене ось це не заспокоює! Чи варто прощати чоловіка?
