Я у шлюбі була всього-то сім місяців. Надзвичайно маленький термін для того, щоб як слід вивчити новоспечених родичів. Зрозуміло, на весіллі всі вони були милі та привітні.
Хоча що коїлося в їхній душі насправді, розгадати було неможливо. Кожен намагався подати себе з найкращого боку. Я розуміла, що в родині чоловіка є вкрай цікаві екземпляри. Наприклад, його тітка, двоюрідна сестра матері.
Дама вона жвава і нестримана. Чоловік за роки сімейного життя звик і перестав перечити будь-яким її забаганкам. Діти вже в підлітковому віці, а нікуди не ходять, нічим не займаються.
Мабуть, саме тітка чоловіка залишалася для мене головним страхом з усього величезного сімейства. Як би мені не хотілося зайвий раз зустрічатися з родичами чоловіка, але довелося зробити це.
Одного чудового ранку свекруха зателефонувала і поспіхом повідомила, що приїдуть гості. Я не встигла до пуття запитати більше нічого. Гостей слід було очікувати вже цього тижня, тож ми кинулися прибирати будинок.
Крім того, потрібно було закупитися продуктами, підготувати кімнату для гостей, продумати культурну програму, щоб усе було як у людей. Я хвилювалася, але в глибині душі сподівалася, що все пройде нормально.
Тітка чоловіка заявилася до нас з усім сімейством. Навіть стареньку бабусю привезли з собою. Я аж жахнулася і мене охопила паніка, але ситуацію розрулював чоловік. Він намагався взяти на себе весь “удар” родичів.
Розмовляв із ними, тягнув сумки, розважав як міг. Я була безмірно вдячна коханому чоловікові, але щойно тітка трохи відпочила з дороги і щільно поїла, полізла з розпитуваннями.
Я намагалася тримати марку, але виходило погано. Жінка не соромилася нічого. Квартира, що молодятам подарували мої батьки, якась темна. Я ж надмірно худа, дітей буде важко народити. Чоловік надто балакучий.
Вона була впевнена, що все тут якось не так. Я напружилася. Подібні читання моралі тільки дратували мене. Протягом усього тижня, поки тітка гостювала у нас, я місця собі не знаходила.
Мені доводилося годувати багато народу, але кожен вимагав своє. Старенькій бабусі підходили тільки рідка їжа або пюре, діти тітки вередували, сама ж вона бажала побільше м’яса.
Спали ми на підлозі, адже всі ліжка і дивани були зайняті гостями. Одного дня мій терпець увірвався. Я прямо сказала, що мені це все набридло і вони можуть забиратися. Родичі за кілька годин зібрали речі і поквапилися на автобус.
Тітка, звичайно ж, заявила, що ноги її більше не буде в цьому будинку, але я після такого тільки видихнула з полегшенням. Цей приїзд гостей ми запам’ятали на все життя. І нехай родичі будуть довго обговорювати подію, але ми відчула свободу.
