– Вірочко? – раптом пролунав знайомий голос із передпокою.
– Поліно? – невпевнено відгукнулася Віра, виходячи з ванної кімнати.
– Привіт! – відповіла Поліна, покручуючи ключі на вказівному пальці.
– Зачекай хвилинку, я щойно вийшла з душу: збираюся на роботу, – зніяковіло промовила Віра.
– Та не переживай! Збирайся, не звертай на мене жодної уваги, – Поліна продовжила безцеремонно бродити квартирою.
– А що сталося? – з тривогою запитала Віра, визираючи з-за дверцят шафи.
– Та я просто зайшла помитися. Максим сказав, що можно, бо в нас колонка зламалася.
– А ключі? – зі здивуванням уточнила Віра, дивлячись на зовицю.
– А… Це? Так мені Максим зробив окремий комплект, – роздивляючись квартиру, відповіла Поліна. – Де у вас рушник? – вона запитально подивилася на невістку.
– Треба було попередити, що ти прийдеш, – Віра почала приходити до тями.
– Що? – Поліна наморщила лоб. – Коротше, тебе не дочекаєшся. Я сама все знайду, – дівчина прямісінько попрямувала до ванної.
– Почекай, я приберу дещо у ванній, – спробувала зупинити її Віра.
– Та не треба нічого прибирати, – перервала її Поліна. – Ви там ховаєте щось? Цікава ти така, – з усмішкою додала вона.
– Чому я маю пояснювати дорослій людині, що коли ти приходиш до когось, де не живеш, треба заздалегідь попереджати.
– По-моєму, ти зараз на порожньому місці створюєш проблему, – самовпевнено відповіла Поліна.
– Добре. Я поговорю з Максимом, чому він дає ключі від моєї квартири всім підряд.
– У сенсі всім підряд? – Поліна почала обурюватися, але не встигла договорити, оскільки Віра вже пішла на роботу.
Між Поліною і Вірою завжди існувала незрима ворожнеча. Максим дуже близько спілкувався з сестрою і ділився з нею всіма подробицями свого сімейного життя. Що, звичайно ж, не подобалося Вірі.
Незважаючи на те, що Поліна обзавелася сім’єю одночасно з братом, все одно не залишала його в спокої. Її чоловік, Вадим, обіймав посаду керівника середньої ланки в будівельній компанії, тому йому частенько доводилося відлучатися в тривалі відрядження на різні об’єкти.
– Максиме, підкажи, чому в Поліни є ключі від нашої квартири? – запитала Віра за вечерею після ранкового візиту зовиці.
– У мене немає секретів від сестри. Ми – одна сім’я, я не збираюся через твої забаганки ігнорувати Поліну, – суворо відповів Максим.
– Я все розумію, але…
– От і добре, що розумієш, – чоловік перервав Віру на півслові. – Усе, мені час, – Максим різко підірвався і почав збиратися.
– А куди ти йдеш? – здивовано запитала Віра.
– Поліна просила з’їздити з нею в торговий центр, – невимушено відповів чоловік.
– Я думала, ми сьогодні після роботи поїдемо вибирати новий диван у вітальню, – сумно вимовила Віра.
– Встигнемо ще, – кинув на прощання чоловік.
Віра залишилася на самоті. Квартира, в якій мешкали молоді люди, раніше належала Віриній бабусі. Після відходу дідуся батьки забрали Віру Павлівну (на честь неї якраз і дали ім’я маленькій Вірочці) до себе, а квартиру переписали на доньку.
Квартира була в поганому стані й потребувала негайного ремонту. Перед весіллям на Віру та її батьків чекало багато роботи: їм довелося очищати стіни від старих шпалер, замінювати скрипучу підлогу, білити стелі та багато іншого. Вкладено було багато сил і коштів, проте з обстановкою батьки допомагати відмовилися.
– Доню, ми допомогли тобі з ремонтом, а меблі та техніку купіть із чоловіком самі, на свій смак, – сказав батько Віри, Антон Єгорович.
Жити окремо від родичів було неймовірною удачею. У Максима не було свого житла, тільки машина, за яку ще залишалося виплачувати пристойну суму за кредитом. Щоб швидше розплатитися з боргами, Віра і Максим вирішили платити за машину разом.
– Я подумала, що було б чудово мені піти в автошколу і навчитися водити. Адже це тепер і моя машина теж, – заявила Віра за вечерею.
– З глузду з’їхала? Ти бачила, як жінки їздять за кермом? Це ж жах! – почав обурюватися чоловік.
– А що не так?
– Я сказав ні, і це не обговорюється, – суворо відповів чоловік.
– Я б хотіла в майбутньому купити собі окрему машину: якусь недорогу малолітражку. Щодня їздити в транспорті на роботу вже немає сил, – поскаржилася Віра.
-Ми ледве виплатили кредит за цю машину, а ти хочеш ще одну взяти!
– Я накопичу, не треба кредитів, – відповіла дружина.
– А ти кумедна, – усміхнувся Максим. – Ну подивимося, як у тебе це вийде.
Протягом наступного тижня Віра спостерігала, як чоловік підвозить Поліну на роботу, яка, до речі, знаходилася зовсім в іншій стороні від офісу Максима. Для цього він вставав на годину раніше, щоб встигнути все зробити. При цьому, коли Віра просила його підвезти її в негоду, він завжди відповідав різкою відмовою.
Ситуація одна за одною складалися як єдиний великий пазл, і Віра поступово усвідомлювала, що для її чоловіка сестра важливіша, ніж вона сама. Проте молода жінка сподівалася, що з часом це зміниться. Вони були разом лише два роки, і Віра вірила, що все налагодиться.
Вивчивши статті різних психологів, Віра вирішила почати з себе. Насамперед вона купила гарну сукню, на яку ось уже два місяці поглядала в торговельному центрі поруч із роботою, але весь цей час шкодувала грошей на покупку.
– Дивись, яку сукню я сьогодні купила! – радісно сказала Віра, кружляючи перед чоловіком, намагаючись показати, який гарний вигляд має поділ спідниці.
– Тобі лише б гроші витратити, – чоловік невдоволено хмикнув.
– Але це мої гроші, я в тебе нічого не просила, – відповіла Віра, відчуваючи, як усередині наростає образа.
– Скажи, куди тобі така сукня з твоїми то боками? – Максим продовжив насміхатися. – Це для жінок іншого рівня. Дивлюся, ти в себе сильно повірила.
Віра з сумом подивилася на своє відображення в дзеркалі, зняла сукню і повісила її в дальній кут шафи.
Наступним кроком у спробі налагодити контакт із чоловіком стало готування. Віра вирішила урізноманітнити повсякденні страви, сподіваючись, що Максим оцінить її старання. Однак і цього разу вона не побачила тієї реакції, на яку розраховувала.
Замість цього за вечерею Максим несподівано повідомив, що переоформив машину на свою сестру.
– Що значить переоформив на Поліну? – від подиву Віра впустила виделку.
– Так буде краще для всіх, – упевнено відповів Максим. – Вадим платитиме за бензин, а я просто буду їздити. Поліна сама запропонувала. Круто, правда? – запитав Максим, не приховуючи захоплення.
– Неправда. Адже я теж платила за цю машину, а в підсумку вона належатиме твоїй сестрі, – розчаровано сказала Віра.
– Та що ти там платила? – зі зневагою відповів чоловік.
– Десь третину від усієї суми, – Віра дивилася у вікно порожнім поглядом.
– Не сміши. Гаразд, я в душ, – Максим пішов до вбиральні, тихенько наспівуючи якусь популярну пісню.
У той момент Віра розгубилася і не знала, як вчинити. Скаржитися батькам здавалося дивною ідеєю, тому вона вирішила придумати дещо інше.
Вона не втрачала надії відновити стосунки з чоловіком і вирішила піти ва-банк. Віра запропонувала спільну відпустку, щоб повернути романтику в їхні стосунки. На її подив, Максим з радістю погодився, особливо враховуючи, що відпустку вони планували оплачувати навпіл.
Віра була щаслива, вважаючи, що її зусилля не були марними. Однак за місяць до передбачуваного вильоту Максим повідомив, що Поліна теж поїде з ними, оскільки її чоловік знову поїхав у відрядження на все літо.
“Від такої нав’язливої дружини, я б теж поїхала подалі” – подумала Віра, почувши цю новину. Вона відповіла згодою на пропозицію чоловіка. Ось тільки за день до відльоту, коли Максим помітив, що Віра не збирає речі для поїздки, він дізнався, що дружина нікуди не їде.
– Я думаю, вам із сестрою буде краще без мене, – холодно відповіла Віра. – Тож збирай речі, а то доведеться летіти в одних шортах.
– Ти серйозно?
– Так, у мене з’явилися термінові справи на роботі, тому відпустку скасовують, – без емоцій сказала Віра.
– Чому ти не сказала про це раніше?
– Ти не питав, – Віра знизала плечима.
Максим, натхненний майбутньою поїздкою, не надав значення словам дружини. Поліна була в захваті від того, що їй не доведеться витрачатися, і що вона зможе відпочити за рахунок брата і його “жахливої дружини”.
Коли Максим повернувся з відпочинку на морі, він з подивом виявив, що його ключ не підходить до дверей. Виявилося, що Віра за час поїздки подала на розлучення і замінила замки у квартирі.
– Гей! – закричав Максим, люто стукаючи у двері. – Давай відчиняй!
– Досить ломитися, – спокійно відповіла Віра з квартири. – Ти тут більше не живеш, – додала вона.
– Як це так? – чоловік збунтувався.
– Я подала на розлучення. Думаю, що тобі буде приємніше жити з сестричкою, ніж зі мною.
– Ти дурна чи що? Якусь маячню несеш! – Максим не на жарт розлютився.
– Тобі краще не буянити, а то викличу поліцію.
– Ти не зможеш. Кишка тонка, – з усмішкою вимовив Максим.За дверима почулися кроки і якась метушня.
– Алло. Доброго дня. Колишній чоловік намагається зламати мою квартиру, – Віра вдала, що розмовляє телефоном.
– Гаразд, досить! – зло прошипів Максим. – Але квартиру я тобі так просто не віддам!
– Ну так, я прям навіть не знаю, що ти зробиш. Але вже дуже боюся, чесне слово, – єхидно відповіла Віра.
Віра змогла відсудити у чоловіка всі гроші, які вона вклала в купівлю автомобіля, надавши всі банківські виписки, що підтверджують оплату кредиту.
Долею колишнього чоловіка вона більше не цікавилася і продовжила жити своїм життям. Віра, нарешті, відчула себе вільною. Після всіх переживань і розчарувань вона набула впевненості в собі, яку день у день намагався зруйнувати колишній чоловік.
