Мені не подобалося, що дочка вже з ранніх років мріяла вийти заміж за якогось бізнесмена.
Їй було все одно, якою він буде людиною. Головне – щоб забезпечував, щоб гроші давав, щоб не дозволив жити в бідності.
Звичайно, багато в чому це «заслуга» її батька, який виносив з дому все, що тільки міг. Через його пияцтва і витівки нам довелося багато витерпіти.
І навіть після розлучення мені доводилося не один рік виплачувати його борги. Мало не залишилися без квартири.
Тому доніне бажання, хоч і не похвальне, але цілком зрозуміле – добре жити, не докладаючи великих зусиль. І потрібно сказати, що дівчинка вона красива, до того ж ще й не дурна.
Після школи вивчилася на медсестру і таки познайомилася зі своїм принцом.
Сергій дійсно хороший собою, молодий і забезпечений. Батьків у нього немає, але є дядько, разом з яким зять веде бізнес.
Причому, незважаючи на кризи, вони досить непогано ведуть справи і непогано живуть. Хоча і працюють теж багато, часто їздять в інші міста, постійно засиджуються на роботі до пізньої ночі.
Спочатку дочку все влаштовувало, і вона була рада, що не потрібно рахувати копійки. Їй навіть працювати не було необхідності.
Потрібні туфлі або сукня – пішла в магазин і купила. Все просто. Ще й мене подарунками стала балувати.
Коли дочка завагітніла, чоловік умовив її здати на права. Я не розуміла, навіщо Світлані сідати за кермо, хвилювалася за неї. Але вона якось легко з цим впоралася, навчилася їздити і отримала документ.
Пізніше виявилося, що Сергій вирішив подарувати дружині автомобіль в якості подарунка до народження сина.
А там скоро і друга дитина з’явилася на світ. Вважай вже велика сім’я. Я тільки раділа за них.
Але дочка все частіше виявлялася незадоволена тим, як складаються її стосунки з чоловіком. Він щодня на роботі, постійно зайнятий, регулярно затримується допізна.
Був би рядовим співробітником, то хоч би вихідні з родиною проводив. Але Сергіїв дядько, схоже, сам про відпочинок не думав, та й племіннику відпочивати не давав.
Дійшло до того, що я сама почала просити зятя, щоб той узяв собі якусь відпустку, та й з дружиною і дітьми з’їздив відпочити. У підсумку вони так і зробили, поїхали до моря.
А вже на другий чи на третій день Сергію зателефонував дядько і зажадав його повернення до роботи. Якісь проблеми на фірмі почалися. Тому довелося кидати сім’ю на відпочинку і мчати на роботу.
Світлана з моря повернулася дуже зла. Заявила мені, що зібралася подавати на розлучення. Мовляв, не так вона уявляла своє сімейне життя.
Діти батька не бачать, вона теж. Дядько за нього все вирішує і всім командує, а вона що б не говорила – чоловік все одно не слухає.
Я захищала зятя, як могла. Адже він і не п’є, і як людина хороша, і сім’ю прекрасно забезпечує.
Що йому ще зробити? Кинути справи і біля дружини сидіти? Але вона ж сама хотіла чоловіка-бізнесмена, а тепер їй подавай зразкового чоловіка і батька?
Сподівалася, що вона передумає, але ж ні. Дочка вже почала збирати документи, щоб на розлучення подати і аліменти стягнути.
Планує переїхати до мене, влаштуватися на роботу і знайти мужика, який буде щовечора і всі вихідні з родиною проводити. Мої ж вмовляння і слухати не хоче.
Але чому вона не розуміє, що так її життя на краще не зміниться. Як вона збирається і на роботу ходити, і дітей виховувати?
Влаштує в садок? А якщо вона буде від садка на роботи бігати і назад, їй хіба таке життя більше сподобається?
Та й де вона чоловіка знайде, який її візьме з двома дітьми і такими капризами? Назад я її не прийму, нехай так і знає.
Начебто вже доросла жінка, але не розуміє, що робить велику помилку, руйнуючи шлюб. Адже з боку її сім’я здається ідеальною, можна тільки заздрити. І чому вона не розуміє свого щастя?
