– У мене немає дітей!
– Але ви мій батько і повинні врятувати маму! – заявила незнайома дівчинка.
Денис знову повертався з роботи занадто пізно. Він втомився, а машина чомусь почала капризувати і кілька разів заглухла по дорозі, напевно, відчуваючи, що скоро її власник нарешті здійснить свою заповітну мрію і купить собі ту ластівку, про яку мріяв вже років десять, якщо не більше.
Чоловік посміхнувся, піднімаючись сходами і уявляючи, як він сяде за кермо новенької машини і поїде кататися по місту. Саме заради цієї мрії він і відмовляв собі в багато чому, саме через неї ґарував як віл, погоджуючись на будь-які переробки. Тільки б швидше наблизитися до заповітної мети.
Він і в відпустці коли був востаннє не пам’ятав уже, тому що вважав за краще отримувати гроші і залишатися на роботі. Керівництво, звичайно ж, цінувало таке завзяття до роботи, але й не дуже балувало. Знали, напевно, що нікуди такий відданий співробітник не дінеться і буде пахати, як конячка, тому премії виписували дуже рідко.
Жив Денис на околиці міста, в квартирці, яка йому дісталася у спадок від діда. Його батьки жили в іншому місті, і вони зустрічалися дуже рідко. Денису не подобалося, коли вони щоразу намагалися лізти в його життя, вказували, що час братися за розум і заводити сім’ю, тому що дружина і діти ніколи не були для нього головним пріоритетом.
Піднявшись сходами на п’ятий поверх, тому що ліфт знову не працював, чоловік наблизився до квартири і побачив біля дверей дівчинку років дванадцяти. Вона миттєво прокинулася, здригнулася і підскочила на ноги.
Дівчинка з побоюванням подивилася на Дениса, а його погляд привернула фотографія, що випала у неї з рук. Адже на фото був він. Він навіть цей знімок добре пам’ятав – фотографувався з друзями після вечірки.
Дівчинка швидко підняла знімок і притиснулася до стіни. Звідки він у неї був? Вона якось пов’язана з його друзями? З більшістю з них Денис давно вже обірвав усі контакти, тому що з віком їхні інтереси розійшлися.
– Вітаю, а я до вас! – пролепетала вона.
Денис дістав ключі з кишені і спробував зробити вигляд, що не розчув її . Навіщо вона до нього прийшла? Хто вона була, взагалі, така? Що забула біля його квартири? Адже вона ще зовсім дитина!
Чоловік раптом згадав, скільки історій чув про те, як за допомогою дітей влаштовують різного роду підстави і перевірки, і варто тільки доторкнутися до чужої дитини, як тебе відразу пов’яжуть.
Мигцем озирнувшись по сторонах, Денис зрозумів, що камер, начебто, ніде немає. Хто знає, може поліція причаїлася за дверима сусідської квартири? Хоча…
Весь поверх був порожній. У квартирах ніхто не жив.
Раніше там жили старі люди, а коли їх не стало, діти занедбали це житло, тому що здати або продати його було дуже проблематично.
Ось і ліфт тижнями міг стояти зламаним, якщо тільки там людина не застрягла, тоді ремонтувати його приїдуть, звичайно, в кращому випадку через кілька годин…
– Я не знаю, хто ти така, але я гостей не запрошував! – відповів Денис і відкрив двері в квартиру.
– Зачекайте! Мені нікуди піти! Ви ж Радченко Денис Вікторович?
Дівчинка виглядала переляканою, але хто знає, що там ховалося в її маленькій голівці. Все могло бути. У цьому світі взагалі не можна нікому довіряти.
– Я. І що далі?
– Тоді все правильно! Ви мій батько! І тільки ви можете мені допомогти!
Денис від такої абсурдної новини голосно розсміявся і заперечно похитав головою. Це вже виходило за межі. Який батько? У нього ніколи не було дітей, і добре, якщо не буде. Напевно. Взагалі, він навіть не замислювався про те, чи хоче дітей, до цього моменту… Але час у нього для таких думок ще був. ….
– Іди ти звідси подалі від гріха. У мене немає і не було дітей. Не раджу випробовувати моє терпіння. Не підеш, я поліцію викличу!
Денис зайшов у квартиру, і, коли він зачиняв двері, дівчинка кинула наостанок:
– Вже пізно! Мені нікуди піти! Ви мій батько і не можете кинути мене напризволяще!
Чоловік знову похитав головою, намагаючись розвіяти дурман, що затуманив свідомість. Що сталося в цю секунду? Він не міг знайти відповіді на це питання. Чого від нього хотіла ця дивна дівчинка? Звідки вона взяла цю фотографію? І чому вона стверджувала, що його дочка?
Денис зайшов на кухню, кинув ключі від квартири на стіл, дістав з кишені телефон і увімкнув чайник. Йому б заварити локшину, поїсти її з хлібом і заснути. Тому що вставати потрібно буде рано. Знову. Незважаючи на те, що завтра у нього повинен бути вихідний.
Робота не чекає, а кожна додаткова гривня до заробітної плати наближає його до заповітної мети.
Заваривши собі локшину, Денис сів за стіл, ось тільки апетиту у нього чомусь не було.
Що це за дівчина заявилася до нього? Хто вона така? Питання знову почали з’являтися в голові, а ось відповіді на них запізнювалися.
Денис навшпиньки наблизився до дверей, думаючи, чи пішла вона. Ось тільки нічого розгледіти в вічко не вдалося. Чоловік приклав вухо до дверей і почув тихі схлипування.
Все-таки дівчина не пішла. Адже вона сказала, що їй нікуди йти. Але що, якщо це все-таки підстава?
Денис почав думати, чи не перейшов комусь випадково дорогу. Начебто ні з ким не сварився. Все було в порядку. Та й кому він міг завадити? Кого обділив? Нічого на думку не спадало. Може, Васька, хлопець з роботи, який ревнував до Дениса свою дружину?
Та ні… Навряд чи… У нього кишка тонка, а звивин у мозку занадто мало, щоб придумати таке.
А що, якщо дівчина, як би фантастично це не звучало, насправді його дочка, а він проганяє її? Раптом вона залишилася без даху над головою? Куди вона піде? Ким стане?
Питання… Як же їх було багато. Плюнувши на все, Денис все-таки відкрив двері і подивився на дівчинку, яка притискала до себе рюкзак.
Вона сиділа на сходах і плакала, але не так, як плачуть діти, які влаштовують істерику, а як доросла, немов встигла пізнати життєві складнощі.
– Заходь! Розкажеш свою історію, а далі подумаємо!
Він трохи скривився, коли жвава дівчинка поспішила увійти в його квартиру. Дивлячись у під’зд чоловік не чув ніяких кроків або криків. Невже це не підстава? Тоді як пояснити це фото? У нього насправді є дочка?
– Проходь на кухню! Чай будеш?
Дівчинка почала кивати. Поки Денис робив чай і діставав печево, яке трохи підсохло, але більше пригостити було нічим…
Він не любив робити запаси, та й переважно харчувався в їдальні на роботі…
Дівчинка повідомила, що її звати Марія.
– Ви з моєю мамою познайомилися на дні студента. Вона приїжджала в це місто зі святковою програмою. Судячи із записів з її щоденника, який я знайшла, у вас відразу склалися дорослі стосунки! – Марія трохи почервоніла.
– Подробиць там не було! Ви не подумайте! Мама просто писала, що це була незабутня ніч, що ви були чоловіком її мрії, але чомусь прогнали її наступного ранку.
Мама повернулася додому і постаралася викреслити вас зі своєї пам’яті, а потім дізналася про те, що чекає мене. Загалом, у неї не було нареченого. Мама вирішила виховувати дитину самостійно. І вона дала мені все, навіть більше, ніж могла, але… – Марія схлипнула.
– Мама захворіла. Напевно, на ній позначилися всі тяготи, через які вона проходила… Їй потрібна операція на серці. У нас немає таких грошей. Ви повинні допомогти мені врятувати маму.
У нас же нікого немає. Зовсім нікого. Такі гроші взяти просто нізвідки. Якби я могла взяти десь у борг…
Якщо ви допоможете мені, я розрахуюся! Я влаштуюся влітку на підробіток, буду мити підлоги в під’їзді, роздавати листівки, я знайду спосіб віддати вам все до копійки.
Денис замислився. Тринадцять років тому у нього насправді трапився вкрай незвичайний і швидкоплинний роман з дівчиною на ім’я Олександра.
Якщо припустити, що вона залетіла після їхньої першої і єдиної ночі, то у Дениса дійсно могла бути дочка. Ось тільки Марія зовсім не була схожа на нього, або просто він не придивлявся до неї, щоб зрозуміти це?…
Погляд пробіг по дівчинці і зачепився за родиму пляму у неї на шиї – червону цятку, схожу на зірку. У нього була точно така сама.
У серці щось защеміло. Ось тільки навіть якщо вона і його дочка – він нічого не винен ні їй, ні матері, яка приховала від нього існування дитини. Денис розлютився на всю цю ситуацію.
– Я тобі нічого не винен і нічого не дам! Переночуєш сьогодні, а завтра їдь назад! Як мати, взагалі, тебе відпустила?
– Вона навіть не знає, що я поїхала шукати вас. Я сказала, що буду ночувати у подруги! Будь ласка! Допоможіть нам! Врятуйте життя моєї матусі! Якщо її не стане, мене віддадуть у дитячий будинок! Ваша дочка буде жити в дитячому будинку!
– По-перше, те, що ти моя дочка… Це ще довести треба! А по-друге, жив без дочки весь цей час, і ще проживу якось. Ляжеш на дивані. Вранці дам гроші на дорогу. Щоб більше ноги твоєї тут не було.
– Мама була права, коли не хотіла мені про вас розповідати! Ви просто нікчема! – процідила Марія.
– Я прямо зараз піду! Не можу перебувати в будинку з таким, як ви! Ви жалюгідна людина, раз відмовляєтеся від чужої біди! І від рідної дочки!
– Ти нікуди не підеш, інакше я викличу поліцію, і тебе відвезуть до відділку. І якщо твоя мати дійсно хвора, як ти кажеш, то що станеться з її серцем, коли вона дізнається, що її дочка у відділку і так далеко від дому?
Марія стиснула губи, але сперечатися не стала. Вона зробила кілька ковтків чаю, швидше за все, щоб просто зігрітися, але навіть не торкнулася до печева.
Денис дав їй постільну білизну і подушку, і дівчинка лягла спати на дивані. Роздумуючи над її словами, Денис просидів за столом кілька годин. Він зміг знайти в інтернеті відкритий збір пожертв на ім’я його колишньої, якщо можна було так назвати Олександру.
І Марія в її історії фігурувала як дочка. Ось тільки збір стояв на місці і не рухався.
Людям простіше було пожертвувати гроші маленьким дітям, адже чомусь їх завжди шкода більше, а до дорослої жінки, у якої росте неповнолітня дочка, практично нікому немає діла. Як і до дочки, яку потім неодмінно віддадуть в дитячий будинок.
Денис зайшов у кімнату, відкрив потайну скриньку у шафі і подивився на гроші, які відкладав на свою мрію.
У носових пазухах почав витати аромат нової машини, а як вона пахне чоловік знав не з чуток, адже їхній начальник міняв авто майже щороку і постійно хвалився, пропонуючи співробітникам проїхатися разом з ним в магазин за матеріалами для роботи.
Він, звичайно, обґрунтовував це бажанням дати шанс самим вибрати матеріали, але насправді це було справжніми хвастощами.
Чоловік раптом замислився, а навіщо йому власне потрібна нова машина? Його Хюндай Акцент хоч і був стареньким, але їздив досить непогано. Звичайно, в останні місяці він зовсім закинув свою стареньку, перестав вкладати гроші і час в догляд за нею, тому що чекав, що ось-ось купить нову машину. З салону.
А навіщо вона? Денис став копатися в собі і думати, коли саме у нього з’явилася мрія про машину з салону. Років десять тому… Адже тоді він був молодий, гаряча кров у жилах кипіла…
З Олександрою він познайомився якраз тоді, коли відслужив і закінчив училище… А потім пішло.
Денис хотів купити новеньку машину, щоб чіпляти дівчат. Ось тільки з того віку він уже виріс. Та й чіпляти когось особливого бажання не було. Можливо, у нього вже змінилися уподобання, він виріс з віку, коли все здавалося простим і хотілося спробувати більше.
Дівчата у нього були різні, ось тільки толку від цього ніякого. А тепер ось дочка, схоже є… Адже не можна не звертати увагу на цю родиму пляму. У батька Дениса така сама, у діда була така сама, у нього така сама… І ось тепер у неї. Хіба може це бути простим збігом?
Денис подумав, що родиму пляму можна було і намалювати, напевно… Адже зараз грим творить такі чудеса…
Або все-таки вона справжня? А навіть якщо намальована, то життя людини все одно під загрозою, і без операції Олександра не виживе, а дочку віддадуть в дитячий будинок.
Денис згадав дівчину з великими щирими очима, яка чомусь запала йому в душу. Мабуть, це була найбожевільніша ніч у його житті, тому що він привіз дівчину до себе в квартиру, хоч зазвичай вважав за краще зустрічатися на стороні.
На ранок, коли вона запитала, чи подобається Денису, він злякався, подумав, що його хочуть зв’язати по руках і ногах і потягнути в РАЦС, і прогнав її.
Адже у нього могла б бути сім’я… Напевно… І чи потрібна йому тепер машина? Кого він на ній возитиме? Дівчаток? Та й здоров’я вже не те, щоб міняти їх щодня… І потреб таких немає.
Думки повільно перетікали від однієї до іншої. У голові Дениса панував справжнісінький хаос. Він не мав уявлення, як вчинити правильно, а мрія про машину відразу розбивалася об рифи суворої реальності, тому що вже, начебто, і не потрібна вона була.
Вранці Денис довіз Марію до вокзалу і посадив на електричку. Дівчинка всю дорогу лаялася на нього, говорила, що він поганий, і що про такого батька вона точно не мріяла, а він просто мовчки стискав кермо і нічого не відповідав на її випади.
Цього дня чоловік запізнився на роботу, а ввечері не став затримуватися. Начальник сильно здивувався його поведінці, почав обіцяти премію, але Денис поїхав додому, увімкнув телевізор і провалявся на дивані за переглядом фільмів кілька годин, відпочиваючи і думаючи про те, що він даремно так сильно працював, адже і так живеться йому непогано.
Через три місяці, повертаючись з роботи, Денис помітив світло від ліхтарика на своїй сходовій клітці. Лампочка перегоріла. Він стиснув у кишені газовий балончик, думаючи про те, що якщо це хтось із недоброзичливців, то він неодмінно зможе дати відсіч.
Яким же було його здивування, коли він побачив біля дверей своєї квартири Олександру і Марію.
Дівчинка відразу кинулася до нього в обійми, а Денис розгубився, але не зміг відштовхнути її.
– Татку, дякую! Вибач мені за те, що наговорила тобі на прощання! Ти найкращий батько! Дякую тобі! – лепетала Марія і схлипувала, а Денис подивився на усміхнену Олександру крізь пелену сліз, що застилали її очі.
Насправді тієї ночі, коли Марія приїхала до Дениса, чоловік все-таки вирішив попрощатися зі своєю мрією. Нехай і важко було, нехай непросто. Він раптом подумав, що людське життя важливіше, що він повинен допомогти, а там… Будь що буде.
Марії Денис до останнього нічого не казав, а гроші добре сховав у її рюкзаку, поки дівчинка спала. Знав, що вона неодмінно знайде, тому що поклав поруч зі своєю фотографією, яку їй на емоціях, напевно, захотілося б розірвати на дрібні шматочки, спалити.
– Дякую, – прошепотіла Олександра.
Вона покращала. Тепер перед ним стояла не юна дівчина, а доросла мудра жінка, і всередині щось здригнулося. Як багато він втратив у гонитві за мрією?
Адже вдома на нього могла чекати дружина зі смачною вечерею. Він міг читати доньці казки на ніч і збирати з нею справжнісінький конструктор…
– Проходьте, раз приїхали, – знизав плечима Денис і відкрив двері в квартиру.
Олександра з дочкою купили тістечка до чаю, тому чоловік відразу ж поставив кип’ятити воду. Він все ще був розгублений і не знав, як поводитися з гостями.
Після чаювання Марія пішла в зал, залишивши батьків наодинці, щоб вони могли трохи поговорити і прояснити між собою все, що сталося між ними в той день багато років тому і те, що встигло накопичитися за цей час.
– Я злякалася, коли дізналася про дитину. Адже знала, що ти не будеш слухати. Ти тоді був молодий, запальний. Після того, як ти прогнав мене, я побоялася повертатися з такими новинами, вирішила, що впораюся сама.
Я не знала, що Марія вирішить поїхати до тебе і спробує відшукати батька. Тим більше навіть не могла подумати, що вона стане шукати гроші мені на операцію. Я плакала і лаяла її за те, що обдурила мене.
Адже вона ще маленька, як так взяла і поїхала… Досі в голові не вкладається, – Олександра важко зітхнула.
– Дякую, що допоміг. Як тільки я відновлюся, я неодмінно постараюся повернути тобі гроші
– Не треба нічого повертати… – заперечно похитав головою Денис. – Це… Це справді моя дочка?
– Твоя, – опустила голову Олександра. – Адже у мене не було нікого до тебе… Якщо не віриш, можеш зробити тест. Втім, якщо придивишся до неї, то все зрозумієш. Адже Марія схожа на тебе…
Денис замислився… Він подзвонив начальнику і повідомив, що йому потрібен вихідний. Той, звичайно, спочатку почав обурюватися, адже звик, що Денис працює без перепочинку, але побоявся, що чоловік піде з роботи, і погодився дати йому відгул, в рахунок відпустки, звичайно ж.
З самого ранку Денис запросив Марію і Олександру в парк, де вони чудово провели час разом: каталися на атракціонах, їли морозиво і цукрову вату.
Проводжаючи їх ввечері на електричку, він пообіцяв, що неодмінно приїде до них, адже тепер вже була його черга робити крок.
І приїхав… Денис запропонував Олександрі спробувати стати сім’єю. Якщо не заради дочки, то заради себе, адже їх тягнуло один до одного навіть через стільки років.
І Денис все не міг зрозуміти себе з минулого, чому він відмовився від цієї жінки і прогнав її? Розплакавшись, жінка прийняла цю пропозицію.
Через два місяці Денис повів дружину і дочку знайомитися з його батьками, які були дуже раді тому, що їхній син все-таки взявся за голову, і сильно здивувалися, дізнавшись, що у них є така доросла і відважна онука.
А машину Денис все-таки купив. Ось тільки це сталося після того, як він змінив роботу на більш оплачувану, зробивши важливий крок у своєму житті. А ще… У нього тепер була сім’я, в яку він вірив.Спеціально для сайту Stories
