Уляна складала речі в простору сумку. Збиралася поїхати до мами, яку виписали з лікарні, потрібна була допомога.
— Володю, я їжі наготувала, морозилку забила, на кілька днів вистачить. А далі вже сам щось придумай.
Думаю, через пару тижнів я буду вдома. Дивлячись як мама відновлюватиметься після операції.
— Дякую, кохана! Я буду сумувати!
— Я теж! Все, побігла на автобус. Таксі зараз викличу. Бувай! Пиши, дзвони…
Вона чмокнула чоловіка в щоку і вийшла з квартири. За два роки шлюбу вони вперше розлучалися так надовго.
Завжди і всюди разом. Навіть на роботі. Де вони і познайомилися колись.
Він прийшов в їх колектив, і відразу виникла симпатія між стрункою чорноволосою Уляною і високим блондином Володимиром.
Незважаючи на те, що вони були абсолютно різні за характером. Уляна спокійна, розсудлива, Володимир веселун і жартівник.
Через півроку вони вже були чоловіком і дружиною. Жили в її квартирі, оскільки він проживав з батьками, а грошей на житло не мав.
Уляні квартиру купили батьки, ще коли вона вчилася в університеті. Невелика двокімнатна в хорошому районі.
Для Уляни це був перший шлюб. А для Володимира другий. Вперше одружився з однокурсницею, але прожили разом лише півроку.
Не зійшлися характерами. Про колишню Юлю згадував завжди з негативом, говорив, що вона була поганою господинею, не вміла готувати, була ледачою і нездатною створити домашній затишок.
На відміну від господарської Уляни.
Уляна часто пекла, готувала незвичайні страви, намагалася догодити коханому чоловікові.
Минув тиждень. Мама Уляни швидко йшла на поправку. Приїхала старша сестра і відправила Уляну додому.
— Я буду з мамою, не переживай! У мене відпустка, а ти їдь додому, не годиться чоловіка одного так надовго залишати! — впевнено заявила сестра.
— Так тиждень мене не було тільки, не встиг скучити ще, напевно!
Я йому сюрприз зроблю, приїду без попередження, ось зрадіє! – посміхнулася Уляна і почала збиратися додому.
Мама передала зятю його улюбленого вишневого варення, пляшку домашнього червоного.
Уляна їхала додому зі щасливою посмішкою на обличчі. Уявляла його здивування і радість… Якраз вихідний, коханий має бути вдома.
Тихо відкривши двері ключем, зайшла в передпокій, акуратно поставила сумку на підлогу.
— Господи, смачнішого борщу я ще не їв! Ти просто чарівниця, Юлька! І чому ми тоді розбіглися, — пролунав голос чоловіка з кухні.
— Ще добавки? — пролунав ніжний жіночий голос.
— Звичайно, кохана, із задоволенням! А потім відпрацюємо калорії… Не терпиться вже!
Уляна застигла від подиву. Її чоловік на кухні з колишньою дружиною, судячи з розмови.
Вона тихо підійшла і стала в дверному отворі.
— А мене чудо-борщем пригостите?
Володя різко здригнувся від несподіванки і пролив борщ на стіл. Юля, висока худорлява блондинка, в атласному халаті Уляни застигла з ополоником в руках.
— Уляна?! Ти що тут робиш? — тихим голосом запитав Володимир.
— Я тут живу. Приїхала раніше, хотіла здивувати і порадувати. А тут і без мене є кому дивувати… То що, борщем пригостите? Ну добре, я сама наллю.
Уляна взяла інший ополоник і налила собі повну тарілку ароматного борщу. Сівши за стіл, почала їсти.
— Справді, смачний! Юля, а що ви тут робите, власне кажучи, в моїй квартирі? Ви ніби розлучилися?
— Так я це… Борщ варила Володі… Він попросив…
— Молодець яка. А що ще ти робила для нього? Ти взагалі в курсі, що він одружений?
— В курсі, звичайно, у нас немає таємниць з Володею. Але я його перша дружина. А ти друга. У мене перевага.
І взагалі, не можна чоловіка надовго одного залишати. Вони ж як діти, їм догляд і турбота потрібні.
Доївши борщ, Уляна пройшла в спальню. Там лежали речі Юлі, зім’ята постільна білизна на ліжку. Ну, все зрозуміло…
— Ну що, коханий, добавки ще бажаєш? — Уляна підійшла до каструлі з борщем.
— Ні, я наївся… Уляна, ти все не так зрозуміла…
— Юленька, а чого ж ви не пробуєте свій смачний борщ? Треба виправляти ситуацію…
Уляна взяла каструлю і вивернула її Юлі на голову. Порожню каструлю вона поставила на голову чоловіка. Юля завищала і почала струшувати налиплу капусту і картоплю з волосся.
— Йдіть геть з моєї квартири! Влаштували тут гніздечко, ти диви! Не встигла виїхати, як він привів чарівницю, борщі варити і в ліжку моєму перекидатися! Вимітайтеся обидва!
Уляна взяла швабру і почала виштовхувати чоловіка і його даму серця до вхідних дверей.
— Уляна, припини цирк. Давай спокійно поговоримо! Не поводься так! Дай хоч речі зібрати і одягнутися! І голову помити треба.
— Не дам! Вимітайтеся швидко, і робіть що хочете. Речі свої завтра забереш у консьєржки, я сумку зберу. А сюди дорогу забудь!
Уляна виштовхнула їх і закрила двері. Оце здивувала чоловіка, називається… Хто кого здивував ще…
Постільну білизну і речі Юлі викинула в сміттєве відро. Навела порядок на кухні. У голові досі не вкладалося, як Володя міг так вчинити?
Зібравши речі чоловіка, поставила сумку в коридор. Віднесе консьєржці, нехай віддасть йому завтра, навіщо вони їй. І на розлучення треба терміново подати… Що ж ти, накоїв, дурню…
Уляна сіла на стілець і заплакала. Два роки коту під хвіст… Мріяли про дитину, поїхати на море, в гори… Звідки ця Юля взялася?
Вранці, вийшовши з дому, побачила Юлю, яка сиділа на лавці.
— Я за речами Володі. Круто ти вчора нас… Я теж так вчинила б. Ненавиджу зради!
— То навіщо ж зв’язалася з ним знову? І на зраду його підбила?
— Ти, напевно, не знаєш, чому ми розлучилися тоді? Я його спіймала зі своєю подругою, на нашому ліжку. Звісно, не пробачила і подала на розлучення. Але образа залишилася.
І ось недавно підкараулила його, і ми нібито випадково зустрілися. Він сказав, що одружений, у нього все добре. І така злість мене охопила… Як з гуся вода, все сходить з рук…
Я вирішила помститися. Була сама чарівність. Коротше, вчора він привів мене додому. Дійсно, просив борщ зварити. Решта теж була. Вибач. До тебе особисто ніяких претензій. Мені здається, ти нормальна жінка. А ось він козел.
Я рада, що ти повернулася раніше і влаштувала все це. Він дуже вражений і переживає. Адже у нього нічого свого немає. Ні квартири, ні машини. Ще й речі у тебе залишилися. Я цього і хотіла. Залишити його ні з чим. За планом все так і було — дізнаєшся про мене, розлучення, а потім і я його кидаю, або він застає мене з іншим.
Але все сталося краще, ніж я очікувала. Борщ гарячий тільки не сподобався моїй голові…
Речі заберу зараз, ти казала у консьєржки залишиш. Але йому не віддам. Є на прикметі один бездомний, йому якраз підійде розмір. Володя зараз у готельному номері, чекає на мене.
Тільки даремно. Я їду. А ти ще подякуєш мені, що відкрила очі на цього пса. Не я, так інша з’явилася б, не сумнівайся. Він хитрий пристосуванець.
Вдома його не чекають, сама знаєш, з батьками він не в найкращих стосунках. Думаю, знайде собі чергову дружину і на шию сяде… Гаразд, мені час. Будь щаслива, Уляна, і не сумуй за ним. Він того не вартий.
Уляна забрала речі і віддала їх Юлі. Їй було байдуже, що вона буде з ними робити.
— Юля, хоч я і злюся на тебе… Але, будь теж щаслива, і не спи більше з одруженими!
— Не буду, обіцяю…
Розлучили Уляну з Володимиром швидко. Він благав пробачити його і почати все заново. Уляна, природно, навіть не слухала його. Він був їй огидний.
Вона вирішила радіти життю. І чоловік їй для цього був не потрібен. Досить. Довірилася вже, і що вийшло… Подруга кликала в гості на море, саме час відволіктися, взяти відпустку.
Краще бути самотньою, ніж жити з зрадником! Може, і зустріне ще порядного чоловіка, час покаже, а поки треба прийти до тями і продовжувати жити!
Спеціально для сайту Stories
