– Савенко, мені потрібна твоя допомога. Я чекаю дитину. Народжувати, звісно, не збираюся. Термін — 3 місяці, лікарі вже не беруться. Знайди мені того, хто візьметься. Ти ж такий спритний, може, дізнаєшся для мене?
– Іванюк, як ти могла так вляпатися? Хто батько дитини? Він знає?
– Він із другого курсу, красень і ловелас. Я не встояла, і ось результат. Говорити йому не буду, що це дасть, він мене все одно не любить.
Грошей у нього теж немає, лікаря навряд чи знайде… І взагалі, він зник, може, навіть не пам’ятає про мене, а тут я така: «Привіт, у нас буде дитина». Пошле мене і все.
Навчання кинути не можу. Я так мріяла закінчити навчання, стати лікарем. Та й батьки не зрозуміють, ще й з дому виженуть, такий сором, у подолі принесла.
Дівчата в гуртожитку починають здогадуватися, то мене нудило, тепер апетит прокинувся.
А я ж навіть не здогадувалася, що при надії. Думала, гормональний збій, пішла до лікаря, він і повідомив. Я в жаху, звичайно.
– Оленка, я нічим не можу допомогти, вибач. Хоч ми й друзі, але я не схвалюю те, що ти хочеш зробити. Це ж дитина…
– Ой, я ненавиджу те, що в моєму животі, воно мені все життя зіпсує. Мені ще рано мати дітей, я ж тільки недавно вступила…
– Треба було думати головою… Таке трапляється, і часто.
– Та я ж зовсім недосвідчена… Пару разів зустрілися, і ось тепер сюрприз… Батьки мене в..ють, якщо дізнаються..
– Покричать і заспокояться, ну вони ж не звірі. Твій батько хоч і прикладається до чарки, але, здається, нормальний чоловік. А з мамою складніше, звичайно. Характер, як у неї, залізний. Це я зробив висновок з твоїх розповідей про них.
– Ось-ось, мама зі мною церемонитися не буде. Їй головне, щоб я проблем не створювала. Вони мені грошима особливо не допомагають, сама мушу десь знаходити. Добре, що бабуся часто приїжджає, привозить їжу і трохи грошей.
Коротше, я вляпалася… Савенко, ти не можеш допомогти, хоч язиком ніде не тряси, зрозумів? Спитаю у Светки, вона хитра, може, щось порадить… Гаразд, я пішла, бувай.
Светка жила в сусідній кімнаті гуртожитку. Біля неї завжди крутилися різні хлопці, вона користувалася популярністю і вважалася першою красунею факультету.
– Оленка, ти справді чекаєш дитину? Ого… Ніколи б не подумала, ти така тиха й непомітна, хтось же на тебе повівся… А хто батько, хіба не Савенко? Зовні такий ботанік, як він міг?
– Це не він. Слухай, мені потрібен хтось, хто допоможе позбутися цього… Гроші я знайду. У мене є золотий ланцюжок і сережки, продам їх.
– Я запитаю в однієї знайомої, начебто вона робила щось таке.. Який термін?
– Здається, лікар сказав, що 13 тижнів. Термін для переривання вже минув…
Наступного дня Света дала папірець із назвою препарату, який треба вколоти. Якщо не допоможе, тоді вона дасть адресу жінки, яка робить це вдома, вона колишній гіне..г.
Олена купила препарат в аптеці, зробила собі укол, але нічого не сталося.
– Света, препарат мені не допоміг. Дай адресу тієї лікарки. Піду зараз золото здам, сподіваюся, грошей вистачить.
Света дала папірець з адресою та телефоном. Олена зателефонувала і домовилася на завтра. Було дуже страшно. Але ще страшніше було залишити дитину.
– Проходьте. Гроші принесли? Скільки там?
– Ось все, що є, візьміть…
Жінка перерахувала гроші і поклала їх у тумбочку. Кивнула головою, що означало: сума достатня.
Олену трясло від страху. У кімнаті було холодно, на столі стояли інструменти в залізному лотку.
– Термін у вас вже чималий, можуть бути ускладнення, розумієте? Всю відповідальність ви берете на себе. Я зроблю все, як належить, а там, як Бог дасть… Ви нікому не говорили, що пішли до мене?
– Ні, знає тільки одна знайома, яка дала ваш номер. У мене немає вибору, робіть. Я один препарат колола, він мені не допоміг…
Олена назвала препарат.
– Ой, та цей препарат не допоміг би. Я зараз все зроблю, готуйтеся, і не кричіть, якщо буде боляче, у мене в квартирі тонкі стіни..
Раптом пролунав дзвінок у двері. Жінка здивовано поглянула на Олену і пішла відчиняти двері. Олена сіла на кушетку, їй хотілося ридати.
У кімнату увірвався Савенко.
– Іванюк, нумо йдімо звідси швидко!
– Гриша, ти що тут робиш? Светка адресу дала?
– Так, вона. Я на неї натиснув, вона й зізналася, де ти. Фух, встиг, сподіваюся? Нічого ще не робили?
– Іди, заради Бога, звідси, це тебе не стосується, зрозуміло? Лицар знайшовся!
– Оленка, дивися, що я знайшла в журналі. Ось так зараз виглядає твій малюк. Дивися, це вже справжня людина: ручки, ніжки, він уже ворушиться… Через 6 місяців з’явиться на світ гарний хлопчик чи дівчинка, ти будеш любити його дуже-дуже сильно, ось побачиш.
Просто ти зараз налякана, але це мине. Материнський інстинкт спрацює, і ти будеш хорошою мамою, я впевнений. І, якщо дозволиш, я готовий стати батьком для твоєї дитини.
Я відразу в тебе закохався, з першого погляду… Це нічого, що ми молоді, впораємося. Мої батьки допоможуть спочатку, а далі самі. Я влаштуюся на роботу…
Олена дивилася на фото дитини в журналі, на Савенко, на жінку в дверях…
– Ходімо, Савенко. Я передумала. Поверніть мені гроші, будь ласка.
Жінка знизала плечима, дістала гроші з тумбочки й простягнула їх Олені.
– Савенко, ось я дурна. Знаєш, я так боялася це робити, ніби чекала на щось, щоб зупинити все це. І тут ти вриваєшся…
Те, що запропонував одружитися, дякую, це благородно, я це ціную. Але ти мені, як друг, вибач, заміж не піду. А ось хрещеним потім візьму. Я вирішила, хай буде, що буде. До бабусі переїду, якщо батьки крик піднімуть…
Як не дивно, батьки Олени поставилися до новини спокійніше, ніж вона думала. Мама спочатку поплакала. Але потім розчулилася. Пропонували повідомити батькові дитини, але Олена категорично була проти.
Вирішили, що Олена піде з інституту в академічну відпустку, а далі буде видно.
У призначений термін народився міцний, голосистий хлопчик. Назвала його Гришею, на честь Савенка, він заслужив. Прізвище дала своє, а по батькові написала Григорович, на наполягання Савенка. Вийшов Григорій Григорович.
Савенко прийшов на виписку з квітами, і всі подумали, що він щасливий батько. А він і не сперечався, діловито взяв згорток і почав аґукати.
Через кілька місяців вони одружилися. Олену розчулювало і вражало, як Гриша трепетно ставиться до її дитини і до неї. Він виявився дуже турботливим, незважаючи на молодий вік.
Олена народила ще сина і доньку. Гриша був на сьомому небі від щастя. Правда, він працював, за трьох, щоб забезпечити сім’ю.
Батьки допомогли купити невеликий будиночок, де Олена з часом почала вирощувати овочі в теплиці й заробляти на цьому.
Про ту історію вони ніколи не згадували, намагаючись забути її, як страшний сон. А первістка, сина Гришу, вона любила особливою любов’ю і дякувала Богу, що Він послав Савенка на її шлях і не дав їй зробити помилку.
