Олексій і Марина вийшли з РАЦСу, тримаючи в руках свідоцтво про розірвання шлюбу:
— Ну, ось здається, і все, — чоловік подивився на колишню дружину. — Тепер офіційно ми вільні і кожен може будувати власне особисте життя.
— А я дивлюся, ти й не приховуєш радості, — єхидно відповіла жінка. — Вітаю, ти виконав своє заповітне бажання і позбувся мене.
— Можна подумати, ти ночами ридаєш у подушку, — зло прошипів Олексій.
— Наш шлюб вичерпав себе. Ми вже більше року жили як сусіди, тому розлучення лише закономірне закінчення цього етапу в житті.
Марина не встигла відповісти, як пролунав телефонний дзвінок.
— Твоя мама дзвонить, — сказала Марина. — Напевно, хоче нас привітати.
Антоніна Вікторівна схвильовано попросила обох терміново приїхати до неї додому.
Ледве Марина і Льоша увійшли, як свекруха обрушилася на них з гнівною тирадою.
— Отже, мої дорогі, поки ви з’ясовували свої стосунки, у вашого сина з’явилися серйозні проблеми, — серйозно сказала жінка. — Якщо ви, звичайно, пам’ятаєте, що у вас є восьмирічний син.
— Мамо, ти починаєш перебільшувати, — відповів Льоша. — Давай ближче до справи. Чому ти змусила нас терміново приїхати?
— Сьогодні мене викликали до шкільного психолога. І те, що відбувається з Вітею, це повністю ваша вина.
Антоніна Вікторівна працювала вчителем математики в школі, в якій навчався Віктор.
За словами свекрухи, класний керівник помітила, що Вітя сильно змінився і став розгубленим і неуважним.
Вона попросила психолога поговорити з дитиною. Як з’ясувалося, хлопчик сильно переживає, що батьки збираються розлучитися, звідси у нього з’явилися деякі проблеми.
— Тому нічого не знаю, але я не дозволю вам зіпсувати психіку моєму єдиному онукові, — наполегливо вимовила Антоніна Вікторівна.
— Розлучатися вам не можна, принаймні, поки що.
— Не хотілося б вам остаточно псувати настрій, але ми тільки що розлучилися офіційно, — не дуже впевнено сказала Марина і дістала з сумочки свідоцтво про розлучення.
— Не треба мені тикати в обличчя ці безглузді папірці, — відповіла свекруха. — Якщо вам дорогий ваш син, ви зараз повернетеся додому і будете грати роль батьків, які кохають одне одного.
І робити це доти, доки Вітя не буде морально готовий прийняти ваше розлучення. Сподіваюся, я досить зрозуміло пояснила.
— Ну, мамо… — спробував заперечити Льоша.
— Ви вільні і можете їхати додому, — перервала промову сина Антоніна Вікторівна. — До зустрічі.
Сперечатися зі свекрухою було абсолютно безглуздим заняттям.
Повертаючись додому, Марина і Олексій довго обговорювали те, що сталося. У підсумку вирішили, що їм дійсно краще почекати і пожити під одним дахом якийсь час.
Було вирішено, що вони будуть грати ролі чоловіка і дружини заради спокою сина.
Але жити разом після розлучення виявилося не так просто, як спочатку думали Олексій і Марина.
За останній рік між двома людьми накопичилося безліч взаємних претензій, які і призвели до руйнування відносин.
Тепер вони грали подвійну гру заради сина, але внутрішня напруга тільки наростала. У моменти, коли Віті не було вдома, колишнє подружжя чіплялося одне до одного через дрібниці, що призводило до з’ясування стосунків.
— Хочу тобі нагадати, що ми в розлученні, тому я не зобов’язана збирати твої брудні речі по всьому будинку, — злобно прошипіла Марина. — Ти дорослий чоловік і цілком можеш самостійно завантажити в пральну машину свій одяг.
Те саме стосується і брудних тарілок вранці, після твоїх нічних походів до холодильника.
— Та що ти кажеш, — парирував Льоша. — Якщо так, то свою картину у вітальні вішай на стіну сама. А заразом і свій автомобіль відвези на СТО сама і моторну олію з фільтрами не забудь купити.
— Ах, ось ти як заговорив, — у люті сказала жінка. — Тоді й готуй їжу собі сам, а я вільна жінка.
До речі, у мене можуть бути нові стосунки, які починають зав’язуватися, і мені ніколи з тобою сперечатися.
В очах Олексія з’явилася злісна посмішка:
— Буде тобі відомо, у мене вже давно є нові стосунки. Так що я знайду, де мені повечеряти.
Марина голосно пирхнула і вийшла з кімнати.
Жінці були дуже неприємні слова екс-чоловіка. Адже вона просто вигадала нового залицяльника, а він виявляється і справді знайшов когось.
Настрій Марини був зіпсований. Вона насилу стримувала негативні емоції щодо Олексія, коли син був удома.
— Олечка, ти уявляєш, який мій колишній, — скаржилася Марина подрузі. — У нього нові стосунки,бачте.
— Мені зараз здається, чи тебе зачепила за живе сама думка про присутність в житті Льоші іншої жінки? — з підступом запитала Оля.
— Не кажи дурниць, — задумливо промовила Марина. —Просто хочу, щоб він поводився нормально, поки ми змушені жити разом.
Подруги ще трохи поговорили.
Увечері Марина зрозуміла, що частково подруга була права. Адже дійсно їй неприємна сама думка, що у Льоші може з’явитися інша жінка.
Але в ту ж хвилину Марина нагадала собі, що вони розлучилися, а значить, тепер їй немає ніякого діла до особистого життя колишнього чоловіка.
Минув рік.
Олексій і Марина продовжували жити разом. Син був щасливий, думаючи, що батьки передумали розлучатися.
Вітя став веселим, ласкавим і постійно придумував спільні види відпочинку на вихідні.
У чергову суботу син попросив сходити в парк розваг. Погода була тепла і сонячна, тому і настрій у всіх був чудовий.
Поки син катався на каруселях, Олексій звернувся до Марини:
— Слухай, Марино, може нам вже пора починати готувати Вітю до думки про наше розставання.
Ми ж не будемо все життя грати в цю гру під назвою «щаслива сім’я». У мене є жінка, і я б хотів почати будувати нову сім’ю.
Марину навіть пересмикнуло від слів колишнього чоловіка, але вона швидко взяла себе в руки і відповіла:
— Добре, а як ти собі це уявляєш на практиці? Що для тебе означає поступово привчати Вітю до цієї думки?
— Я все придумав, — натхненно почав розповідь Льоша. — Давай, якось покличемо в гості наших нових коханих.
Віті представимо їх як наших давніх друзів. Тим самим ми будемо поступово знайомити сина з ними.
А коли прийде час, ми розповімо все як є.
Просто треба зробити так, щоб до того часу він подружився з ними. Адже колись нам все одно доведеться стикатися разом на деяких сімейних заходах.
Марині не дуже сподобалася ця ідея. Але з іншого боку, довго перебувати в цій дивній ситуації було неможливо.
Варто зазначити, що у жінки до того часу теж з’явився постійний шанувальник.
Правда, між ними не було нічого серйозного, скоріше просто милі зустрічі, бесіди, типовий цукерково-букетний період.
— Може, ти і правий, — погодилася з колишнім чоловіком Марина. — Тільки давай твоїй мамі нічого не говорити, а то вона замучить мене своїми дзвінками.
— Згоден. Тоді ввечері обговоримо конкретну дату…
Увечері Марина відчула себе погано. Вночі піднялася температура і почався сильний кашель.
Жінка ледве дійшла до кухні, щоб знайти жарознижуюче.
— Ти що робиш? — ззаду почувся шепіт Льоші.
— Почуваюся дуже погано, — прошепотіла Марина. — Хочу знайти таблетки.
Олексій доторкнувся до чола колишньої дружини:
— Ти дуже гаряча, — стурбовано вимовив він. — Іди лягай, я зроблю чай з лимоном і принесу таблетку. Жінка слухняно кивнула і пішла в спальню. Цілий тиждень Марина пролежала в ліжку. Викликаний додому лікар виписав лікування і суворий постільний режим.
Олексій взяв всі сімейні турботи на себе. Марина була дуже вдячна колишньому чоловікові. Він приносив гарячий чай, стежив, щоб Марина вчасно приймала всі призначені ліки. Його увага і турбота були дуже приємні хворій жінці.
У якийсь момент навіть здалося, що повернувся той Льоша, якого вона так палко покохала десять років тому.
Через тиждень Марина відчула себе краще і повернулася на роботу. Ще через тиждень Олексій нагадав про те, що вони збиралися влаштувати спільну зустріч для знайомства з Вітею.
У призначений день на порозі квартири з’явилися двоє нових людей, які в найближчому майбутньому могли стати частиною життя Марини та Олексія.
Ситуація була максимально дивною, але всі старанно робили вигляд, що все чудово.
Сина познайомили з гостями, а через двадцять хвилин Вітя пішов у свою кімнату.
Марина дивилася на дівчину Віку, яку привів чоловік, і не розуміла, що той в ній знайшов.
Вона була зовсім не в смаку колишнього чоловіка, худа, гарненька, багато говорила і постійно дурнувато посміхалася.
У той же час Марина зловила погляд Льоші, спрямований на Олександра, колегу, який доглядав за екс-дружиною. Схоже, що вибір Марини також не дуже сподобався йому.
Варто відзначити, що у всій цій ситуації чудово почувалися лише Віка і Сашко. Ці двоє забули, з якою метою сюди прийшли.
Вони весело і невимушено базікали на теми, які були абсолютно не цікаві ні Олексію, ні Марині.
— Піду, поставлю чайник, — порушила веселе щебетання гостей Марина.
Здається, ці двоє навіть не звернули увагу, що господарі встали з-за столу і пішли на кухню.
Марина дістала торт з холодильника і подивилася на Льошу:
— Ну, як тобі зустріч? Знайомство вдалося?
Олексій здивовано підвів погляд на колишню дружину. У цей момент вони обоє розреготалися так, що не могли заспокоїтися кілька хвилин.
— Мені здається, що ми з тобою щойно влаштували особисте життя цих двох, — Льоша, регочучи, показав рукою в бік вітальні. — По-моєму, вони нас ще й на весілля запросять.
Марина від сміху не могла вимовити ні слова, тому просто кивнула головою.
Коли вони, нарешті, змогли взяти себе в руки і повернутися до гостей, то побачили, що Сашко і Вікторія збираються йти.
— Дякуємо вам за гостинність, — вимовив банальну фразу задоволений Сашко. — Ми, мабуть, підемо. Олексій, не турбуйся, я проводжу Віку додому.
Вони попрощалися і пішли. У цей момент з кімнати з’явився син.
— Якісь у вас дивні друзі. Сподіваюся, що вони більше не прийдуть до нас. Мені вони зовсім не сподобалися, — серйозно вимовив Вітя і пішов на кухню пити чай з тротом.
— Так, — протяжно вимовила Марина. — Ці двоє точно більше не прийдуть.
Вона подивилася на усміхненого Льошу, який виглядав якимось загадковим.
— Марино, а може, ми даремно розлучилися? — він пильно подивився в очі колишній дружині. — Може, треба спробувати все почати спочатку?
Я сьогодні усвідомив, що ти краща, привабливіша і рідніша за будь-яку іншу жінку для мене.
Олексій обійняв Марину за талію і ніжно притягнув до себе.
— Вперше за довгий час я повністю з тобою згодна, мій колишній, а може і майбутній чоловік.
Марина щиро посміхнулася і потонула в обіймах коханої людини.
Спеціально для сайту Stories
