З Варварою Кирило познайомився у бібліотеці вишу. Його увагу привернула русява коса, яка була покладена на голові короною. Потім уже хлопець побачив Варвару: струнка мініатюрна фігурка, величезні очі. Вся така гарна, справжня красуня. У Кирила аж дух захопило від такої краси!
Перед дівчиною стояв симпатичний хлопець у синьому дорогому костюмі. Від Кирила так приємно пахло. Це був запах дорогого парфуму, а ще величезних грошей та успіху. З цього дня Кирило втратив спокій та сон. Чистота, наївність, доброта і ляскання в долоні – все це дивувало і захоплювало Кирила.
До того ж Варвара була чудовою господаркою. З мінімального набору продуктів вона готувала такі страви, що міг позаздрити шеф-кухар найкращого ресторану. А як затишно та по-домашньому тепло було в кімнаті гуртожитку, де мешкала дівчина!
Вона рідко вибиралася з гуртожитку, переважно сиділа за підручниками та конспектами. Кирило довго домагався прихильності дівчини, а Варвара лише посміхалася своєю чарівною усмішкою. Зблизитися молодим допоміг випадок.
Хлопець потрапив до лікарні, куди Варя навідувалася щодня, привозила смачні обіди та розважала бесідами. Дівчина була хорошим слухачем, уважним та вдячним. Від неї віяло таким теплом. Які ж вони були щасливі! Мама була проти весілля, бо дівчина ж сільська і їй треба лише прописка.
Єлизавета Петрівна щодня непомітно вказувала на вади Варі, але Кирило лише сміявся, вірячи, що батьки обов’язково її полюблять, коли познайомляться ближче. Тоді жінка вирішила використати важку артилерію – друзів та подруг Кирила.
Вона одразу згадала про Злату, яка була повною протилежністю Варвари. Дівчина була дочкою знайомих і їй дуже подобався Кирило. Розумна, розважлива, хитра Злата разом із майбутньою свекрухою вигадали підступний план, який спрацював на 100%.
В один з вечорів, коли пара збиралася в клуб, Кирило з роздратуванням подивився на дівчину та наказав перевдягнутися, бо сукня йому не сподобалася. Останнім часом він тільки й робив те, що критикував її зачіску, одяг, манери. Варя спробувала щось сказати, але замість слів розплакалася.
Кирило раптом згадав, як йому було ніяково перед друзями в ресторані, коли Варвара намагалася вхопити рис, що вислизав, паличками. Ще Варя замовила рибний суп, який виявився величезною тарілкою мідій із бульйоном на дні. Того вечора дівчина так і не змогла до пуття поїсти.
Варя побачила саркастичні посмішки друзів Кирила, зніяковіла, але виду не подала. А скільки разів Кирило заводив розмову про те, що дівчині не завадило б сходити до манікюрного салону та перукарні. Від неповторної, сільської говірки хлопця починало просто трясти.
Адже зовсім недавно він міг годинами слухати Варю. Гарячі сльозили котилася по її щокам, казка закінчилася. Як мати Кирила і хотіла, він почав зустрічатися зі Златою. Та як виявилося, місцева фіфа взагалі нічого не хотіла робити, навіть прибрати не могла, бо в неї дорогий манікюр.
Єлизаветі Петрівні довелося самій наводити лад вдома, готувати на всіх і на невістку теж, а дівчина лише гуляла з подружками, тринькала гроші та постійно теревенила по телефону. Її можна було навіть ні про що не просити – результат був один і той самий.
Ще й Кирило став якийсь апатичний, лінивий та роздратований. От жінка і згадала тоді про Варю. Як вона тоді могла так вчинити з цією милою та простою дівчиною. Єлизавета Петрівна з чоловіком їхали до села, де жили батьки Варі. Жінка готова була і в ногах молити, аби тільки її пробачили.
На той момент Злата вже втекла від Кирила, він залишився без роботи і просто сидів постійно вдома, ні з ким не спілкуючись, навіть з батьками. Подружжя зупинилося біля магазину, щоб спитати, в якому будинку мешкає Варвара. В селі знали Варю як доброго та чуйного лікаря.
В це момент з за рогу показалася жінка з дітьми. Єлизавета Петрівна була шокована, бо як Варя заміжня, то ж її затія вже провалилася. Дійсно, до Варі кілька років тому прихав хлопець з міста – Микола – добрий та багатий. Вареньку на руках носить, порошинки здуває.
Єлизавета Петрівна так гірко заплакала, ніби сталося непоправне лихо. Як же їй хотілося повернути той щасливий час, де Кирило сміявся задерикуваним сміхом, був шалено закоханий і щасливий, де вони всі були щасливі ….
