Арину Миколаївну о першій ночі розбудила гучна музика, що долинала з припаркованої у дворі поперек проїзду машини. Дорога апаратура, якою щедро було укомплектовано авто, видавала такі модуляції, що в найближчих до неї вікнах тремтіли шибки.
І хоча музика заважала всім, без винятку, мешканцям, ніхто не наважувався вийти до «меломана» з претензією: «глухий» водій був не простим смертним, а сином «того самого», кого краще оминати. Арина Миколаївна, накинувши на плечі пухову хустку і спираючись на тростину, повільно вийшла на балкон.
Варто їй відчинити двері, як музика зазвучала ще голосніше, і жінка мимоволі зморщила лоба від шуму басового динаміка, який своїми криками нагадував ієрихонську трубу, що сповіщала про кінець світу.
Жінка спробувала щось сказати, але, промовивши пару фраз, зрозуміла, що це марно. Від шуму, що йшов від машини, вона не чула навіть свого голосу, не кажучи вже про те, щоб водій зміг його почути.
– Де цей Мартін? Вічно його немає, коли він потрібний!
Жінка невдоволено покрутила головою у пошуках чорного кота.
– Просила ж його мені квартиру в тихому спальному районі підшукати! Щоб можна було відпочивати спокійно.
Арина Миколаївна, зітхнувши, пішла на кухню і, підійшовши до старовинного серванту з пентаграмою, майже повністю витягла на себе ящик столу, наповнений сірниковими коробками.
– Самі винні. Я обіцяла нічого не робити, якщо мені ніхто не заважатиме, а мені заважають спати. До того ж дуже сильно заважають!
Жінка знову вийшла на балкон і, переможно кинувши погляд на «музичну скриньку», дістала з коробки один сірник, щось прошепотіла і переламала її навпіл. Музика в ту ж секунду замовкла, а з машини, вириваючи прокляття, вискочив власник, який нічого не розумів.
– Що за справи? – Він запитливо дивився то на автомобіль, то на вікна будинку, намагаючись самому собі відповісти на питання про раптову поломку його дітища, але нічого такого, за що можна було б зачепитися, не знайшов, крім старенької на балконі, яка щось намагалася кричати
– Так, закрий рота, стара! Не до тебе зараз!
Хлопець знову сів у машину та, намагаючись її завести, кілька разів повернув ключ. Автомобіль ніяк не відреагував на його рухи тіла, і він у гніві знову вискочив у двір.
– Чоловіче, якщо ви не припините демонструвати своє погане виховання, то ваша машина взагалі ніколи не заведеться! – пролунав над головою меломана скрипучий голос Арини Миколаївни.
— Що ти сказала? – хлопець у сказі застрибав на місці. – Якщо це твоїх рук справа, я знаєш, що з тобою зроблю? Стільки грошей вбухав в акустику! Ти, стара, мені ще погрожуватимеш?
Замість відповіді жінка похилого віку переломила ще один сірник і, не оглядаючись, пішла до себе в кімнату. Всю ніч у дворі будинку більше не пролунало жодного зайвого звуку.
Лише кілька ворон під ранок радісно привітали один одного на дереві, та було чути, як двірник по телефону комусь викликає швидку. Хоча, судячи з зовнішнього вигляду потерпілого, тому треба було викликати не швидку, а санітарів…
