Після весілля ми з чоловіком почали жити в моїй квартирі. Тоді я вже досить добре заробляла, тому комуналку оплачувала сама. По старій звичці, так би мовити. А ось спільний сімейний бюджет мені хотілося ділити з Костею, як і годиться, взагалі-то.
Правда, він вічно відмовлявся, мовляв, допомагає батькам, багато не заробляє і не хоче зайвий раз розбивати зарплату.
Ну, я якось пропускала це повз вуха і всім займалася сама. Мені подобалося складати всякі списки покупок, продумувати наш раціон, так само як і в цілому займатися сімейними справами.
Але в якийсь момент я усвідомила, що буквально всі грошові питання сім’ї вирішуються тільки мною. Костя живе ніби окремо від мене і взагалі ніколи не пропонує щось оплатити або хоча б розділити зі мною загальну суму будь-якої покупки. При цьому він не відмовляє собі в новому одязі або інших речах.
Проблема стала ребром, коли мої батьки вирішили перебратися з села в місто. Їм потрібно було десь жити, а тулитися в однокімнатній квартирі вчотирьох я точно не хотіла.
Тому я вирішила, що було б непогано подумати про квартиру в кредит. Моя зарплата дозволяла, залишилося тільки поговорити з чоловіком.
Я запропонувала йому такий варіант: квартиру я буду потихеньку виплачувати зі своєї зарплати, а на його зарплату ми будемо жити.
Тобто на ньому буде комуналка і продукти. Більш того, я навіть приблизно порахувала, скільки грошей в місяць на це все буде потрібно.
Але Кості це все не сподобалося. Він знову завів шарманку, що у нього немає грошей. Як же так виходить: кожен день працює, а зарплати немає?
«Я все віддаю своїй мамі. Невже ти не розумієш ?! » – прошипів чоловік на свій захист.
Ні, не розумію! Звичайно, допомагати батькам – це похвально. Але повинні ж бути якісь межі!
Ми вже рік живемо разом, а я тільки зараз зрозуміла, яка я дурепа. Тягла на собі буквально все, навіть не помічаючи, що моєму чоловікові плювати на це.
Я пишаюся тим, що у мене хороша зарплата, завдяки якій нам вдавалося жити в комфорті. Але хіба це нормальні сімейні стосунки? Маячня якась.
Загалом, я запропонувала чоловікові на час перебратися до свекрухи. Раз він повністю її забезпечує, нехай поживе на свої кревні. А я більше не маю наміру терпіти таке ставлення до себе!
